Критика модерністського підходу до вивчення нерівності

Соціологія культури

Важливість і актуальність описаних вище визначень і уявлень соціальної структури базується, як було показано, у першу чергу на ідеології модернізму. Оцінка стану соціальної структури, соціальної рівності чи нерівності, справедливості і несправедливості в розподілі ресурсів, а також проектування майбутніх реформ і напрямів соціальних змін залежать від нормативного уявлення про бажаний стан справ. Але саме цей бажаний стан, тобто модерністський ідеал, в останні десятиліття піддається суворій критиці.

Не стільки важливий, скільки звучний напрям критики модернізму пропонують ті філософи і суспільствознавці, які, пропагуючи настання нової епохи постмодерна, просто намагаються не зауважувати всі проблеми, що виникли в ході здійснення модерністського проекту, вважаючи їх неважливими і неактуальними.

Ряд інших учених просто називають модерністський проект утопією, тим самим також знімаючи всі проблеми і оголошуючи дискусію з цього приводу дозвільним заняттям.

Для аналізу нашої теми такі радикальні рішення не становлять інтересу. Філософами виявлені реальні проблеми, шо виникли в останні десятиріччя під час здійснення модерністського проекту. Вони кореняться в практиці розвитку соціальної держави, забезпечення рівності і справедливості, у вирішенні конкретних соціальних завдань.

Багато західних дослідників констатують межу можливостей соціальної держави у вирішенні таких проблем, як масове безробіття, наявність ряду соціальних груп, які практично позбавлені шансів на ринку праці і витиснуті зі сфер, підтримуваних соціальною державою. Ще більш серйозна соціальна проблема зумовлена нездатністю сучасної держави забезпечити ефективне функціонування соціальних служб, причому труднощі виникають саме в тих сферах і галузях, де досягнення здаються найбільш явними і вагомими. Саме ці сфери й галузі найчастіше викликають претензії через бюрократичний і безособистісний характер дій соціальних служб, що перестають бачити у своїх клієнтах повноцінні людські особистості. Крім того, усе частіше й частіше на передній план виступає нездатність держави впоратися з екологічними проблемами і зменшити технологічні ризики сучасного виробництва.

Таким чином, соціальна держава часто не здатна реалізувати завдання, яке у його найбільш загальному формулюванні полягає в створенні можливостей щастя і процвітання для всіх громадян. У соціальній державі неможливе економічне процвітання внаслідок масового безробіття. Забюрократизовані і "запрофесіоналізовані" соціальні служби просто не зможуть досягти власних цілей. Нарешті, той факт, що держава не може нейтралізувати екологічну і технологічну загрозу, свідчить не просто про її нездатність забезпечити "щастя і процвітання", але і про проблематичність її здатності забезпечити просте виживання людини.

Повторимо усі ці проблеми виникають саме в тих сферах, де модерністський проект, як здається на перший погляд, досяг найбільш вражаючих успіхів: великомасштабні технології, розвинуті соціальні служби, трудова діяльність. На думку багатьох дослідників, під сумнівом сам напрям подальшого розвитку. Скла. дається вражень, що соціальна держава виявилася в глухому кут.

Ю Хабермас у зв'язку з цим пише про нову непрозорість (neUe Unb'3fbersichtlichkeit) - про парадоксальну ситуацію, коли "усе ще спонукувана утопією трудового суспільства соціальна програма втрачає можливість показати перспективи майбутнього колективного, кращого і менш небезпечного життя". Нова непрозорість змушує засумніватися в здійсненності базової, за визначенням Макса Вебера, тенденції модерну - тенденції розчаклування світу. Це може означати як вичерпаність модерністського проекту через двісті років після початку його здійснення (Г.П. Мюллер пише про "вичерпаність утопічної енергії"), так і його тимчасові, минущі труднощі.

Наступний розділ:

Нові диференціації


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія культури» автора Юрій М.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Критика модерністського підходу до вивчення нерівності“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Культура в структурі соціологічного знання

  • О. Конт як основоположник соціології

  • Об'єктивізм

  • Веберівський погляд на розвиток капіталізму

  • Дві соціології

  • Визначення ситуації

  • Життєвий світ

  • Когнітивна мікросоціологія

  • Пізнання як творчість світу

  • Соціологічне поняття культури

  • Кінцеві ділянки значень

  • Три трактування історизму повсякденності

  • Еволюція конституюючих елементів повсякденності

  • Розділ 2. Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури

  • Характеристики понять "особистість" та "індивід"

  • Підходи до вивчення відносин "особистість — культура"

  • Загальна характеристика культури

  • Людина — семіотична істота

  • Становлення античної особистості

  • Вплив особистості на культуру

  • Становлення особливості середньовічної особистості та суб'єктності

  • Ренесансна особистість

  • Рефлексія поняття "особистість" у роботах І.Канта

  • Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності

  • Від сучасної особистості та суб'єктивності до особистості "можливої"

  • Розділ 3. Інтерсуб'єктивність культури та інтердієвість культури

  • Інтерсуб'єктивність соціокультурної реальності

  • Інтертекстуальність культури

  • Культура як "диференційована єдність"

  • Багатомірність саморефлексії культури

  • Розділ 4. Буття людини в культурі

  • Інституціоналізація життєвого досвіду

  • Життєві світи людини: єдність і специфіка

  • Значеннєвий універсам

  • Життєве середовище й екологія людини. Поняття і структура життєвого середовища. Екологічна структура.

  • Простір і час життєвого середовища

  • Праця в житті людей. Природничо-наукове пояснення еволюції праці людини

  • Гени і мозок. Інформаційна ємність людини

  • Соціальне і наукове знання. Істина, омана, правда і неправда

  • Про природу любові і сакральності

  • Людина сексуальна. Сексуальна культура

  • Насильство як засіб домінування і панування

  • Політика: ідеологія і практика

  • Природа і механізм гри

  • Класифікація ігор. Тенденції розвитку

  • Смерть як екзистенціальний і культурний феномен

  • Життя після смерті: досвід досліджень

  • Розділ 5. Ритуал — символ — міф

  • Ритуали і соціальні інститути

  • Визначення ритуалів

  • Дюркгейм про релігію і ритуали

  • Типи і функції ритуалів

  • Rites de passage

  • Що таке символ?

  • Міфологічна символізація

  • Міф як жттєва реальність

  • Міф: енергія і функції

  • Національний міф

  • Розділ 6. Ідеології

  • Конкретне розуміння власності

  • Абстрактне розуміння власності

  • Земля як власність

  • Свобода, рівність, братерство

  • Конкретна свобода

  • Свобода в "лівому" дискурсі

  • Правові ідеології

  • Парадокс світового інформаційного порядку

  • Розділ 7. Традиція — канон — стиль

  • Радянський політичний канон

  • Життєві форми в Шпрангера

  • Життєвий стиль і Lebensfuhrung

  • Що таке моностилізм

  • Сакральне ядро моностилістичної культури

  • Категорії полістилістичної культури

  • Нові культурні моделі

  • Культурний фундаменталізм

  • Розділ 8. Культура і соціальна структура

  • Вертикальні класифікації

  • "Модерністський проект"

  • Марксизм і модернізм

  • Модернізм у вивченні соціальної структури

  • Екскурс: українська реідеологізація

  • Критика модерністського підходу до вивчення нерівності
  • Нові диференціації

  • Нові диференціації і диференціюючі фактори в Україні

  • Соціальний розподіл стилів

  • Нова парадигма соціоструктурного підходу

  • Розділ 9. Прикордонні галузі пізнання соціокультурної динаміки. Постмодерн

  • Плюральність життєвого світу людини

  • Неоднорідність соціокультурного простору

  • Концепція децентрованої (розщепленої) особистості

  • Нова повсякденність

  • Віртуальне і реальне

  • Постмодерн і час

  • Соціальність прийдешньої епохи

  • Ідеологія постмодерну

  • Висновки

  • Література