Когнітивна мікросоціологія

Соціологія культури

Когнітивна мікросоціологія, як ми позначаємо цей напрям за К. Кнорр-Цетиною, зосереджується на аналізі повсякденного життя, ситуаційних взаємодій, реальних і безпосередньо виразних діючим індивідуумам методів, прийомів, "практик'' інтерпретації та вирішення нормальних повсякденних проблем. Цьому напряму близькі згадувані вище символічний інтеракціонізм, соціальна феноменологія, етнометодологія, а також низка напрямів лінгво соціологічного аналізу, так званої етнографії повсякденності тощо.

Але важливий не формальний критерій, що орієнтується начебто на довільний вибір предмета досліджень (мікропроцеси і мікрофеномени). Важливо, що прихильники цього напряму заперечують "зовнішню" реальність соціальних структур та інститутів. Вони думають, що обраний ними предмет дослідження — єдина наявна соціальна реальність. Саме вона і є соціальною реальністю — реальністю suі generis.

Необхідно відзначити, що цей мікросоціологічний підхід не відповідає, як це може здатися на перший погляд, принципам методологічного індивідуалізму. Методологічний індивідуалізм, представлений, наприклад, у К. Поппера, припускає, що соціологічне мислення повинно виходити з індивіда з його потребами, цілями й інтересами, оскільки тільки індивід реальний, а колективи є фіктивні за сутністю.

Отже, начебто немає ні індивідуумів, ні соціальних структур та інститутів Насправді, звичайно, і те, й інше існує, але не як зовнішні стосовно ситуацій. ш реальності, а як продути дискурсу в рамках самих цих ситуацій. Інакше кажучи, індивід, що бере участь у взаємодії, є не "жива, конкретна люди на з її цілями, потребами й інтересами", а продукт типізації та категоризації, що виникає й існує тільки в межах даної взаємодії. Так само соціальний інститут не існує незалежно від взаємодії як якась висяча над індивідуумами важка і примусово діюча сила, а є типом поведінки, що обирається учасниками як найбільш відповідний даній ситуації в результаті її (ситуації) категоризації та типізації.

Було б наївно намагатися тут, у короткому огляді, роз'яснити принципи цієї альтернативної стосовно соціологічного істеблішменту не просто соціологічної теорії, але і філософії суспільства. Відомий антрополог Ч.Фрейд формулював її таки м чином: завдання підходу полягає в тому, щоб з'ясувати, "як люди конструюють світ свого досвіду з того, як вони про нього говорять". Тут важливо підкреслити, що як соціальні, так і "індивідуальні" структури, тобто індивідууми, що беруть участь у взаємодії, з погляду прихильників цього напряму, є не чим іншим, як продуктами інтерпретації, категоризації й інших дискурсивних практик самих учасників взаємодії, що є, по суті справи, продуктами когнітивної діяльності.

Якщо стати на позиції прихильників мікросоціології, то виявиться, що вирішення проблеми соціального порядку варто шукати не у фактичному ціннісному консенсусі (де шукають його функціоналісти) і не в насильстві (як передбачається конфліктним підходом), а в когнітивних структурах осмислення й опису соціального світу, що застосовуються учасниками в ході їхніх повсякденних взаємодій. У цьому випадку суспільство постає не як деяка монолітна система регуляторів, що диктують індивідуумам форму і зміст (тобто мотивацію) їхньої поведінки, а контингентним. Контингентний (англ. contingent) — багатозначний термін, що виражає багато значень, пов'язаних із процесами виникнення "більш високих" рівнів соціальності в ході взаємодій. Contingent, за Уебстером, означає: 1) те, що можливо, але не обов'язково відбувається; 2) відбувається випадково або непередбаченим чином; 3) призначене для використання в обставинах, які не можна точно пророчити; 4) непередбачене; S) залежне від чогось іншого чи обумовлене чимось іншим; 6) те, що не є логічно необхідним (але емпірично наявне), 7) не викликане необхідністю.

"У певному розумінні, — пише Кнорр-Цетина, — проблема соціального порядку перевизначається, традиційний підхід до порядку перевертається з ніг на голову. Соціальний порядок — не те, що зберігає цілісність суспільства, контролюючи бажання й устремління індивідуумів, а те, що виникає в численних повсякденних взаємодіях і взаємопристосуваннях цих бажань і устремлінь. Проблема соціального порядку... перетворилася в проблему когнітивного порядку...".

Власне, уже цих суджень досить, щоб зрозуміти два можливих наслідки "мікро-соціологічної революції", про яку неодноразово згадує Кнорр-Цетина. Перше з них: нинішня когнітивна соціологія чи мікросоціологія, які називають деякі автори, не обмежується рівнем "мікрофеноменів", а прагне, відштовхуючись від мікрорівня, описати всю сукупність форм і проявів соціального. По суті, вона прагне бути не мікросоціологією, що займається запропонованими їй "дрібними" (за розміром і за значенням) явищами, а соціологією як такою, претендуючи на більш адекватний, ніж у традиційних макросоціологічних моделях, опис процесів у суспільстві на всіх рівнях — від повсякденних взаємодій до утворення глобальних систем. При цьому вона зберігає свою вихідну інтуїцію, що складається в баченні тотожності процесів пізнання і процесів конструювання соціального світу.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія культури» автора Юрій М.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Когнітивна мікросоціологія“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Культура в структурі соціологічного знання

  • О. Конт як основоположник соціології

  • Об'єктивізм

  • Веберівський погляд на розвиток капіталізму

  • Дві соціології

  • Визначення ситуації

  • Життєвий світ

  • Когнітивна мікросоціологія
  • Пізнання як творчість світу

  • Соціологічне поняття культури

  • Кінцеві ділянки значень

  • Три трактування історизму повсякденності

  • Еволюція конституюючих елементів повсякденності

  • Розділ 2. Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури

  • Характеристики понять "особистість" та "індивід"

  • Підходи до вивчення відносин "особистість — культура"

  • Загальна характеристика культури

  • Людина — семіотична істота

  • Становлення античної особистості

  • Вплив особистості на культуру

  • Становлення особливості середньовічної особистості та суб'єктності

  • Ренесансна особистість

  • Рефлексія поняття "особистість" у роботах І.Канта

  • Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності

  • Від сучасної особистості та суб'єктивності до особистості "можливої"

  • Розділ 3. Інтерсуб'єктивність культури та інтердієвість культури

  • Інтерсуб'єктивність соціокультурної реальності

  • Інтертекстуальність культури

  • Культура як "диференційована єдність"

  • Багатомірність саморефлексії культури

  • Розділ 4. Буття людини в культурі

  • Інституціоналізація життєвого досвіду

  • Життєві світи людини: єдність і специфіка

  • Значеннєвий універсам

  • Життєве середовище й екологія людини. Поняття і структура життєвого середовища. Екологічна структура.

  • Простір і час життєвого середовища

  • Праця в житті людей. Природничо-наукове пояснення еволюції праці людини

  • Гени і мозок. Інформаційна ємність людини

  • Соціальне і наукове знання. Істина, омана, правда і неправда

  • Про природу любові і сакральності

  • Людина сексуальна. Сексуальна культура

  • Насильство як засіб домінування і панування

  • Політика: ідеологія і практика

  • Природа і механізм гри

  • Класифікація ігор. Тенденції розвитку

  • Смерть як екзистенціальний і культурний феномен

  • Життя після смерті: досвід досліджень

  • Розділ 5. Ритуал — символ — міф

  • Ритуали і соціальні інститути

  • Визначення ритуалів

  • Дюркгейм про релігію і ритуали

  • Типи і функції ритуалів

  • Rites de passage

  • Що таке символ?

  • Міфологічна символізація

  • Міф як жттєва реальність

  • Міф: енергія і функції

  • Національний міф

  • Розділ 6. Ідеології

  • Конкретне розуміння власності

  • Абстрактне розуміння власності

  • Земля як власність

  • Свобода, рівність, братерство

  • Конкретна свобода

  • Свобода в "лівому" дискурсі

  • Правові ідеології

  • Парадокс світового інформаційного порядку

  • Розділ 7. Традиція — канон — стиль

  • Радянський політичний канон

  • Життєві форми в Шпрангера

  • Життєвий стиль і Lebensfuhrung

  • Що таке моностилізм

  • Сакральне ядро моностилістичної культури

  • Категорії полістилістичної культури

  • Нові культурні моделі

  • Культурний фундаменталізм

  • Розділ 8. Культура і соціальна структура

  • Вертикальні класифікації

  • "Модерністський проект"

  • Марксизм і модернізм

  • Модернізм у вивченні соціальної структури

  • Екскурс: українська реідеологізація

  • Критика модерністського підходу до вивчення нерівності

  • Нові диференціації

  • Нові диференціації і диференціюючі фактори в Україні

  • Соціальний розподіл стилів

  • Нова парадигма соціоструктурного підходу

  • Розділ 9. Прикордонні галузі пізнання соціокультурної динаміки. Постмодерн

  • Плюральність життєвого світу людини

  • Неоднорідність соціокультурного простору

  • Концепція децентрованої (розщепленої) особистості

  • Нова повсякденність

  • Віртуальне і реальне

  • Постмодерн і час

  • Соціальність прийдешньої епохи

  • Ідеологія постмодерну

  • Висновки

  • Література