Категорії полістилістичної культури

Соціологія культури

Сьогоднішні зміни в соціокультурному житті України — це рух від моно-стилістичної культури до полістилістичної. Перш ніж перейти до аналізу динаміки поточних процесів, спробуємо, спираючись на модель Лотмана й Успенського, охарактеризувати полі стилістичний тип культури.

Нагадаю: дослідники дають опозиційні категорії стилів — чистого і синтетичного. Для чистого стилю характерна ієрархія виразних елементів, для синтетичного, навпаки, - зняття" ієрархії, тобто деієрархізація; остання є опозиційною стосовно категорії ієрархії.

Деієрархізація. Ця категорія важлива для нашого викладу в декількох аспектах Деієрархізація - це, по-перше, відсутність ієрархії експресивних засобів культури, по-друге, відсутність сакрального доктринального ядра, що окреслює деяку священну, "недорканну", яка не підлягає аналізу і критиці сферу життя, що визначає ступінь сакральності інших сфер і служить критерієм інтерпретації й оцінки будь-яких соціокультурних фактів і явищ, по-третє, відсутність групи, яка особливо вирізняється: бюрократів, експертів чи творців культури, що стоять на вершині культурної ієрархії, причому культурна ієрархія може навіть узагалі зникнути як така.

Подібна ситуація, що виражається в деієрархізації образу культури, складається зараз в Україні. Правда, міністерство культури існує, але не має можливості не те що диктувати свої правила, але і взагалі скільки-небудь помітно впливати на культурні процеси. Сформувалися (і продовжують формуватися) нові культурні інстанції (різні фонди, союзи, об'єднання, творчі комерційні організації), на основі яких виникли нові констеляції культурних дій, зовсім не залежні від культурної бюрократії. Зрозуміло, у кожній з цих організацій створюються свої ієрархії різного плану, як формально адміністративного, так і неформально творчого. Але важливо не це, а те, що універсальна культурна ієрархія практично відсутня. Така ж ситуація складається в ідеології, політиці, економіці, у всіх інших сферах життя.

Деканонізація. Дана категорія полістилістичної культури виражається у відсутності або ослабленні жанрових та стильових норм.

Невпорядкованість. У полістилістичній культурі просторово-часовий порядок реалізації культурних явищ порушується: сцена і глядацька зала в театрі міняються місцями, театральні, концертні та інші групи дають концерти на вулицях, а самі вулиці сприймаються як художній феномен, театр під відкритим небом, і їх відвідують саме для того, щоб отримати естетичне враження; у повсякденному житті зникає (у минулі часи чітко фіксована) відмінність між житловим приміщенням і офісом.

Детоталізація. Дана категорія полістилістичної культури означає виключення якої-небудь видимої, сприйманої єдності з різноманіття культурних феноменів.

Включення. Ця категорія так само характерна для полістилістичної культури, як "виключення" для моностилістичної, і означає максимум "культурної терпимості". Будь-які змісти актуально або потенційно включаються в культуру, зовсім різні за походженням системи знаків і символів починають взаємодіяти, а деякі символи постійно "подорожують" з однієї системи в іншу. Це чітко видно з робіт художників "соцарту", що використовують традиційну символіку в нових, неканонічних контекстах. У нинішньому поп-арті, рок-арті й інших сучасних напрямах, так само яків стилях, шо формуються, та напрямах в ідеології і політиці, використовуються символічні змісти, взяті з найрізноманітніших, здавалося б, навіть не сумісних одна з одною традицій. Німецький мистецтвознавець Рената Лахман називала таку взаємодію знакових систем семантичним проміскуїтетом.

Диверсифікованість. Дана категорія означає ускладнення замість спрощення. У полістилістичній культурі виникають і складаються усе більш складні системи взаємодії традицій, культурних стилів, способів життя, часто внутрішньо не пов'язаних один з одним.

Езотеричність. У полістилістичній культурі виникає тенденція до езотерики замість офіційного консенсусу, характерного для моностилістичної культури. З'являються езотеричні групи з власною сакральною доктриною, сакральною свідомістю, своєю символікою, внутрішньою ієрархією тощо, що автоматично веде до зникнення згоди.

Негативність. Для полістилістичної культури характерне заперечення чи байдуже невизнання існуючого соціально-культурного порядку, позитивне ставлення до нього властиве моностилістинній культурі.

Атшеологія. Виникнення нових культурних форм і стилів часто супроводжується відмовленням визнавати яку-небудь мету розвитку культури, суспільства, мету життя, людського існування взагалі.

Цей набір категорій дозволяє уявити ситуацію в її типових характеристиках; так би мовити, створити ідеально-типову конструкцію полістилістичної культури. Зрозуміло, реальність складніша, ніж ідеальна конструкція. У реальності елементи полістилістичної і моностилістичної культур співіснують. Старі структури і символічні системи живуть; вони, щоправда, позбавлені монополії на репрезентацію соціокультурного цілого і входять у нинішню реальність на правах одного з багатьох можливих стилів культури. У той же час на поверхню життя спливають десятки і сотні нових чи просто забутих традицій, життєвих форм, життєвих і культурних стилів. У цілому ця ситуація може бути охарактеризована як перехід від моностилістичної культурної організації до стабільної полістилістичної.

Природно, виникає проблема механізмів такого переходу і понять, що дозволили б уявити виникаючі нові культурні стилі і форми in status nascendi, а процес у цілому — у його динаміці. У зв'язку з цим поставимо два запитання. По-перше, звідкіля беруться ці нові для сьогоднішньої України культурні стилі і форми? По-друге, які механізми їх виникнення і стабілізації?

Наступний розділ:

Нові культурні моделі


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія культури» автора Юрій М.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Категорії полістилістичної культури“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Культура в структурі соціологічного знання

  • О. Конт як основоположник соціології

  • Об'єктивізм

  • Веберівський погляд на розвиток капіталізму

  • Дві соціології

  • Визначення ситуації

  • Життєвий світ

  • Когнітивна мікросоціологія

  • Пізнання як творчість світу

  • Соціологічне поняття культури

  • Кінцеві ділянки значень

  • Три трактування історизму повсякденності

  • Еволюція конституюючих елементів повсякденності

  • Розділ 2. Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури

  • Характеристики понять "особистість" та "індивід"

  • Підходи до вивчення відносин "особистість — культура"

  • Загальна характеристика культури

  • Людина — семіотична істота

  • Становлення античної особистості

  • Вплив особистості на культуру

  • Становлення особливості середньовічної особистості та суб'єктності

  • Ренесансна особистість

  • Рефлексія поняття "особистість" у роботах І.Канта

  • Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності

  • Від сучасної особистості та суб'єктивності до особистості "можливої"

  • Розділ 3. Інтерсуб'єктивність культури та інтердієвість культури

  • Інтерсуб'єктивність соціокультурної реальності

  • Інтертекстуальність культури

  • Культура як "диференційована єдність"

  • Багатомірність саморефлексії культури

  • Розділ 4. Буття людини в культурі

  • Інституціоналізація життєвого досвіду

  • Життєві світи людини: єдність і специфіка

  • Значеннєвий універсам

  • Життєве середовище й екологія людини. Поняття і структура життєвого середовища. Екологічна структура.

  • Простір і час життєвого середовища

  • Праця в житті людей. Природничо-наукове пояснення еволюції праці людини

  • Гени і мозок. Інформаційна ємність людини

  • Соціальне і наукове знання. Істина, омана, правда і неправда

  • Про природу любові і сакральності

  • Людина сексуальна. Сексуальна культура

  • Насильство як засіб домінування і панування

  • Політика: ідеологія і практика

  • Природа і механізм гри

  • Класифікація ігор. Тенденції розвитку

  • Смерть як екзистенціальний і культурний феномен

  • Життя після смерті: досвід досліджень

  • Розділ 5. Ритуал — символ — міф

  • Ритуали і соціальні інститути

  • Визначення ритуалів

  • Дюркгейм про релігію і ритуали

  • Типи і функції ритуалів

  • Rites de passage

  • Що таке символ?

  • Міфологічна символізація

  • Міф як жттєва реальність

  • Міф: енергія і функції

  • Національний міф

  • Розділ 6. Ідеології

  • Конкретне розуміння власності

  • Абстрактне розуміння власності

  • Земля як власність

  • Свобода, рівність, братерство

  • Конкретна свобода

  • Свобода в "лівому" дискурсі

  • Правові ідеології

  • Парадокс світового інформаційного порядку

  • Розділ 7. Традиція — канон — стиль

  • Радянський політичний канон

  • Життєві форми в Шпрангера

  • Життєвий стиль і Lebensfuhrung

  • Що таке моностилізм

  • Сакральне ядро моностилістичної культури

  • Категорії полістилістичної культури
  • Нові культурні моделі

  • Культурний фундаменталізм

  • Розділ 8. Культура і соціальна структура

  • Вертикальні класифікації

  • "Модерністський проект"

  • Марксизм і модернізм

  • Модернізм у вивченні соціальної структури

  • Екскурс: українська реідеологізація

  • Критика модерністського підходу до вивчення нерівності

  • Нові диференціації

  • Нові диференціації і диференціюючі фактори в Україні

  • Соціальний розподіл стилів

  • Нова парадигма соціоструктурного підходу

  • Розділ 9. Прикордонні галузі пізнання соціокультурної динаміки. Постмодерн

  • Плюральність життєвого світу людини

  • Неоднорідність соціокультурного простору

  • Концепція децентрованої (розщепленої) особистості

  • Нова повсякденність

  • Віртуальне і реальне

  • Постмодерн і час

  • Соціальність прийдешньої епохи

  • Ідеологія постмодерну

  • Висновки

  • Література