Дві соціології

Соціологія культури

Розуміюча соціологія Макса Вебера стала родоначальницею цілої традиції в соціологічному мисленні, яку можна назвати традицією розуміючої соціології.

Узагалі, якщо "очистити" соціологічні концепції, що складають історію цієї дисципліни, від численних і багаторазових нашарувань, найтонших деталей, застережень і уточнень, взаємних запозичень та виділити фундаментальні умо-погляди, що лежать в основі тієї чи іншої концепції, то все різноманіття їхніх явищ можна звести до двох напрямів: об'єктивістського, нібито природно-наукового, з одного боку, і культурно-аналітичного — з другого. їхня головна відмінність полягає в тому, що в першому соціальні явища — структури, інститути розглядаються як об'єктивні "речі" (у цьому розумінні основоположником даного напряму є Еміль Дюркгейм), що не залежать від ідей і думок членів суспільства, тим часом, як у другому ті ж явища трактуються як існуючі винятково за допомогою цих самих ідей і думок. При цьому прихильники обох напрямів аналізують ті самі явища, в яких живе і діє нормальна суспільна людина. Внаслідок зазначених відмінностей представники першого напряму займають позиції "нормальної суспільної людини", того, кого в соціології називають "людиною з вулиці" (кого можна було б назвати першим зустрічним), приймаючи, з рештою, її погляд і її сприйняття об'єктивної суспільних явищ, а представники другого напряму прагнуть заглянути за цю види об'єктивність і зрозуміти, чому нормальна суспільна людина сприймає ці явища як об'єктивні, хоча насправді вони об'єктивні і примусові лише настільки, наскільки люди в них вірять і підтверджують цю віру своїми діями.

Інакше кажучи, об'єктивіст розглядає соціальний світ таким, яким він є, і досліджує закономірності взаємодії структур та елементів у цьому світі,тоді як культурний аналітик "заглядає за підкладку" і хоче зрозуміти устрій "тканини" цього світу, зрозуміти чому "на вигляд" він здається об'єктивним, тобто не створеним людиною і незалежним від людини, її ідей та думок. Об'єктивіст приймає об'єктивність соціального світуна віру, культурний аналітик (чи розуміючи соціолог що в даному контексті те саме) досліджує цю об'єктивність, і тільки тоді, коли зрозуміла природа цієї об'єктивності, зовсім не такої .як об'єктивність природних явищ, він може перейти до аналізу самих соціальних фактів.

При цьому і самі факти він сприймає інакше, ніж об'єктивіст: вони є для нього артефактами в будь-якому розумінні цього слова.

Ця відмінність дослідницьких напрямів не завжди прямо усвідомлювана в конкретних соціологічних концепціях, однак носить досить принциповий характер. Вона характерна для всієї історії наук про суспільство з їхнього виникнення і детально розглядається такою дисципліною, як філософія суспільних наук. Ця відмінність стала основою різних класифікацій наук, у яких як специфічну галузь знання виділяють науки про дух (Geisteswissenschqften) чи науки про культуру (Kulturwissenschaften), протиставлювані наукам про природу (Naturwissenschqften). У даний час, прагнучи розмежувати гуманітарні і соціальні науки, ми також навряд чи зуміємо обійтися без розгляду цієї відмінності.

Повторимо, що в соціології це фіксується як відмінність позитивістського натуралізму й об'єктивізму, з одного боку, і розуміючого, культурно-аналітичного підходу—з другого. Звичайно, слід зазначити визначену умовність цієї відмінності Якщо говорити про конкретні соціологічні концепції (а не про їхнє філософське обґрунтування), до культурно-аналітичного напряму можна віднести концепції так званих символічного інтеракціонізму і соціальної феноменології.

Наступний розділ:

Визначення ситуації


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія культури» автора Юрій М.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дві соціології“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Культура в структурі соціологічного знання

  • О. Конт як основоположник соціології

  • Об'єктивізм

  • Веберівський погляд на розвиток капіталізму

  • Дві соціології
  • Визначення ситуації

  • Життєвий світ

  • Когнітивна мікросоціологія

  • Пізнання як творчість світу

  • Соціологічне поняття культури

  • Кінцеві ділянки значень

  • Три трактування історизму повсякденності

  • Еволюція конституюючих елементів повсякденності

  • Розділ 2. Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури

  • Характеристики понять "особистість" та "індивід"

  • Підходи до вивчення відносин "особистість — культура"

  • Загальна характеристика культури

  • Людина — семіотична істота

  • Становлення античної особистості

  • Вплив особистості на культуру

  • Становлення особливості середньовічної особистості та суб'єктності

  • Ренесансна особистість

  • Рефлексія поняття "особистість" у роботах І.Канта

  • Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності

  • Від сучасної особистості та суб'єктивності до особистості "можливої"

  • Розділ 3. Інтерсуб'єктивність культури та інтердієвість культури

  • Інтерсуб'єктивність соціокультурної реальності

  • Інтертекстуальність культури

  • Культура як "диференційована єдність"

  • Багатомірність саморефлексії культури

  • Розділ 4. Буття людини в культурі

  • Інституціоналізація життєвого досвіду

  • Життєві світи людини: єдність і специфіка

  • Значеннєвий універсам

  • Життєве середовище й екологія людини. Поняття і структура життєвого середовища. Екологічна структура.

  • Простір і час життєвого середовища

  • Праця в житті людей. Природничо-наукове пояснення еволюції праці людини

  • Гени і мозок. Інформаційна ємність людини

  • Соціальне і наукове знання. Істина, омана, правда і неправда

  • Про природу любові і сакральності

  • Людина сексуальна. Сексуальна культура

  • Насильство як засіб домінування і панування

  • Політика: ідеологія і практика

  • Природа і механізм гри

  • Класифікація ігор. Тенденції розвитку

  • Смерть як екзистенціальний і культурний феномен

  • Життя після смерті: досвід досліджень

  • Розділ 5. Ритуал — символ — міф

  • Ритуали і соціальні інститути

  • Визначення ритуалів

  • Дюркгейм про релігію і ритуали

  • Типи і функції ритуалів

  • Rites de passage

  • Що таке символ?

  • Міфологічна символізація

  • Міф як жттєва реальність

  • Міф: енергія і функції

  • Національний міф

  • Розділ 6. Ідеології

  • Конкретне розуміння власності

  • Абстрактне розуміння власності

  • Земля як власність

  • Свобода, рівність, братерство

  • Конкретна свобода

  • Свобода в "лівому" дискурсі

  • Правові ідеології

  • Парадокс світового інформаційного порядку

  • Розділ 7. Традиція — канон — стиль

  • Радянський політичний канон

  • Життєві форми в Шпрангера

  • Життєвий стиль і Lebensfuhrung

  • Що таке моностилізм

  • Сакральне ядро моностилістичної культури

  • Категорії полістилістичної культури

  • Нові культурні моделі

  • Культурний фундаменталізм

  • Розділ 8. Культура і соціальна структура

  • Вертикальні класифікації

  • "Модерністський проект"

  • Марксизм і модернізм

  • Модернізм у вивченні соціальної структури

  • Екскурс: українська реідеологізація

  • Критика модерністського підходу до вивчення нерівності

  • Нові диференціації

  • Нові диференціації і диференціюючі фактори в Україні

  • Соціальний розподіл стилів

  • Нова парадигма соціоструктурного підходу

  • Розділ 9. Прикордонні галузі пізнання соціокультурної динаміки. Постмодерн

  • Плюральність життєвого світу людини

  • Неоднорідність соціокультурного простору

  • Концепція децентрованої (розщепленої) особистості

  • Нова повсякденність

  • Віртуальне і реальне

  • Постмодерн і час

  • Соціальність прийдешньої епохи

  • Ідеологія постмодерну

  • Висновки

  • Література