Розділ 35. Наближення загибелі

Єремія взяв інший сувій, віддав його Барухові, котрий “написав на ньому з уст Єремії усі слова книги, яку спалив Єгояким, цар юдейський, у вогні. Крім того, до них було додано ще багато слів того ж значення”.(Єрем.36:28-32) Людина у своєму гніві намагалася перешкодити праці Божого пророка, однак саме ті засоби, якими Єгояким силкувався обмежити вплив слуги Єгови, відкрили ще одну можливість для пояснення Божественних вимог.

Дух опору докорам, що призвів до переслідування й ув'язнення Єремії, існує і сьогодні. Чимало людей відмовляються звернути увагу на численні попередження і воліють слухати фальшивих учителів, які тішать їхнє марнославство, не докоряючи за беззаконня. У день випробування такі залишаться без надійного сховища, без допомоги з Неба. Божі вибрані слуги повинні мужньо й терпляче зносити переслідування і страждання, яких зазнають через зневагу, докори й фальшиві звинувачення. Вони мають сумлінно виконувати доручену їм Богом справу, завжди пам'ятаючи, що стародавні пророки, Спаситель людства та Його апостоли також зазнали образ і переслідування за Слово.

Божий намір полягав у тому, щоб Єгояким, прислухавшись до порад Єремії, знайшов милість в очах Навуходоносора і через це уникнув багатьох нещасть. Молодий цар присягнув на вірність правителеві Вавилону, і якби дотримав слова, то завоював би повагу язичників, забезпечивши цим прекрасні можливості для навернення багатьох щирих душ.

Нехтуючи даними йому надзвичайними перевагами, юдейський цар уперто прямував власним шляхом. Він порушив дане вавилонському правителеві слово честі і збунтувався. Через це він та його царство опинилися у скрутному становищі. Проти нього були послані “орди халдеїв, і орди сирійські, і орди моавські, та орди синів Аммона”;(2Цар.24:2,13,15-16) цар був безсилим захистити свій край від цих завойовників. Через кілька років вельми ганебно закінчилось його царювання. Він був відкинутий Небом, зненавиджений власним народом і погорджений вавилонськими правителями, довіру котрих не виправдав. Усе це було наслідком фатальної помилки, коли він відмовився підкоритися Божій волі, відкритій через Його вісника.

Єгояхін (відомий також як Єхонія і Конія), син Єгоякима, царював лише три роки і десять днів, після чого здався халдейським військам, які через непокірність юдейського правителя знову здійснили облогу навколо приреченого міста. Цього разу Навуходоносор “привів до Вавилону Єгояхіна та матір царя, царських жінок, його євнухів, і видатних людей землі”, яких налічувалося кілька тисяч, а також “теслів та ковалів тисячу”. Крім людей вавилонський цар “забрав усі скарби Господнього храму та скарби царського палацу”.(2Цар.24:2,13,15-16)

Хоч Юдейське царство після цього втратило свою могутність, силу, людей і багатства, однак отримало дозвіл на існування як автономна провінція. На чолі цієї автономії Навуходоносор поставив молодшого сина Йосії Маттанію, змінивши його ім'я на Седекію.