Марксизм і модернізм

Соціологія культури

Можна сказати, що дослідження соціальної структури взагалі і соціальної нерівності зокрема стали одним з результатів реалізації модерністського проекту Више відзначено, що Руссо обґрунтував існування соціальної нерівності Власне соціологічний характер вивчення нерівності знайшов відбиток у марксистському соціоструктурному аналізі капіталістичних суспільств. Соціологи-марксисти на основі ставлення до засобів виробництва (юридичне володіння власністю) виділяли два основних соціальних класи: буржуазію - володарів власності і пролетаріат — клас найманих робітників. Через своє об'єктивне становище в соціальній системі буржуазія експлуатує робітників. Суть соціалістичної революції полягає в ліквідації цієї нерівності, тобто в переході засобів виробництва в загальнонародну власність. Згодом, у комуністичному майбутньому, людство повинне прийти до ліквідації класових відмінностей взагалі і до утворення безкласового суспільства, в якому відмінності будуть мати хіба що лише демографічний характер. На основі соціологічного аналізу марксисти робили прямі висновки щодо засобів і методів ліквідації соціальної нерівності.

У світовій соціологічній літературі не припиняються суперечки про те, чи можна вважати основоположників марксизму ідеологами модернізму, провідниками і реалізаторами модерністського проекту. Наприклад, Хабермас вважає Маркса своєрідним антимодерністом-романтиком, Берман стверджує, що Маркс був "одним з перших і найбільших модерністів", а Велінг говорить, що він не був ні тим, ні іншим, а просто шукав способу звести болісні протиріччя сучасного йому життя до їх суспільної основи.

Знаменитий уривок з "Маніфесту комуністичної партії" Маркса і Енгельса звучить просто як маніфест модернізму, як преамбула до модерністського проекту, коли б останній знайшов формальне вираження: "Буржуазія не може існувати, не викликаючи постійно переворотів у знаряддях виробництва, не революціонізуючи, отже, виробничих відносин, а відповідно, і всієї сукупності суспільних відносин. Навпаки, першою умовою існування всіх колишніх промислових класів було збереження старого способу виробництва в незмінному вигляді. Невпинні перевороти у виробництві, безупинне потрясіння всіх суспільних відносин, вічні непевність і рух відрізняють буржуазну епоху від усіх інших. Усі застиглі, що покрилися іржею, відносини, разом із супровідними, століттями освяченими уявленнями і поглядами, руйнуються, усі виникаючі знову виявляються застарілими, перш ніж встигають окостеніти. Усе станове і застійне зникає, усе священне опоганюється, і люди приходять, нарешті, до необхідності глянути тверезими очима на своє життєве становище і свої взаємні відносини.

У цьому уривку мова йде саме проте, що мав на увазі більш ніж через піввіку Макс Вебер, говорячи про раціоналізацію і розчаклування світу, про міць капіталістичної модернізації, що переборює і ламає традиції.

Однак Маркс, аналізуючи досвід практичного розвитку капіталізму, прийшов до висновку, що людям не вдається глянути на світ тверезими очима. З погляду Маркса, світ не розчакловувався, а, навпаки, реальні відносини знаходили усе більш містифіковану форму. Маркс шукав .. таємницю в буржуазній політекоиомії викриваючи фетишизм товару і уявлення праці у формі предметності як основні механізми приховання істини міжлюдських відносин у процесі капіталі. стичного виробництва. У результаті він прийшов до формули, відповідно до якої трудящі повинні зруйнувати обмежуючий бар'єр капіталістичної акумуляції і взяти у свої руки управління процесом "обміну речовин із природою .

З наведеного вище переліку досягнень, дійсних чи лише рекламованих, у ході здійснення модерністського проекту видно, що кожне з них було і метою марксизму. У першу чергу, це стосується перетворень у соціальній сфері — подолання соціальної нерівності і досягнення рівності, а також засобів досягнення такого стану _ раціональної організації господарства і суспільного існування в цілому. Так що, можна сказати, Маркс був справжнім модерністом, сином епохи Просвітництва, хоча і блудним.

Радянські соціологи-марксисти постійно звинувачували своїх "немарксистських" колег у тому, шо вони, будучи апологетами буржуазного суспільства, прагнуть навіки законсервувати соціальні відмінності та соціальну нерівність. Але це не відповідало істині. Те, що в радянський час називалося буржуазною соціологією, так само, як і марксистська соціологія, навіть у тій її перекрученій формі, яку вона знайшла в Радянському Союзі, було лише частиною загального для європейської ідеології Нового часу руху до рівності, хоча шлях, яким йшли до рівності марксисти, був "іншим шляхом".


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія культури» автора Юрій М.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Марксизм і модернізм“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Культура в структурі соціологічного знання

  • О. Конт як основоположник соціології

  • Об'єктивізм

  • Веберівський погляд на розвиток капіталізму

  • Дві соціології

  • Визначення ситуації

  • Життєвий світ

  • Когнітивна мікросоціологія

  • Пізнання як творчість світу

  • Соціологічне поняття культури

  • Кінцеві ділянки значень

  • Три трактування історизму повсякденності

  • Еволюція конституюючих елементів повсякденності

  • Розділ 2. Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури

  • Характеристики понять "особистість" та "індивід"

  • Підходи до вивчення відносин "особистість — культура"

  • Загальна характеристика культури

  • Людина — семіотична істота

  • Становлення античної особистості

  • Вплив особистості на культуру

  • Становлення особливості середньовічної особистості та суб'єктності

  • Ренесансна особистість

  • Рефлексія поняття "особистість" у роботах І.Канта

  • Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності

  • Від сучасної особистості та суб'єктивності до особистості "можливої"

  • Розділ 3. Інтерсуб'єктивність культури та інтердієвість культури

  • Інтерсуб'єктивність соціокультурної реальності

  • Інтертекстуальність культури

  • Культура як "диференційована єдність"

  • Багатомірність саморефлексії культури

  • Розділ 4. Буття людини в культурі

  • Інституціоналізація життєвого досвіду

  • Життєві світи людини: єдність і специфіка

  • Значеннєвий універсам

  • Життєве середовище й екологія людини. Поняття і структура життєвого середовища. Екологічна структура.

  • Простір і час життєвого середовища

  • Праця в житті людей. Природничо-наукове пояснення еволюції праці людини

  • Гени і мозок. Інформаційна ємність людини

  • Соціальне і наукове знання. Істина, омана, правда і неправда

  • Про природу любові і сакральності

  • Людина сексуальна. Сексуальна культура

  • Насильство як засіб домінування і панування

  • Політика: ідеологія і практика

  • Природа і механізм гри

  • Класифікація ігор. Тенденції розвитку

  • Смерть як екзистенціальний і культурний феномен

  • Життя після смерті: досвід досліджень

  • Розділ 5. Ритуал — символ — міф

  • Ритуали і соціальні інститути

  • Визначення ритуалів

  • Дюркгейм про релігію і ритуали

  • Типи і функції ритуалів

  • Rites de passage

  • Що таке символ?

  • Міфологічна символізація

  • Міф як жттєва реальність

  • Міф: енергія і функції

  • Національний міф

  • Розділ 6. Ідеології

  • Конкретне розуміння власності

  • Абстрактне розуміння власності

  • Земля як власність

  • Свобода, рівність, братерство

  • Конкретна свобода

  • Свобода в "лівому" дискурсі

  • Правові ідеології

  • Парадокс світового інформаційного порядку

  • Розділ 7. Традиція — канон — стиль

  • Радянський політичний канон

  • Життєві форми в Шпрангера

  • Життєвий стиль і Lebensfuhrung

  • Що таке моностилізм

  • Сакральне ядро моностилістичної культури

  • Категорії полістилістичної культури

  • Нові культурні моделі

  • Культурний фундаменталізм

  • Розділ 8. Культура і соціальна структура

  • Вертикальні класифікації

  • "Модерністський проект"

  • Марксизм і модернізм
  • Модернізм у вивченні соціальної структури

  • Екскурс: українська реідеологізація

  • Критика модерністського підходу до вивчення нерівності

  • Нові диференціації

  • Нові диференціації і диференціюючі фактори в Україні

  • Соціальний розподіл стилів

  • Нова парадигма соціоструктурного підходу

  • Розділ 9. Прикордонні галузі пізнання соціокультурної динаміки. Постмодерн

  • Плюральність життєвого світу людини

  • Неоднорідність соціокультурного простору

  • Концепція децентрованої (розщепленої) особистості

  • Нова повсякденність

  • Віртуальне і реальне

  • Постмодерн і час

  • Соціальність прийдешньої епохи

  • Ідеологія постмодерну

  • Висновки

  • Література