Rites de passage

Соціологія культури

Ритуали переходу — це особливий клас ритуалів, що існують у кожній культурі та виконують особливі функції, пов'язані, в першу чергу, з послідовним проходженням індивідом стадій свого життєвого шляху — від народження до смерті. Ритуалами переходу відзначаються моменти зміни індивідуальної ідентичності. Ритуали переходу особливо важливі і мають особливо виразний характер у традиційних, а також у "первісних" суспільствах. Тут момент переходу найчастіше означає повну втрату старої ідентичності та придбання нової, зовсім іншої ідентичності, що передбачає зміну всіх соціальних характеристик особистості, іноді аж до зміни імені. У ряді культур ініціація — перехід у статус дорослого повноправного члена клану чи племені — ототожнюється зі смертю і новим народженням. У деяких культурах ініціація не короткочасний акт чи подія, а розтягнутий на кілька тижнів чи навіть місяців процес, під час якого дійсно відбувається перетворення ініційованого, перетворення його в іншу людину.

Представимо схему церемонії ініціації в африканських племен регіону Убанге. Молодих кандидатів (ганза) поселяють у спеціально побудованому таборі далеко від села. Три дні їх змушують практично голодувати, потім ведуть до річки купатися, а після повернення проводять між двома шеренгами озброєних міцними лозинами дорослих чоловіків, що піддають ганза найжорстокішому кривавому биттю. На цьому їхні муки не закінчуються: наступає обрізання. У той же вечір свіжообрізані ганза, не звертаючи увагу на біль і кровотечу, танцюють перед старійшинами. Увесь цей час їм не можна видати ні стогону, ні крику, ні яким-не-будь чином виявляти біль; нестриманість може стати джерелом довічної ганьби. Потім вони повертаються в табір, де їм читають короткий освітній курс (сім'я, цивільні обов'язки, статева мораль, ритуальні танці, ремесла) і відбувається "змиття" старих гріхів, для чого ганза працюють на суспільному полі як раби — під батогом наглядача, під палючим сонцем, без якого-небудь захисту від мурах, бджіл тощо. Після такого служіння кожен ганза отримує нове ім'я. Уперше вони залишають табір, який відразу спалюють, через місяць після обрізання повертаються у свою родину в спеціальному розфарбуванні й в особливому убранні. Тут їм три дні не дозволяється вимовляти ні слова, адже вони тільки що народилися і не вміють говорити.

У ряді племен аборигенів Австралії процесом ініціації передбачаються такі ритуали.

Обрізання. Воно здійснюється на "живому столі": у землю встромляється палиця, навколо якої, тримаючись за неї руками і нахиляючись уперед, стають п'ять чи шість чоловіків, утворюють стіл, на який обличчям догори кладуть ініційованого. Оперують, сидячи верхи на ініційованому, зрізують крайню плоть. У племені аранда операція відбувається під звуки сопілки - голосу великого духу Тванйирика.

Підрізання. У тих племенах, де ця операція здійснюється, вона вважається найважливішою в процесі ініціації. Того, хто піддається ініціації, кладуть на "живий стіл", піднімають його пеніс і роблять на ньому розріз. Дорослі чоловіки знову надрізають ті місця, де в них колись під час ініціацій були зроблені розрізи, і кров стікає по стегнах. Ініційованого кладуть на землю обличчям униз, а інші танцюють над ним, окропляючи його кров'ю. Існує думка, що цей обряд рівнозначний обряду надрізання піхви в дівчаток, який практикувався в деяких племенах, імітуючи менструальну кровотечу. Він іменується Кунапипи і має відповідне міфологічне обгрунтування "Кунапипи означає надріз чи живіт Матері-прародительки, пеніс символізує Пітона або Змію-Веселку, або Змію-Блискавку, а надріз — жіночу матку. Таким чином, чоловічий член, на якому була зроблена операція підрізання, символізує одночасно як жіночі, так і чоловічі статеві органи, що повинні з'єднатися, щоб відбулося запліднення. Кров з надрізу, чи то в первісній операції чи в наступних, символізує відразу і післяпологову, і менструальну". Післяпологова кров, власне, і означає народження нової людини, а регулярне повернення менструальної крові — постійне, тобто безупинне плодоносіння роду.

Поетичному генію Платона належить знаменитий міф про андрогинів. Задовго до Платона австралійські аборигени втілили аналогічний міф у безпосередності колективних ритуалів.

Чоловічі ініціації— не єдині, хоча, мабуть, найважливіші та найскладніші з ритуалів переходу. Існують ініціації дівчат, ритуали вступу до шлюбу, настання старості, нарешті, ритуали народження і смерті. Етнографами описані тисячі і тисячі подібних ритуалів. Усі вони мають у загальному той самий зміст і виконують той самий набір функцій: установлення нової ідентичності індивіда, фіксація його нового статусу й інтеграція основних статусних груп племені, клану, громади. Процес ініціації—це процес приписування статусу. Тому ініціації так само, як й інші ритуали переходу, — головне знаряддя соціальної мобільності і відтворення соціальної структури в умовах досучасних суспільств, коли відсутні інститути освіти і прижиттєві статуси.

У сучасних суспільствах роль ритуалів переходу сильно зменшилася, а точніше сказати, сильно змінилася, хоча продовжує існувати величезна кількість ритуалів цього типу: церковне причастя, одержання паспорта як свідчення повноліття, допуск до виборів як визнання цивільної зрілості, вручення атестата зрілості й університетського диплома, укладення і розірвання шлюбу, перехід на пенсію та, звичайно, як завжди і всюди із найдавніших часів культури, - народження і смерть. Ці сучасні ритуали переходу ріднить з аналогічними ритуалами далекого минулого, по-перше, їх символічний характер, по-друге (частково), їх соціальна функція - функція стабілізації соціальної структури, категоризації індивідів, наділення їх свідченнями статусної ідентичності.

Але існує дуже багато відмінностей сьогоднішніх ритуалів переходу від ритуалів переходу минулого. Вони пов'язані, в першу чергу, з більшою свободою вибору ідентифікації, можливістю відмовитися від якого-небудь переходу. Образно кажучи, якщо ритуали минулого (у тій формі, як вони зображені, наприклад, вище) можна порівняти з прутами залізної клітки, що змушувала людину стати тим, ким їй призначено стати, і залишатися тим, ким вона є, то тепер кожна людина може не входити в клітку, ввійти в одну чи в іншу. Зрозуміло, це трохи ідеалізоване протиставлення. Соціальний порядок і контроль у первісних народів був не таким жорстким, як це може здатися, а що стосується сучасного суспільства, то послаблення контролю водному плані часто супроводжується посиленням його — в іншому. Крім того, змінився сам характер символізації в ритуалах. Унаслідок того, що ритуалам стала властива більш формальна організація, символізація стала набагато менш прямою і безпосередньою, ніжу ритуалах стародавніх часів, можна сказати, що вона взагалі набирає іншого характеру.

Наступний розділ:

Що таке символ?


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія культури» автора Юрій М.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Rites de passage“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Культура в структурі соціологічного знання

  • О. Конт як основоположник соціології

  • Об'єктивізм

  • Веберівський погляд на розвиток капіталізму

  • Дві соціології

  • Визначення ситуації

  • Життєвий світ

  • Когнітивна мікросоціологія

  • Пізнання як творчість світу

  • Соціологічне поняття культури

  • Кінцеві ділянки значень

  • Три трактування історизму повсякденності

  • Еволюція конституюючих елементів повсякденності

  • Розділ 2. Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури

  • Характеристики понять "особистість" та "індивід"

  • Підходи до вивчення відносин "особистість — культура"

  • Загальна характеристика культури

  • Людина — семіотична істота

  • Становлення античної особистості

  • Вплив особистості на культуру

  • Становлення особливості середньовічної особистості та суб'єктності

  • Ренесансна особистість

  • Рефлексія поняття "особистість" у роботах І.Канта

  • Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності

  • Від сучасної особистості та суб'єктивності до особистості "можливої"

  • Розділ 3. Інтерсуб'єктивність культури та інтердієвість культури

  • Інтерсуб'єктивність соціокультурної реальності

  • Інтертекстуальність культури

  • Культура як "диференційована єдність"

  • Багатомірність саморефлексії культури

  • Розділ 4. Буття людини в культурі

  • Інституціоналізація життєвого досвіду

  • Життєві світи людини: єдність і специфіка

  • Значеннєвий універсам

  • Життєве середовище й екологія людини. Поняття і структура життєвого середовища. Екологічна структура.

  • Простір і час життєвого середовища

  • Праця в житті людей. Природничо-наукове пояснення еволюції праці людини

  • Гени і мозок. Інформаційна ємність людини

  • Соціальне і наукове знання. Істина, омана, правда і неправда

  • Про природу любові і сакральності

  • Людина сексуальна. Сексуальна культура

  • Насильство як засіб домінування і панування

  • Політика: ідеологія і практика

  • Природа і механізм гри

  • Класифікація ігор. Тенденції розвитку

  • Смерть як екзистенціальний і культурний феномен

  • Життя після смерті: досвід досліджень

  • Розділ 5. Ритуал — символ — міф

  • Ритуали і соціальні інститути

  • Визначення ритуалів

  • Дюркгейм про релігію і ритуали

  • Типи і функції ритуалів

  • Rites de passage
  • Що таке символ?

  • Міфологічна символізація

  • Міф як жттєва реальність

  • Міф: енергія і функції

  • Національний міф

  • Розділ 6. Ідеології

  • Конкретне розуміння власності

  • Абстрактне розуміння власності

  • Земля як власність

  • Свобода, рівність, братерство

  • Конкретна свобода

  • Свобода в "лівому" дискурсі

  • Правові ідеології

  • Парадокс світового інформаційного порядку

  • Розділ 7. Традиція — канон — стиль

  • Радянський політичний канон

  • Життєві форми в Шпрангера

  • Життєвий стиль і Lebensfuhrung

  • Що таке моностилізм

  • Сакральне ядро моностилістичної культури

  • Категорії полістилістичної культури

  • Нові культурні моделі

  • Культурний фундаменталізм

  • Розділ 8. Культура і соціальна структура

  • Вертикальні класифікації

  • "Модерністський проект"

  • Марксизм і модернізм

  • Модернізм у вивченні соціальної структури

  • Екскурс: українська реідеологізація

  • Критика модерністського підходу до вивчення нерівності

  • Нові диференціації

  • Нові диференціації і диференціюючі фактори в Україні

  • Соціальний розподіл стилів

  • Нова парадигма соціоструктурного підходу

  • Розділ 9. Прикордонні галузі пізнання соціокультурної динаміки. Постмодерн

  • Плюральність життєвого світу людини

  • Неоднорідність соціокультурного простору

  • Концепція децентрованої (розщепленої) особистості

  • Нова повсякденність

  • Віртуальне і реальне

  • Постмодерн і час

  • Соціальність прийдешньої епохи

  • Ідеологія постмодерну

  • Висновки

  • Література