Розділ 22. “Ніневія, велике місто” 

“І повірили ніневітяни Богові, оголосили піст і поодягали веретища, від найбільшого з них аж до найменшого. Вістка про це дійшла до царя Ніневії; він встав зі свого трону, скинув верхню одежу з себе, покрився веретищем і сів на попелі. Після цього за наказом царя і його вельмож було голосно оповіщено в Ніневії: ‘Нехай не сміють нічого їсти і пити ані людина, ані скотина! І нехай покриваються веретищем як людина, так і скотина, і нехай чимдуж кличуть до Бога; нехай кожен залишить свою нікчемну поведінку, а також насильство рук своїх. Хто знає, може, Бог обернеться до нас й пожалкує, відверне від нас палаючий гнів Свій, і ми не загинемо’”.(Йони 3:1-9)

Коли цар і знать разом з народом, починаючи від високородних осіб до людей низького походження, “покаялися через проповідь Йони”(Матв.12:41) та одностайно волали до Бога Небесного, Він дарував їм Свою милість. “І побачив Бог їхні вчинки, що вони відвернулись від своєї злої дороги, і пожалкував Бог щодо того лиха, про яке погрожував їм учинити, і не вчинив його”.(Йони 3:10) Ніневітяни були помилувані, Бог Ізраїлів — звеличений у всьому язичеському світі, а Його Закон — вшанований. Лише через багато років Ніневія стала здобиччю сусідніх народів через те, що знову забула Бога та сповнилася пихою і гордощами. (Про падіння Ассирії див. розд.30).

Коли Йона довідався про Божий намір помилувати місто, котре, залишивши своє нечестя, у веретищі та попелі розкаялося, він мав би першим тішитися чудовою Божою благодаттю, однак він стривожився, гадаючи, що його вважатимуть фальшивим пророком. Турбуючись про свою репутацію, він забув про безмежну цінність душ, які жили в цьому нечестивому місті. Милосердя, виявлене Богом до розкаяних ніневітян, “вельми не подобалось Йоні, і він запалився... ‘Хіба ж не це я говорив, — дорікав він Господеві, — коли ще був у своїй країні? Тому я на початку й утік до Таршішу, бо знав, що Ти Бог милостивий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, й уболіваєш над злом’”.(Йони 4:1-11)

Знову пророк дав волю сумніву та невір'ю і ще раз зазнав великого розчарування. Не дбаючи про інших і воліючи скоріше померти, аніж бачити місто помилуваним, він спересердя вигукнув: “А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені померти, аніж жити!”

“Чи ж слушно ти запалився?” — запитав Господь. “І вийшов Йона з міста, і сів зі східного боку міста, і поставив собі там куреня, і сів під ним у тіні, визираючи, що буде з містом. І виростив Бог рицинового куща, і він піднявся над головою Йони, щоб була тінь над його головою, і таким чином позбавити його від засмучення. І вельми втішився Йона цим рициновим кущем”.

Після цього Господь виклав Йоні наочний урок. “Наступного дня при сході зірниці звелів Бог черв'якові, і він підточив рицинового куща, і той всох. А як зійшло сонце, послав Бог посушливий східний вітер, і припекло сонце голову Йони, так що він зомлів, так що побажав померти, і казав: ‘Краще мені вмерти, аніж жити!’”

Знову Господь запитав Свого пророка: “‘Чи слушно ти розсердився через рициновий кущ?’ А той відповів: дуже розлютився я, — аж до смерті! ”

І сказав Господь: “Тобі жаль рицинового куща, над яким не трудився, і не ростив його; за одну ніч він виріс, і за одну ніч загинув. Мені ж не змилуватися над Ніневією, — цим великим містом, в якому живе більше ста двадцяти тисяч людей, які не вміють розрізнити правиці своєї від лівиці, та численна кількість скотини?”.(Йони 4:1-11)

Засоромлений, принижений, неспроможний зрозуміти Божого наміру щодо помилування Ніневії, Йона, однак, виконав дане йому доручення і застеріг мешканців цього великого міста. І хоч провіщена ним подія не відбулася, проте вістка застереження походила від Бога. Вона досягла тієї мети, до якої прагнув Бог. Слава Його благодаті була явлена серед язичників. Ті, котрі довгий час “перебували у темряві та в смертній тіні, скуті скорботою та залізом... в своїй скруті до Господа кликали, і Він визволив їх від утисків їхніх. Він вивів їх з темряви й тіні смерті, їхні кайдани розбив... Він послав Своє слово і вилікував їх, врятував їх із могили”.(Псал.107:10,13-14,20)

Під час Свого земного служіння Христос згадував про благотворні наслідки проповіді Йони в Ніневії, порівнюючи мешканців того язичеського міста зі Своїми сучасниками, які називали себе Божим народом. “Ніневітяни, — проголосив Він, — стануть на суд із цим народом, і осудять його, бо вони покаялися через проповідь Йони. А тут більший, ніж Йона!”(Матв.12:41) Христос прийшов у цей користолюбний, заклопотаний світ, де кожний намагається захопити якомога більше; серед цього сум'яття Його голос лунає подібно до Божої сурми: “Яка ж користь людині, якщо здобуде ввесь світ, але занапастить душу свою? Або що дасть людина взамін за душу свою?”.(Марк.8:36-37)

Як проповідь Йони була свідченням для ніневітян, так проповідь Христа стала свідченням для Його покоління. Але як же по-різному було сприйняте Слово Боже! І все ж, незважаючи на байдужість і презирство людей, Спаситель продовжував працювати, поки не виконав Своєї місії.

Історія Йони містить повчання для сучасних вісників. Сьогодні міста нашого світу мають таку ж потребу в пізнанні характеру і намірів істинного Бога, як і жителі стародавньої Ніневії. Посланці Христа мають спрямовувати погляди людей до кращого, однак майже забутого світу. Як записано у Святому Письмі, єдиним навіки непорушним буде місто, архітектором і будівничим якого є Бог. Очима віри люди можуть споглядати оселі Неба, осяяні вічною славою Бога.

Через Своїх посвячених служителів Господь Ісус закликає людей зі святим запалом прагнути безсмертної спадщини. Він заохочує їх збирати собі скарби на Небі, біля Божого трону.

Незабаром усі міста світу спіткає неминуче покарання за неухильно зростаючі беззаконня й нечестя. Людське перо не здатне описати розтління, яке панує нині у світі.

Кожний день приносить нові повідомлення про різноманітні конфлікти, хабарництво та шахрайство; щодня надходить гнітюча інформація про насильство, беззаконня, байдужість до людського страждання, брутальне, жорстоке знищення людського життя. Щодня чуємо про зростання кількості випадків божевілля, убивств, самогубств.

Упродовж усіх віків сатана намагався тримати людей у незнанні щодо добрих намірів Єгови. До цього часу він прагне приховати від них величні принципи Божого Закону — принципи справедливості, милості і любові. Сучасні люди пишаються надзвичайним прогресом та освіченістю, але Бог бачить землю сповненою беззаконня і насильства. Люди продовжують стверджувати, що Божий Закон був скасований, а Біблія — недостовірна книга; в результаті брудний потік зла, якого не було від часів Ноя та відступництва Ізраїлю, затоплює світ. Щоб задовольнити свій потяг до забороненого, люди жертвують душевним благородством, скромністю, благочестям. Похмурий перелік учинених задля зиску злочинів настільки жахливий, що від нього холоне серце і мертвіє душа.

Наш Бог — Бог милосердя. До порушників Свого Закону Він ставиться з довготерпінням і ніжним співчуттям. Однак у наш час, коли люди мають стільки можливостей познайомитися з відкритим у Святому Письмі Божественним Законом, великий Владика Всесвіту не може миритися із сучасними нечестивими містами, в яких панують насильство та злочинність. Незабаром вичерпається Боже довготерпіння до тих, що скніють у своєму непослухові.

Але чи раптова, несподівана зміна у ставленні Бога до мешканців грішного світу мала б викликати в людей здивування? Хіба повинні вони дивуватись, якщо за переступи і злочини їх спіткає покарання? Хіба повинні вони засмучуватися від того, що Бог знищить тих, котрі здобули своє нечестиве багатство шляхом обману і шахрайства? Хоча на дорозі багатьох людей яскраво сяяло світло Божих вимог, вони відмовилися визнати верховну владу Єгови, вирішивши залишатися під чорним прапором ініціатора всякого повстання проти небесного Правління.

Довготерпіння Боже вельми велике — настільки велике, що коли ми дивимося на постійне зневажання Його святих Заповідей, то доводиться лише дивуватися. З усіх рис характеру всемогутнього Бога довготерпіння завжди було домінуючим. Однак надійде час, коли Він підведеться для покарання нечестивих, які так зухвало зневажають справедливі вимоги Його Десятислів'я.

Бог дає людям час для випробування, однак існує межа Божественного довготерпіння; тому Божі суди неминуче прийдуть. Господь довготерпить людям і містам, милостиво пропонуючи їм спасіння від божественного гніву, але прийде час, коли їхні благання про помилування не будуть почуті. Непокірні, які продовжують відкидати світло Істини, все ж будуть знищені. Бог учинить це з милості як до них самих, так і до тих, на кого вони могли б вплинути своїм негативним прикладом.