Міф: енергія і функції

Соціологія культури

Головний висновок, який випливає з попереднього викладу, — "міф є фундаментальною формою будови реальності". Ця формула, що практично збігається з тим, що викладене вище, запозичена не з книги Лосева, а із сучасного німецького елементарного підручника соціології. Міф формує життя як єдність. Це значить, що він забезпечує, з одного боку, єдність суб'єкта й об'єкта, з другого боку — єдність уявлення і дії. Така інтерпретація міфу поглиблює і розвиває сформульовані в розділі 1 уявлення про репрезентативну культуру, що так само, як і міф, не може існувати "об'єктивно", а існує лише як суб'єктно-об'єктна єдність, тобто остільки, оскільки вона "активно підтримується або пасивно визнається* членами суспільства.

Наведена формула дозволяє визначити й інші функції міфу. Перша з них -енергетична. Міф зв'язує і каналізує соціальну енергію, тобто концентрує . направляє її на конституюючі об'єкти. Німецький соціолог Ф.Афшар порівнює цю функцію міфу з функцією лазера, відповідальної за концентрацію енергії.

Що це означає на практиці? Розглянемо приклад з повсякденного життя. Припустимо, ви запланували поїздку до Харкова, але для того, щоб поїхати, потрібно вибрати спосіб пересування: залізницею, автомобілем чи літаком. Кожному з цих способів пересування відповідає сукупність уявлень, що творить свій особливий міф, який можна назвати міфом залізниці, міфом автомобільного сполучення тощо. Цей міф каналізує енергію подорожуючого, спрямовуючи її у визначене русло, звільняючи його від необхідності щораз заново винаходити для себе способи подорожі залізницею, автомобілем тощо. Міф з'єднує намір з об'єктом, суб'єкта з об'єктом.

Міф зникає, коли зникає об'єкт. З появою автомобіля зник міф про кінне сполучення, а разом з ним і його енергетичний потенціал.

Друга функція міфу — творення колективів. Колективи виникають тому, що міфи забезпечують специфічну в кожному конкретному випадку координацію сприйняття і поведінки численних розрізнених індивідів. Як приклад, тут можна назвати найрізноманітніші колективи: від робочої бригади на заводі чи футбольної команди до цілого народу, що бореться за незалежність. Кожний з цих колективів формується як колектив завдяки визначеному міфу: міфу про конвеєрне виробництво і його ефективність, футбольному міфу, міфу про свободу і незалежність народу. Ці міфи також історичні: не так давно не існувало "конвеєрного" міфу, всього більше ста років налічує футбольний міф, ще в середині минулого сторіччя не було міфу про свободу і незалежність як права утворювати власну етнічну державу.

Обговорюючи міфологічний аспект, ми не випадково вживаємо термін "колектив", а не "соціальна група". Міфами утворюються саме колективи, міфи наділяють їх змістом і енергією (наприклад: Марксів міф про пролетаріат). Соціальна група — формальна категорія, і всі класифікації груп — формальні; використовуючи їх, набагато важче вловити історичні зрушення.

Третя функція міфу — формування ідентичності. Забезпечуючи специфічну для колективу координацію сприйняття і поведінки, міф формує колективну ідентичність. Вона реалізується через цінності і норми, що є, з одного боку, знаряддям єднання колективного суб'єкта з об'єктом, а з іншого боку — знаряддям по'єднання уявлення з вчинком.

Ще одна функція міфу — відтворення колективної ідентичності. Збереження міфу є умовою збереження колективної ідентичності, і його зникнення веде до розпаду відповідних колективів. Наприклад, наслідком зникнення з часом міфу про незалежну державність стане зникнення відповідної колективної ідентичності точно так само, як зникали в історії багато колективних ідентичностей слідом за зникненням відповідних міфів.

Наступна функція міфу - формування і структурування простору. Кожен міф формує свій власний простір, у якому можна виділити центр, периферію і різні ступені віддаленості від центру. Як правило, периферія - це простір боротьби з іншими міфами. Просторове структурування особливо яскраво виявляється в геополітичних судженнях. Можна сказати, що геополітика — це міф вищого рівня, що визначає необхідність просторового вираження інших міфів, у першу чергу, національних. Останні забезпечують реалізацію геополітичних ідей, гарантуючи ідентичність колективного суб'єкта і його нерозривний зв'язок з об'єктом, тобто територією. У той же час ці міфи енергізують колективність, забезпечуючи єдність мислення і дії.

Тут наочний приклад — розпад Радянського Союзу, у якому зіграли свою роль кілька факторів і кілька взаємодіючих міфів. Уявімо основні з них: соціалістичний міф, суть якого—світова революція, що поступово поширюється на всю земну кулю; російський імперський міф, що також припускає можливість експансії, але в радянський час ніби зафіксував кордони Росії на кордонах Радянського Союзу; кілька локальних міфів про національну державність; ліберально-демократичний міф про загальнолюдські цінності, що виступає як антагоніст соціалістичного міфу.

Розпад Радянського Союзу перетворив міфологічні простори, більш-менш стабільні протягом деякого часу, на арену боротьби конфліктуючих міфів. І хоча вважається, що соціалізм тепер теоретично дискредитований, як міф він живе, оскільки не тільки продовжує енергізувати своїх прихильників, але і забезпечує просторове структурування, розділяючи світ по ту і по цю сторони колишніх радянських кордонів. Те ж можна сказати і про російський імперський міф.

Наступний розділ:

Національний міф


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія культури» автора Юрій М.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міф: енергія і функції“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Культура в структурі соціологічного знання

  • О. Конт як основоположник соціології

  • Об'єктивізм

  • Веберівський погляд на розвиток капіталізму

  • Дві соціології

  • Визначення ситуації

  • Життєвий світ

  • Когнітивна мікросоціологія

  • Пізнання як творчість світу

  • Соціологічне поняття культури

  • Кінцеві ділянки значень

  • Три трактування історизму повсякденності

  • Еволюція конституюючих елементів повсякденності

  • Розділ 2. Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури

  • Характеристики понять "особистість" та "індивід"

  • Підходи до вивчення відносин "особистість — культура"

  • Загальна характеристика культури

  • Людина — семіотична істота

  • Становлення античної особистості

  • Вплив особистості на культуру

  • Становлення особливості середньовічної особистості та суб'єктності

  • Ренесансна особистість

  • Рефлексія поняття "особистість" у роботах І.Канта

  • Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності

  • Від сучасної особистості та суб'єктивності до особистості "можливої"

  • Розділ 3. Інтерсуб'єктивність культури та інтердієвість культури

  • Інтерсуб'єктивність соціокультурної реальності

  • Інтертекстуальність культури

  • Культура як "диференційована єдність"

  • Багатомірність саморефлексії культури

  • Розділ 4. Буття людини в культурі

  • Інституціоналізація життєвого досвіду

  • Життєві світи людини: єдність і специфіка

  • Значеннєвий універсам

  • Життєве середовище й екологія людини. Поняття і структура життєвого середовища. Екологічна структура.

  • Простір і час життєвого середовища

  • Праця в житті людей. Природничо-наукове пояснення еволюції праці людини

  • Гени і мозок. Інформаційна ємність людини

  • Соціальне і наукове знання. Істина, омана, правда і неправда

  • Про природу любові і сакральності

  • Людина сексуальна. Сексуальна культура

  • Насильство як засіб домінування і панування

  • Політика: ідеологія і практика

  • Природа і механізм гри

  • Класифікація ігор. Тенденції розвитку

  • Смерть як екзистенціальний і культурний феномен

  • Життя після смерті: досвід досліджень

  • Розділ 5. Ритуал — символ — міф

  • Ритуали і соціальні інститути

  • Визначення ритуалів

  • Дюркгейм про релігію і ритуали

  • Типи і функції ритуалів

  • Rites de passage

  • Що таке символ?

  • Міфологічна символізація

  • Міф як жттєва реальність

  • Міф: енергія і функції
  • Національний міф

  • Розділ 6. Ідеології

  • Конкретне розуміння власності

  • Абстрактне розуміння власності

  • Земля як власність

  • Свобода, рівність, братерство

  • Конкретна свобода

  • Свобода в "лівому" дискурсі

  • Правові ідеології

  • Парадокс світового інформаційного порядку

  • Розділ 7. Традиція — канон — стиль

  • Радянський політичний канон

  • Життєві форми в Шпрангера

  • Життєвий стиль і Lebensfuhrung

  • Що таке моностилізм

  • Сакральне ядро моностилістичної культури

  • Категорії полістилістичної культури

  • Нові культурні моделі

  • Культурний фундаменталізм

  • Розділ 8. Культура і соціальна структура

  • Вертикальні класифікації

  • "Модерністський проект"

  • Марксизм і модернізм

  • Модернізм у вивченні соціальної структури

  • Екскурс: українська реідеологізація

  • Критика модерністського підходу до вивчення нерівності

  • Нові диференціації

  • Нові диференціації і диференціюючі фактори в Україні

  • Соціальний розподіл стилів

  • Нова парадигма соціоструктурного підходу

  • Розділ 9. Прикордонні галузі пізнання соціокультурної динаміки. Постмодерн

  • Плюральність життєвого світу людини

  • Неоднорідність соціокультурного простору

  • Концепція децентрованої (розщепленої) особистості

  • Нова повсякденність

  • Віртуальне і реальне

  • Постмодерн і час

  • Соціальність прийдешньої епохи

  • Ідеологія постмодерну

  • Висновки

  • Література