Розділ 2. Храм та його освячення 

“На середині подвір'я” храму було влаштоване “мідне підвищення п'ять ліктів завдовжки, п'ять ліктів завширшки і три лікті заввишки”.

На ньому стояв Соломон і, піднісши руки, благословляв народ. “Уся Ізраїльська громада стояла на ногах”.

“Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, — виголосив Соломон, — Котрий Своїми устами говорив із моїм батьком Давидом, і Своїми руками здійснив обітницю, кажучи... вибрав Я Єрусалим, щоб там перебувало Моє Ім'я”.(2 Хронік 6:3-13)

Потім Соломон став на коліна і в присутності усього народу, здійнявши руки до неба, проголосив молитву посвячення; у той час, як усі присутні схилили голови, цар молився: “Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога ні на небі, ні на землі! Ти дотримуєшся Заповіта та милості до Своїх рабів, що ходять перед Тобою усім своїм серцем.

Та чи й справді Богові жити з людьми на Землі? Ось небо та Небо небес не вміщають Тебе, — що ж тоді храм цей, що я збудував? Але все ж таки зглянься на молитву Свого слуги та до його благання, Господи, Боже мій! Почуй поклик і молитву, якою раб Твій молиться перед Тобою. Нехай очі Твої будуть відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладеш ім'я Своє там, щоб вислуховувати молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці. Тож вислухай благання Свого слуги та Свого народу Ізраїля, коли вони будуть молитися на цьому місці; вислухай з місця Свого перебування, із небес — вислухай і прости.

А коли Твій народ, Ізраїль, буде побитий ворогом, оскільки згрішив перед Тобою, але потім навернеться й буде прославляти ім'я Твоє, і будуть молитися, і благатимуть Тебе в цьому храмі, то Ти почуй із Небес, і прости гріх народу Свого, Ізраїля, і поверни їх у землю, яку дав їм та їхнім батькам.

Коли замкнеться небо і не буде дощу, за те, що вони згрішили перед Тобою, але потім почнуть молитися на цьому місці й прославляти ім'я Твоє, від гріха свого навернуться, бо Ти їх упокорив, — то Ти вислухай на небесах і прости гріх Своїх слуг та народу Свого, Ізраїля, направ їх на добру дорогу, якою потрібно їм ходити, й пошли дощ на Край Свій, який Ти дав Своєму народові у спадщину! Коли настане голод у Краю, чи прийде моровиця, засуха, жовтачка, сарана або черва; коли його вороги гнобитимуть його в якомусь з міст Краю його, коли буде яка пораза чи хвороба, — то усяка молитва, кожне благання від будь-якої людини чи від усього народу Твого Ізраїля, коли хтось зазнає біди і виявиться у горю, і простягне руки свої до цього храму, то Ти вислухай із небес, із місця Твого постійного перебування, прости й відплати кожному за всіма його вчинками, бо Ти знаєш серце його... щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, доки житимуть на землі, яку Ти дав батькам нашим.

Коли б і чужинець, котрий не з народу Твого Ізраїля, прийшов би з далекого краю заради імені Твого великого і руки Твоєї потужної та розкритих Твоїх обіймів, — коли б він прийшов помолитися в цьому храмі, то Ти вислухай з небес, з постійного місця перебування Свого, і зроби усе, про що буде просити Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Твоє ім'я, та щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, і щоб знали вони, що дім цей, який я збудував, носить Ім'я Твоє.

Коли народ Твій виступить на війну проти своїх ворогів, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Тебе, повернувшись до цього міста, що Ти вибрав, та храму, що я збудував Імені Твоєму, то Ти вислухай з Небес їхню молитву та їхнє благання і вчини їм по правді!

Коли вони згрішать перед Тобою, — бо немає людини, що не грішила б, — і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, який візьме їх у неволю до далекого чи близького краю, і коли вони прийдуть до розуму в країні, куди будуть взяті до неволі, і навернуться, і благатимуть Тебе з краю своєї неволі, кажучи: ми згрішили, вчинили беззаконно, ми винуваті, — і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в країні своєї неволі, куди їх взято у полон, і молитимуться в напрямку свого краю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямку міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував імені Твоєму, — то Ти почуй із Небес, із постійного місця перебування Свого, їхню молитву та благання, і вчини їм правду й прости Твоєму народові, що згрішив перед Тобою!

Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а вуха Твої нехай сприймають молитви на цьому місці! А тепер, устань же, о Господи, Боже, і йди на місце Свого спочинку, — Ти й Ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай зодягнуться у спасіння, а вірні Твої нехай радіють у достатках, Господи Боже! Не відвертай лиця Свого від помазаника Свого, згадай про милість до Свого слуги Давида!”.( 2Хронік 6:14,18-42)

Коли Соломон закінчив молитву, “зійшов вогонь з неба й пожер цілопалення та жертви”. Священики не могли увійти до храму через те, що “слава Господня наповнила дім Господній. Всі Ізраїлеві сини бачили, як зійшов вогонь та Господня слава на храм той; вони попадали обличчям до землі на підлогу з камінних плит, і поклонились, славлячи Господа, бо Добрий Він, і вічне Його милосердя!

Після цього цар і ввесь народ почали приносити жертви перед Господом... так цар і увесь народ освятили Божий дім”.(2Хронік 7:1-5,8,10) Протягом семи днів величезні маси народу з усіх кінців царства, від кордонів “Хамату, аж до єгипетського потоку... вельми велика громада”, раділи та святкували. Наступного тижня щасливі люди брали участь у святі Кучок. Після завершення освячення храму і святкування народ розійшовся по своїх домівках “радісними та веселими серцем за усе добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві”.(2Хронік 7:1-5,8,10)

Цар зробив усе можливе, щоб спонукати народ повністю віддати себе Богові, посвятити себе на служіння Йому, звеличуючи Його святе Ім'я. І тепер, як і на початку його царювання, в Гівоні, правителеві Ізраїлю ще раз був даний доказ того, що Господь почув його молитву і благословив. У нічному видінні Господь з'явився Соломонові і сказав: “Вислухав Я твою молитву й обрав це місце як дім жертвоприношень. Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і коли накажу сарані пожирати край або нашлю моровицю на народ Мій, і коли Мій народ, що зветься Моїм ім'ям, упокориться і буде молитись та шукатиме обличчя Мого; якщо навернуться від своїх лихих доріг, то Я почую з небес, прощу їхній гріх і вилікую їхній Край! Віднині очі Мої будуть відкриті, а вуха Мої сприйматимуть молитву на цьому місці. Тепер Я обрав і освятив цей храм, щоб ім'я Моє було там повіки; Мої очі й серце Моє будуть там по всі часи”.(2Хронік 7:12-16)

Якби Ізраїль залишався вірним Богові, то ця грандіозна споруда стояла б упродовж усіх віків як вічна ознака особливої милості Божої до Його вибраного народу. “А чужинців, — сказав Бог, — що приєднаються до Господа, щоб служити Йому та любити Господнє ім'я, щоб бути Йому слугами, — усіх, котрі пильнують суботу, щоб вона не осквернялася, і міцно тримаються Мого Заповіту, — я приведу на святу Мою гору та звеселю їх в Моєму домі молитви! Цілопалення та жертви їхні будуть Мені до вподоби на Моїм жертовнику, бо Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів!”.( Ісаї 56:6-7)

Разом із запевненнями щодо прийняття Ізраїлю, Господь ясно вказав цареві і на його обов'язок: “А тепер, якщо ходитимеш перед лицем Моїм, як ходив батько твій Давид, робитимеш усе, що Я наказав тобі, і якщо будеш дотримуватися постанов Моїх та законів, то зміцню престол царства твого, як обіцяв Я в Заповіті з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не переведеться в тебе той, хто володітиме в Ізраїлі”.(2Хронік 7:17-22)

Якби Соломон продовжував покірно служити Господеві, то його царювання справило б могутній благотворний вплив на всі оточуючі народи, які ще зберігали добру пам'ять про його батька, царя Давида, і були свідками мудрості і величних справ Соломона, здійснених ним у перші роки царювання. Передбачаючи жахливі спокуси, з якими пов'язані добробут і світська слава, Бог застерігав Соломона від гріха відступництва та його страшних наслідків. Навіть прекрасний, щойно освячений храм міг стати, за Його словами, “приказкою та посміховищем поміж усіма народами”,(2Хронік 7:17-22) якщо ізраїльтяни “покинуть Господа, Бога своїх батьків”, і вперто триматимуться ідолопоклонства.

Зміцнений і підбадьорений вісткою з Небес про те, що його молитва за Ізраїль почута, Соломон вступив у найбільш славний період свого царювання, коли “усі земні царі бажали бачити Соломона, щоб послухати його мудрості, що Бог вклав у його серце”.(2Хронік 9:23) Чимало з них приходили, аби ознайомитися з його методами урядування та отримати поради щодо вирішення важких справ.

Коли ці люди відвідували Соломона, він навчав їх, що Бог є Творцем усього; вони поверталися додому з чітким уявленням про Бога Ізраїлю та про Його любов до людського роду. Після таких зустрічей вони могли бачити прояв Його любові та об'явлення Його характеру в природі; таким чином, багато видатних державних діячів різних країн почали поклонятися Йому як своєму Богові.

Покірливість, виявлена Соломоном на початку свого урядування, коли він визнав перед Богом: “А я ще дуже молодий”; його особлива любов до Бога, глибоке благоговіння, відсутність самовпевненості, звеличення понад усе Безмежного Творця — ці гідні наслідування риси його характеру були особливо помітними під час служіння, присвяченого закінченню будівництва храму, коли, завершуючи молитву посвячення, він як прохач покірно став на коліна. Нині послідовники Христа повинні остерігатися, щоб не втратити шанобливості і Божого страху. Святе Письмо навчає людей наближатися до свого Творця з покірливістю та шанобливістю, з вірою в божественного Посередника. Псалмист говорить: