Соціальне і наукове знання. Істина, омана, правда і неправда

Соціологія культури

Наслідуючи методу сходження від абстрактного до конкретного, перейдімо від опису історичної еволюції інформаційної ємності людини до опису інформаційних морів різних держав, наповненість яких безпосередньо впливає на інтелектуальний розвиток кожної особистості - громадянина тієї чи іншої держави. Розглянемо співвідношення даних, інформації, знань та інтелектуальної культури в двох гіпотетично різних державах.

Під "даними" треба розуміти факти, введені в семіотичні системи (їхнє позначення символами, словами, знаками, листом), що мають практичне значення насамперед у повсякденному житті. Під "інформацією" розуміється повідомлення, що містить зведення про систему фактів, що знімає невизначеність у тій чи іншій ситуації. Під "знаннями" — результати пізнання дійсності, перевірені практикою, шо ввійшли в соціальне життя як міцні орієнтири в процесах взаємодії в системах "суб'єкт — суб'єкт" і "суб'єкт — об'єкт". Те, що є інформацією для одного суспільства, може бути лише даними для іншого, і навпаки. Рівень інформації в іншому дорівнює рівню знань у першому, отже, інше суспільство поки лише опановує тим, що для першого стало звичним, загальновживаним. Ускладнення знань є показником розвитку інтелектуальної культури суспільства.

Сучасні засоби масової комунікації і зв'язку виробляють свої інформаційні технології для підтримки і розвитку інформаційного моря (поля). Зрозуміло, кожна окрема технологія розвивається з метою одержання максимального прибутку, але в цілому всі інформаційні технології формують, підтримують зростання інтелектуальної культури країни (суспільства).

Наша свідомість, а отже, і сприйняття інформації і інтенціональні за своєю природою: увага до інформації збуджується і підтримується нашим інтересом. Нижче наводиться таблиця, що показує сегментацію ринку відеопродукції в США (вона складена на основі даних загальнонаціонального дослідження):

Сфери інтересівЧастка населення у %Середній вік (років)
В основному доросле чоловіче населення:
Техніка і дозвілля поза домом829
Фінанси і сільгосппродукція6
Життя родини І місцевого суспільства В основному доросле жіноче населення:647
Проблеми старіння861
Мистецтво і культура944
Домоведення і життя місцевого суспільства8
Діяльність з керування сім'єю В основному молодь:1035
Спортивні змагання, наука і техніка7
Заняття спортом і суспільною діяльністю Домашні ігри і суспільна діяльність4; 419
Змішана група:22
Новини й інформація5; 8
Життя в закордонних країнах41
Збагачення16
Різноманітні питання9; 846; 34
РАЗОМ100---------- '

В інформаційному суспільстві всі люди виступають споживачами масової інформації: кожна квартира, будинок підключені до інформаційних мереж так само, як до води, тепла, світла; радіо, телебачення, газети, телефон, персональні комп'ютери несуть достатньо інформації кожній сім'ї. Діти, як показують дослідження бюджету часу населення, проводять перед телевізором стільки ж часу, скільки в школі (5—6 годин). Усі ці тенденції змушують порушувати питання про захист і самозахист інтелекту людини, його свідомості від інформаційного "поневолення". Відомо, шо свідомість людини завжди під впливом чотирьох джерел інформації: світу як такого, соціокультурного середовища (мікросередовиша з його ціннісно-нормативними координатами поведінки), сфери організованої інформації (засобів масової інформації, систем освіти) і самого мозку (пам'яті, асоціацій, глибинних резервів, що таяться в підсвідомості). В інформаційному суспільстві головним джерелом починає виступати організована інформаційна сфера. Саме вона і виступає механізмом духовного поневолення особистості. Зрозуміло, що в цих умовах головним засобом захисту і самозахисту інтелекту є вміння вибирати самим споживачем тих чи інших каналів комунікації, сюжетів і видів розваг у віртуальних світах. Культура споживання інформації стає такою ж актуальною проблемою, як і взагалі культура споживання в століття лавиноподібного наростання кількості речей у світі людей.

Об'єктивною умовою такого уміння в нашому випадку є, звичайно, розмаїтість наданих інформаційних послуг. Однак в інформаційному морі існує дуже грізний для людини ворог —дезінформація. В умовах плюралістичного ринкового суспільства зростають можливості для різноманітної дезінформації у вигляді комерційної і політичної реклами ("несумлінна реклама"), обману в міжособистісних взаємодіях тощо. Люди досить часто стають жертвами дезінформації в умовах конкурентної і життєвої боротьби, якщо не вміють вчасно розпізнати обман, відрізнити правду від неправди, істину від омани. Інтелектуальна культура особистості і групи неодмінно містить у собі ці уміння.

Достовірна інформація несе людям (якщо ми відвернемося від повідомлень продані) знання двоякого характеру: знання для оволодіння тією чи іншою соціальною, економічною чи політичною ситуацією (соціальне знання) і знання, шо відносяться до наук про природу (природничо-наукове знання). Соціальне знання, покликане конструювати соціальну реальність, може нести в собі істину чи оману, правду чи обман (неправду); природничо-наукове знання буває лише або істинним, або оманливим. Чому ж існує така відмінність між цими видами знання? Англійський філософ Локк говорив, шо геометричні аксіоми були б уже давно переглянуті, якби вони зачіпали інтереси людей. Соціальне знання стосується інтересів різних груп і класів людей, тому воно може бути засобом маніпуляції свідомістю безлічі людей заради інтересів окремої групи, класу чи нації. Щодо саме таких повідомлень (інформації) і варто формувати в особистості уміння і навички самозахисту від дезінформації.

Вихідною умовою розвитку таких умінь є чітке знання природи істини, омани, правди і неправди (обману). Звернемося до Аристотеля, що залишив нам класичні визначення цих понять. Вони прості і точні. За Аристотелем, істина є відповідністю думки предмета, омана ж - невідповідністю думки предмета дослідження. Така адекватніська бо неадекватність виявляється лише в процесі практичного освоєння предмета (верифікації). Зрозуміло, що той чи інший людський інтерес не зможе спотворити результати дослідження (зрозуміло, ми тут не беремо випадки зловмисного приховання наукової істини). Люди "входять" у природу відповідно до її пізнаних законів, але переробляють її відповідно до своїх інтересів (зверніть увагу на те, що ці закони на Землі й у Всесвіті однакові, можна сказати, що природничо-наукове знання за своєю природою космополітичне, інтернаціональне). Природничо-наукове знання, якщо воно істинне, абсолютно верифіковане, тобто будь-яка людина в будь-якім місці може відтворити будь-який експеримент, шо призведе до наукової істини. Омана ж у сфері наукового знання — явище природне, воно не зловмисне, а свідчить лише про труднощі на шляху просування до істини. Природа звичайно глибоко ховає свої таємниці, але не хитрить з людиною. Інтереси людей виявляються з усією очевидністю, коли постають питання про те, як використовувати добуте істинне знання. У життєвій боротьбі людей і держав зловмисність може проявитися лише як приховане знання, та й то тимчасово (згадаймо боротьбу за оволодіння атомною зброєю).

Перейдімо до галузі соціального знання. Антагонізм інтересів різних спільнот веде до того, шо в умовах інформаційного суспільства формуються і пропагуються соціальні доктрини і проекти в інтересах груп, що мають у своєму розпорядженні основні засоби життєзабезпечення людей, у тому числі і засоби масової комунікації. У цих випадках маніпулювання свідомістю мас призводить до формування "помилкової свідомості" (Маркс, Мангейм), тобто "відчуженої" свідомості, коли між реальністю і свідомістю індивіда (групи) формуються різні фетиші і кліше, що змушують його (її) діяти навіть усупереч своїм очевидним інтересам.

Отже, коли мова йде про соціальне знання (здебільшого воно є повсякденним рівнем картини світу), ми повинні розкрити, що означає "правда" і "неправда". За Аристотелем, правда є відповідністю слів думкам. Зрозуміло, що думки при цьому можуть бути й оманою, але наміри того, хто говорить, щирі, у нього немає "задніх думок". Неправда ж є невідповідністю слів думкам того, хто говорить, тобто неправда є свідомим обманом. У цілому обман є різновидом дезінформації. У ціннісному аспекті правда виступає для людей як вища цінність у спілкуванні. Неправда ж — антицінність, однак коли результат помилкового повідомлення в ціннісній ієрархії індивіда (групи) перевищує престиж джерела інформації, люди можуть піти навіть на відверту неправду. Історія свідчить про те, що "Великий обман" звичайно масою вчасно не вловлюється. Правдивість людини чи інституту викликає почуття довіри до нього-це основа всякої легітимності (законності, моральності, довірливості, почуття "свого"). А.Швейцер у своїй відомій книзі "Благоговіння перед життям" стверджує, що "будинок істини не може бути побудований на хиткому грунті скепсису".

Розходження між науковим і соціальним знанням виражене і лінгвістично: якщо носі вищих рівнів наукового знання винагороджуються суспільним і державним визнанням у вигляді, наприклад, учених звань академіків, докторів наук тощо, аж до вищого визнання як генія, то вищий рівень соціального знання увінчується в суспільній думці званням "мудрого", "святого", знавця таємниць людських відносин і відповідної техніки вчинків та висувається як моральний зразок.

Уособлення цих знань звичайно не збігаються: мудрий ще не значить геній, а геній може і не бути мудрим. Збагнення істин у науці вимагає нагромадження знань у спеціальній сфері, збагнення ж істин у людських відносинах вимагає розуміння життя, нагромадження осмисленого досвіду в проникненні в суть соціального й індивідуального життя з метою надання допомоги собі й іншим у виході з різних важких ситуацій. Мудрий звичайно високо цінується в спілкуванні, геній — у сфері дій, діяльності.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія культури» автора Юрій М.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціальне і наукове знання. Істина, омана, правда і неправда“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Культура в структурі соціологічного знання

  • О. Конт як основоположник соціології

  • Об'єктивізм

  • Веберівський погляд на розвиток капіталізму

  • Дві соціології

  • Визначення ситуації

  • Життєвий світ

  • Когнітивна мікросоціологія

  • Пізнання як творчість світу

  • Соціологічне поняття культури

  • Кінцеві ділянки значень

  • Три трактування історизму повсякденності

  • Еволюція конституюючих елементів повсякденності

  • Розділ 2. Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури

  • Характеристики понять "особистість" та "індивід"

  • Підходи до вивчення відносин "особистість — культура"

  • Загальна характеристика культури

  • Людина — семіотична істота

  • Становлення античної особистості

  • Вплив особистості на культуру

  • Становлення особливості середньовічної особистості та суб'єктності

  • Ренесансна особистість

  • Рефлексія поняття "особистість" у роботах І.Канта

  • Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності

  • Від сучасної особистості та суб'єктивності до особистості "можливої"

  • Розділ 3. Інтерсуб'єктивність культури та інтердієвість культури

  • Інтерсуб'єктивність соціокультурної реальності

  • Інтертекстуальність культури

  • Культура як "диференційована єдність"

  • Багатомірність саморефлексії культури

  • Розділ 4. Буття людини в культурі

  • Інституціоналізація життєвого досвіду

  • Життєві світи людини: єдність і специфіка

  • Значеннєвий універсам

  • Життєве середовище й екологія людини. Поняття і структура життєвого середовища. Екологічна структура.

  • Простір і час життєвого середовища

  • Праця в житті людей. Природничо-наукове пояснення еволюції праці людини

  • Гени і мозок. Інформаційна ємність людини

  • Соціальне і наукове знання. Істина, омана, правда і неправда
  • Про природу любові і сакральності

  • Людина сексуальна. Сексуальна культура

  • Насильство як засіб домінування і панування

  • Політика: ідеологія і практика

  • Природа і механізм гри

  • Класифікація ігор. Тенденції розвитку

  • Смерть як екзистенціальний і культурний феномен

  • Життя після смерті: досвід досліджень

  • Розділ 5. Ритуал — символ — міф

  • Ритуали і соціальні інститути

  • Визначення ритуалів

  • Дюркгейм про релігію і ритуали

  • Типи і функції ритуалів

  • Rites de passage

  • Що таке символ?

  • Міфологічна символізація

  • Міф як жттєва реальність

  • Міф: енергія і функції

  • Національний міф

  • Розділ 6. Ідеології

  • Конкретне розуміння власності

  • Абстрактне розуміння власності

  • Земля як власність

  • Свобода, рівність, братерство

  • Конкретна свобода

  • Свобода в "лівому" дискурсі

  • Правові ідеології

  • Парадокс світового інформаційного порядку

  • Розділ 7. Традиція — канон — стиль

  • Радянський політичний канон

  • Життєві форми в Шпрангера

  • Життєвий стиль і Lebensfuhrung

  • Що таке моностилізм

  • Сакральне ядро моностилістичної культури

  • Категорії полістилістичної культури

  • Нові культурні моделі

  • Культурний фундаменталізм

  • Розділ 8. Культура і соціальна структура

  • Вертикальні класифікації

  • "Модерністський проект"

  • Марксизм і модернізм

  • Модернізм у вивченні соціальної структури

  • Екскурс: українська реідеологізація

  • Критика модерністського підходу до вивчення нерівності

  • Нові диференціації

  • Нові диференціації і диференціюючі фактори в Україні

  • Соціальний розподіл стилів

  • Нова парадигма соціоструктурного підходу

  • Розділ 9. Прикордонні галузі пізнання соціокультурної динаміки. Постмодерн

  • Плюральність життєвого світу людини

  • Неоднорідність соціокультурного простору

  • Концепція децентрованої (розщепленої) особистості

  • Нова повсякденність

  • Віртуальне і реальне

  • Постмодерн і час

  • Соціальність прийдешньої епохи

  • Ідеологія постмодерну

  • Висновки

  • Література