Значеннєвий універсам

Соціологія культури

Інформаційна взаємодія є необхідною частиною будь-якої соціальної взаємодії. Попередній аналіз процесу об'єднання індивідуального і соціального рівнів дій людей шляхом типізації дозволив нам описати (правда, дуже схематично) процес породження культурних феноменів, що упорядковують і наповняють змістом дії людей. Взаємодія в повсякденному житті зобов'язана своєю появою та розвитком необхідності жити, і жити успішно для кожної людини, тому інформаційне спілкування в цьому світі найчастіше носить у більшій своїй частині функціональний, прагматичний характер. Інші світи не мають такого чітко позначеного кола необхідностей, тому наша увага до них звичайно ослаблена, пов'язана з дозвіллям і розвагами, якщо вони не є світами моєї професійної праці та побутової поведінки, і обмін інформацією носить швидше суто символічний характер, будучи пов'язаний із символічними об'єктами.

Відомо, шо комунікація є засобом зниження невизначеності в ситуації взаємодії. Зменшення невизначеності припускає побудову індивідом (групою) пророкувань до початку дії і пояснень після їхнього завершення з приводу "правильності" чи "неправильності" установок на дію і самий акт дії (контроль за дотриманням "правил гри"). Тому в комунікативному полі функціонують: комунікативні норми, тобто морально-етичні зобов'язання, що накладаються на людину (групу), ролі — набір функціонально обумовлених дій і поведінкових очікувань, комунікативні мережі, тобто набори перехресних міжіндивідуальних зв'язків, правила-норми, що носять інструментальний характер, і службовці для координації дій людей у певних ситуаціях.

Тут описаний механізм звичайної комунікації. Однак цього опису недостатньо для розуміння природи комунікативних зв'язків між світами людини. Такі зв'язки забезпечують внутрішню цілісність людини і чіткість контурів очікуваних від неї дій (передбачуваність поведінки і дій) в умовах взаємодій. Тому останнім часом культурологи стали користуватися старим терміном "універсум", що, як стверджував ще Г.В. Лейбніц, є "безліч усіх можливих світів", "єдність багато чого". Ця категорія позначає динамічність і тотальність зв'язків та відносин усіх реальностей суб'єкта, свідомість якого переміщається з однієї з них в іншу (реальності теоретичного мислення, сновидінь, естетичного чи релігійного характеру тощо). У духовному плані вони поєднуються в значеннєвий універсум. Як ілюстрацію до такого висновку, наведемо класифікацію "внутрішніх цінностей" за В. Леві.

I · 0; 1; 2 3 4Загальновживані визначення значимості · Усе одно, "лампочки" · Цікаво, взяти до відома, мати на увазі · Переважно, гірше, краще · Добре, погано, важливо, зарубати собі на носі · Найголовніше, нескінченно важливе, для мене цеВизначення цінностей Сфера позаціннісної інформації Інформаційні цінності Умовні цінності Безумовні цінності · -----------------------------

Зрозуміло, що в зміст значеннєвого універсуму, що виражає тотальність, єдність життєвих світів людини, входять насамперед безумовні цінності і над-цінності. Зрозуміло також і те, що значеннєвий універсум є найважливішим утворенням в інформаційному полі суб'єктів, шо забезпечує їхнє взаєморозуміння і прийняття одне одного. У науковій літературі описуються різні теорії зв'язку суспільства як суб'єктивної реальності з елементами Всесвіту. Нижче дана схема цього зв'язку.

За цією схемою різнорідні світи згорнуті один в одному, як матрьошка в матрьошці, і те ж саме можна сказати про менталітет людини: менш універсальне породжується більш цілісним і універсальним. Історичний процес — це дроблення Буття і Менталітету на усе більш виявлені й об'єктивовані форми існування. Цілісність (буття, нескінченний суб'єкт, символ і свобода) розкривається в процесі існування роду, соціуму, природи і перетворюється в нескінченний об'єкт, свобода — у необхідність, символ — у дескриптор (знання, позбавлене моральної повинності). Це — небуття. Отже, небуття настає при дробленні цілісності Буття і перетворення нескінченного суб'єкта (під ним можна розуміти і Бога) у нескінченний об'єкт (повне уречевлення суб'єкта). Як бачимо, ця теорія вихідним початком усього сущого вважає активність Абсолюту (деміурга, Бога, творця або менталітету Людини як Абсолюту), подібно до того, як сучасна астрономія вважає початком Всесвіту Великий Вибух.

Зрозуміло, ця схема відходить від традиційних схем, заснованих на природничо-наукових даних про появу свідомості. Однак приваблює внутрішня логічність схеми, і в той же час зрозуміло, що для її прийняття серйозним аргументом при поясненні такої єдиної функціонально-онтологічної цілісності, як Всесвіт, необхідна неабияка частка віри у вірогідність того, що не спостерігається.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія культури» автора Юрій М.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Значеннєвий універсам“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Культура в структурі соціологічного знання

  • О. Конт як основоположник соціології

  • Об'єктивізм

  • Веберівський погляд на розвиток капіталізму

  • Дві соціології

  • Визначення ситуації

  • Життєвий світ

  • Когнітивна мікросоціологія

  • Пізнання як творчість світу

  • Соціологічне поняття культури

  • Кінцеві ділянки значень

  • Три трактування історизму повсякденності

  • Еволюція конституюючих елементів повсякденності

  • Розділ 2. Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури

  • Характеристики понять "особистість" та "індивід"

  • Підходи до вивчення відносин "особистість — культура"

  • Загальна характеристика культури

  • Людина — семіотична істота

  • Становлення античної особистості

  • Вплив особистості на культуру

  • Становлення особливості середньовічної особистості та суб'єктності

  • Ренесансна особистість

  • Рефлексія поняття "особистість" у роботах І.Канта

  • Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності

  • Від сучасної особистості та суб'єктивності до особистості "можливої"

  • Розділ 3. Інтерсуб'єктивність культури та інтердієвість культури

  • Інтерсуб'єктивність соціокультурної реальності

  • Інтертекстуальність культури

  • Культура як "диференційована єдність"

  • Багатомірність саморефлексії культури

  • Розділ 4. Буття людини в культурі

  • Інституціоналізація життєвого досвіду

  • Життєві світи людини: єдність і специфіка

  • Значеннєвий універсам
  • Життєве середовище й екологія людини. Поняття і структура життєвого середовища. Екологічна структура.

  • Простір і час життєвого середовища

  • Праця в житті людей. Природничо-наукове пояснення еволюції праці людини

  • Гени і мозок. Інформаційна ємність людини

  • Соціальне і наукове знання. Істина, омана, правда і неправда

  • Про природу любові і сакральності

  • Людина сексуальна. Сексуальна культура

  • Насильство як засіб домінування і панування

  • Політика: ідеологія і практика

  • Природа і механізм гри

  • Класифікація ігор. Тенденції розвитку

  • Смерть як екзистенціальний і культурний феномен

  • Життя після смерті: досвід досліджень

  • Розділ 5. Ритуал — символ — міф

  • Ритуали і соціальні інститути

  • Визначення ритуалів

  • Дюркгейм про релігію і ритуали

  • Типи і функції ритуалів

  • Rites de passage

  • Що таке символ?

  • Міфологічна символізація

  • Міф як жттєва реальність

  • Міф: енергія і функції

  • Національний міф

  • Розділ 6. Ідеології

  • Конкретне розуміння власності

  • Абстрактне розуміння власності

  • Земля як власність

  • Свобода, рівність, братерство

  • Конкретна свобода

  • Свобода в "лівому" дискурсі

  • Правові ідеології

  • Парадокс світового інформаційного порядку

  • Розділ 7. Традиція — канон — стиль

  • Радянський політичний канон

  • Життєві форми в Шпрангера

  • Життєвий стиль і Lebensfuhrung

  • Що таке моностилізм

  • Сакральне ядро моностилістичної культури

  • Категорії полістилістичної культури

  • Нові культурні моделі

  • Культурний фундаменталізм

  • Розділ 8. Культура і соціальна структура

  • Вертикальні класифікації

  • "Модерністський проект"

  • Марксизм і модернізм

  • Модернізм у вивченні соціальної структури

  • Екскурс: українська реідеологізація

  • Критика модерністського підходу до вивчення нерівності

  • Нові диференціації

  • Нові диференціації і диференціюючі фактори в Україні

  • Соціальний розподіл стилів

  • Нова парадигма соціоструктурного підходу

  • Розділ 9. Прикордонні галузі пізнання соціокультурної динаміки. Постмодерн

  • Плюральність життєвого світу людини

  • Неоднорідність соціокультурного простору

  • Концепція децентрованої (розщепленої) особистості

  • Нова повсякденність

  • Віртуальне і реальне

  • Постмодерн і час

  • Соціальність прийдешньої епохи

  • Ідеологія постмодерну

  • Висновки

  • Література