На всіх етапах історичного розвитку людської цивілізації інформація була як найважливішим об'єктом, так і засобом боротьби між людьми, народами, державами, військово-політичними блоками і союзами. Окремі факти здійснення інформаційного впливу на широку аудиторію можна виявити протягом усієї історії суспільства. Зрозуміло, що в різні періоди інтенсивність застосування тих чи інших способів впливу, як і досконалість його організації, дуже різнилися. Тому з метою дослідження цієї діяльності з точки зору її історичного розвитку, виявлення основних чинників, які так чи інакше впливали на цей розвиток, а також для полегшення викладу матеріалу, пропонуємо умовно поділити історію інформаційного протиборства на три основні періоди.
Перший період інформаційного протиборства охоплює античні часи, епоху Середньовіччя та частину Нового часу до XVIII ст. включно. Визначити більш конкретно точку відліку в цій періодизації, на наш погляд, досить проблематично з огляду на труднощі наукового обґрунтування, хоча такі спроби здійснювалися.
Американський дослідник П. Лайнбарджер у праці "Психологічна війна" зародження останньої відносить до біблейських часів. Назва праці німецького дослідника А. Штурмінгера говорить сама за себе - "3000 років пропаганди". Не відкидаючи можливості існування в такі далекі часи подібної діяльності, все ж зауважимо, що документальних джерел з цього приводу маємо обмаль. Напевно, така діяльність носила спонтанний, спорадичний характер і зводилася до поширення в масах вигідних правлячій верхівці чуток або серед війська чи населення ворожої країни дезінформації щодо власної військової могутності.
Так, у Стародавньому Китаї декілька тисяч років тому було систематизовано стратегії, які застосовувалися в політиці та військовій діяльності. Такі стратегії в сучасній літературі отримали назву "стратагеми" (від грецького зігаїедегпа, що означало військові хитрощі). Кожна стратагема, виражена у певному лаконічному висловлюванні ("На сході шуміти, на заході наступати", "Прикрасити сухі дерева штучними квітами"), насправді є схемою опосередкованого способу впливу, неявного маніпулювання чужою поведінкою. Застосовуючи її, можна було ввести противника в оману, тобто дезінформувати стосовно власних намірів, планів та дій, і тим самим добитися переваги над ним, досягти успіху з мінімальними втратами.
Одним з найдавніших історичних джерел, де йдеться про застосування прийомів інформаційного протиборства, можна вважати "Трактат про військове мистецтво" китайського полководця Суньцзи (VI ст. до н. е.). У ньому наводиться опис і яскраві приклади застосування прийомів і методів психологічного впливу, які давали змогу досягати перемоги без битв або з мінімальними втратами. Важливе місце, зокрема, відводиться дезінформуванню противника, психологічній обробці власних населення і війська з метою досягнення єдності в суспільстві напередодні і під час війни, здійснення інформаційних диверсій для розладнання військових союзів ворожої держави з іншими державами тощо.
У своєму трактаті Суньцзи писав: "Війна - це шлях омани. Тому, якщо ти можеш що-небудь, показуй противнику, що не можеш; якщо ти користуєшся чим-небудь, показуй йому, нібито ти цим не користуєшся; хоч ти й близько від нього, показуй, нібито ти далеко; хоч ти й далеко від нього, показуй, що ти близько...". Це формулювання мети дезінформаційних заходів і сьогодні є актуальним.
У цьому трактаті було зроблено першу спробу узагальнити основні напрями діяльності щодо ослаблення морально-психологічного потенціалу ворога. На думку Суньцзи, основними способами впливу на психіку і поведінку противника є такі:
• o висміюйте та дискредитуйте все цінне і добре, що є в країні вашого противника;
• o втягуйте видатних представників вашого противника в злочинні дії;
• o підривайте їхній престиж і виставляйте в потрібний момент на осуд громадськості;
• o використовуйте співробітництво підлих і мерзотних людей;
• o розпалюйте сварки та провокуйте зіткнення між громадянами ворожої країни;
• o підбурюйте молодь проти старших;
• o заважайте всіма способами діяльності влади;
• o перешкоджайте всіма способами оснащенню, забезпеченню і наведенню порядку у військах;
• o сковуйте волю противника безглуздими піснями і музикою, знецінюйте всі традиції і богів ваших ворогів;
• o посилайте жінок вільної поведінки (аморальних) для того, щоб підсилити справу розкладання;
• o будьте щедрі на обіцянки і подарунки для купівлі інформації і підкупу спільників, не скупіться ні на гроші, ні на обіцянки, тому що вони приносять високі дивіденди.
Подальший розвиток воєнного мистецтва незмінно супроводжувався удосконалюванням форм інформаційно-психологічного впливу. Так, тривалий час у війнах Стародавнього Китаю застосовувався такий самостійний прийом інформаційно-психологічного впливу, як проголошення справедливою війни зі свого боку і несправедливою - з боку противника. Написане до війни або ж на самому початку збройного зіткнення, політичне обвинувачення слугувало в ході усієї війни основним документом для обгрунтування законності дій сторони, що його написала.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Історія та сучасний стан інформаційного протиборства“ на сторінці 1. Приємного читання.
