Визначення ситуації

Соціологія культури

Прямий попередник символічного інтеракціонізму — американський соціолог Чарльз Лантухи (1864-1929). Вихідною передумовою його теорії було твердження про соціальну природу людини, що ми без перебільшення можемо назвати образом людини як культурної істоти. За словами Лантухи, соціальна природа "виробляється в людині за допомогою простих форм інтимної взаємодії чи первинних груп, особливо сімейних і сусідських, котрі існують скрізь та завжди, впливають на індивіда однаково". Вона є деяким спільним для всього людства комплексом соціальних почуттів, установок, моральних норм, що становить універсальне духовне середовище людської діяльності.

Соціальній природі людини відповідає особливе соціальне пізнання, "яке здатне з'єднувати видиму поведінку з уявою відповідних внутрішніх процесів свідомості". Макс Вебер назвав би таке пізнання "розумінням", що припускає наявність суб'єктивного змісту діяльності, а соціологію, яку будував на цьому підґрунті Лантухи, — розуміючою соціологією.

Інший попередник символічного інтеракціонізму Вільям Томас (1863-1947) увійшов в історію соціальної думки насамперед своєю концепцією "визначення ситуації". Томас висловив її суть у відомому афоризмі, який його колега Р.Мертон назвав теоремою Томаса: "Якщо ситуація визначається як реальна, вона реальна за своїми наслідками". Як ілюстрацію, Томас наводить такий приклад: параноїк, що потрапив згодом в одну з нью-йоркських лікарень, убив кількох людей тільки за те, що вони мали звичку бурмотати щось про себе. Гуляючи вулицею і спостерігаючи за цими нещасливими, він припускав, що вони його всіляко паплюжать, і поводився так, начебто це було в дійсності, тобто він визначав ситуацію як реально образу стосовно його поведінки, і вона виявлялася реальною за своїми наслідками.

Томас вважав, що соціологи повинні аналізувати соціальний світ у двоєдиному контексті: так, як його бачить соціолог за посередництвом об'єктивних наукових понять, і так, як його бачать самі діючі індивіди, по-своєму, що суто індивідуально визначають ситуацію діяльності, тобто діючі згідно з "суб'єктивним змістом", який вони привносять в об'єктивну ситуацію. Утім, якщо спиратися у своїх судженнях на концепцію визначення ситуації, то безпідставно говорити про об'єктивну ситуацію діяльності; саме ця концепція є спробою зрозуміти, як суб'єктивний зміст перетворюється в об'єктивні факти. Цей підхід можна трактувати як культурний аналіз на мікрорівні.

Соціальна феноменологія

Австрійський філософ і соціолог Альфред Шюц (1899-1959), який багато років працював у США, цілком прийняв соціологічну програму Макса Вебера. При цьому він поставив перед собою ціль "доповнити" Вебера — створити теоретико-пізнавальне обґрунтування веберівської розуміючої соціології. Перша і, мабуть, найбільш значна книга Шюца так і називалася: 'Значеннєва будова соціального світу: Вступ до розуміючої соціології". Однак Шюцу не вдалося збудувати фундамент "за" Вебером; його концепція стала іншою (причому істотно іншою) версією розуміючої соціології, хоча і близькою до веберівської.

Шюц у своїх працях виходив з ідей феноменологічної філософії Едмунда Гуссерля, зокрема його концепції "життєвого світу" як сфери дорефлексивного, безпосередньо пережитого досвіду. Шюц відповідно до ідей Гуссерля шукав у життєвому світі джерела і підґрунтя всіх стабільних систем взаємодії, усіх великомасштабних соціальних структур, що традиційно є предметом дослідження соціологів. Він так само, як і інші прихильники розуміючої соціології — Мід , Гофман та інші, а насамперед як Макс Вебер, не міг просто прийняти на віру уявлення про об'єктивність цих структур; він прагнув розібратися, як відбувається становлення цієї об'єктивності в ході процесів, що відбуваються у життєвому світі, тобто в ході найпростіших людських взаємодій.

Наступний розділ:

Життєвий світ


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія культури» автора Юрій М.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначення ситуації“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Культура в структурі соціологічного знання

  • О. Конт як основоположник соціології

  • Об'єктивізм

  • Веберівський погляд на розвиток капіталізму

  • Дві соціології

  • Визначення ситуації
  • Життєвий світ

  • Когнітивна мікросоціологія

  • Пізнання як творчість світу

  • Соціологічне поняття культури

  • Кінцеві ділянки значень

  • Три трактування історизму повсякденності

  • Еволюція конституюючих елементів повсякденності

  • Розділ 2. Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури

  • Характеристики понять "особистість" та "індивід"

  • Підходи до вивчення відносин "особистість — культура"

  • Загальна характеристика культури

  • Людина — семіотична істота

  • Становлення античної особистості

  • Вплив особистості на культуру

  • Становлення особливості середньовічної особистості та суб'єктності

  • Ренесансна особистість

  • Рефлексія поняття "особистість" у роботах І.Канта

  • Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності

  • Від сучасної особистості та суб'єктивності до особистості "можливої"

  • Розділ 3. Інтерсуб'єктивність культури та інтердієвість культури

  • Інтерсуб'єктивність соціокультурної реальності

  • Інтертекстуальність культури

  • Культура як "диференційована єдність"

  • Багатомірність саморефлексії культури

  • Розділ 4. Буття людини в культурі

  • Інституціоналізація життєвого досвіду

  • Життєві світи людини: єдність і специфіка

  • Значеннєвий універсам

  • Життєве середовище й екологія людини. Поняття і структура життєвого середовища. Екологічна структура.

  • Простір і час життєвого середовища

  • Праця в житті людей. Природничо-наукове пояснення еволюції праці людини

  • Гени і мозок. Інформаційна ємність людини

  • Соціальне і наукове знання. Істина, омана, правда і неправда

  • Про природу любові і сакральності

  • Людина сексуальна. Сексуальна культура

  • Насильство як засіб домінування і панування

  • Політика: ідеологія і практика

  • Природа і механізм гри

  • Класифікація ігор. Тенденції розвитку

  • Смерть як екзистенціальний і культурний феномен

  • Життя після смерті: досвід досліджень

  • Розділ 5. Ритуал — символ — міф

  • Ритуали і соціальні інститути

  • Визначення ритуалів

  • Дюркгейм про релігію і ритуали

  • Типи і функції ритуалів

  • Rites de passage

  • Що таке символ?

  • Міфологічна символізація

  • Міф як жттєва реальність

  • Міф: енергія і функції

  • Національний міф

  • Розділ 6. Ідеології

  • Конкретне розуміння власності

  • Абстрактне розуміння власності

  • Земля як власність

  • Свобода, рівність, братерство

  • Конкретна свобода

  • Свобода в "лівому" дискурсі

  • Правові ідеології

  • Парадокс світового інформаційного порядку

  • Розділ 7. Традиція — канон — стиль

  • Радянський політичний канон

  • Життєві форми в Шпрангера

  • Життєвий стиль і Lebensfuhrung

  • Що таке моностилізм

  • Сакральне ядро моностилістичної культури

  • Категорії полістилістичної культури

  • Нові культурні моделі

  • Культурний фундаменталізм

  • Розділ 8. Культура і соціальна структура

  • Вертикальні класифікації

  • "Модерністський проект"

  • Марксизм і модернізм

  • Модернізм у вивченні соціальної структури

  • Екскурс: українська реідеологізація

  • Критика модерністського підходу до вивчення нерівності

  • Нові диференціації

  • Нові диференціації і диференціюючі фактори в Україні

  • Соціальний розподіл стилів

  • Нова парадигма соціоструктурного підходу

  • Розділ 9. Прикордонні галузі пізнання соціокультурної динаміки. Постмодерн

  • Плюральність життєвого світу людини

  • Неоднорідність соціокультурного простору

  • Концепція децентрованої (розщепленої) особистості

  • Нова повсякденність

  • Віртуальне і реальне

  • Постмодерн і час

  • Соціальність прийдешньої епохи

  • Ідеологія постмодерну

  • Висновки

  • Література