Європейський союз: особливості концептуального підходу

Соціально-правові основи інформаційної безпеки

Широке обговорення, зокрема у відкритих виданнях, проблеми розробки інформаційної зброї в США може створити враження, що інші економічно розвинені країни стоять осторонь від цієї проблеми. Водночас, наприклад, у Японії до 2015 р. планується сформувати національну інформаційну інфраструктуру більш високого, ніж американська, технологічного рівня. В її рамках передбачається, зокрема, провести волоконнооптичні лінії зв'язку не тільки в основні центри управління інформацією, а й практично в кожен японський будинок. Ця інфраструктура буде інтегрована у світову інформаційну структуру і зможе скласти технологічну базу застосування Японією інформаційної зброї.

Викладене вище свідчить про прагнення ряду держав одержати переваги у створенні систем і засобів ведення ІВ, що представляло б серйозну загрозу інтересам національної безпеки недружніх до США держав на Євразійському просторі. Ясно також, що створення цілісного комплексу засобів і методів ведення інформаційної війни у США та інших державах здійснюватиметься поступово, з розвитком у світі базових інформаційних технологій, які дадуть змогу здійснювати моніторинг цього процесу як по закритих, так і по відкритих джерелах інформації.

Водночас в умовах формування нової системи європейської та світової безпеки, регіонального і світового правопорядку спостерігається помітна втрата монополії на здійснення зовнішньої політики головними учасниками міжнародних відносин - державами. Адже все більшого значення Й ваги набувають інші учасники, які під час холодної війни в умовах жорсткого контр-розвідувального режиму, запровадженого державами на підвладній території, не мали достатньої можливості претендувати на власну зовнішню політику. Наддержавними міжнародними організаціями е НАТО й Європейський Союз, що реформуються та інтенсивно розвиваються, стаючи впливовими транснаціональними наддержавними утвореннями, укомплектованими так званими міжнародними чиновниками, об'єднаними корпоративними інтересами, які нині часто не збігаються з інтересами держав, що їх туди відрядили.

Загальновідомо, що зазначені "міжнародні чиновники", як правило, є впливовими членами транснаціональних закритих елітарних співтовариств, які в міжнародних відносинах виступають як учасники з неформальним наддержавним статусом. Підвищену увагу дослідників привертає той факт, що подібні міжнародні наддержавні структури в реалізації поставлених перед ними державами-учасницями завдань не лише використовують можливості публічної політики, заснованої на міжнародному праві, а й поступово вдаються до технологій так званої таємної дипломатії, тобто до залучення розвідувальних можливостей спецслужб держав - учасниць цих організацій. Водночас за ініціативою їх керівництва в структурах цих організацій створюються "координаційні органи з питань безпеки, розвідки, контррозвідки, боротьби з тероризмом, організованою злочинністю" тощо (ради, комітети, дорадчі групи тощо).

Візьмемо для прикладу близький нам Європейський Союз (за визначенням регіональне політико-економічне об'єднання з тенденцією до створення власних збройних сил). Так, у керівному органі ЄС - Раді - з 2000 р. функціонує багаторівнева структура власної служби зовнішньої розвідки:

Сучасна тенденція до інтернаціоналізації силових антитерористичних заходів і забезпечення миротворчих операцій у "гарячих точках" планети поступово перетворюють Раду Безпеки 00Н на замовника та споживача розвідувальної інформації, що сприяє перетворенню її також на суб'єкта розвідувальної діяльності у військово-політичній сфері.

Європейські фахівці у сфері інформаційних систем, безпеки і стратегічного планування активно обговорюють проблеми, що виникають перед державами Європейського Союзу в умовах можливості застосування інформаційної зброї, тобто засобів спрямованого впливу на інформаційні ресурси ймовірного супротивника у воєнний і мирний час.

Експерти особливо виділяють таку особливість використання інформаційної зброї, як таємність. її застосування в мирний час за відсутності силового протистояння вважається однією з головних загроз, оскільки дає змогу непомітно для супротивника не тільки взяти під контроль його Інформаційні ресурси, а й довільно маніпулювати пов'язаними з ними сферами держави, особливо політичною та економічною. З огляду на зростаючу залежність управлінських рішень на найвищому рівні від їх інформаційного потоку, що забезпечується, можливість повної дезорганізації економіки та фінансів, на думку деяких західних учених, робить інформаційну зброю однією з найбільш ефективних.

Нині на практиці реалізуються плани організаційного та технічного гарантування національної Інформаційної безпеки, створюються підрозділи, призначені для відбиття "інформаційної агресії". Уряди беруть на себе роль координаторів міжвідомчих зусиль у цій сфері.

Розробка методів і засобів забезпечення інформаційної безпеки ведеться в Західній Європі по чотирьох основних напрямках: виявлення загрози нападу, нейтралізація нападу, захист і відновлення власних систем.

Крім вивчення технічних аспектів Інформаційної безпеки, у Західній Європі активізується діяльність з оцінки впливу інформації на особистість І суспільство. При цьому робиться акцентна визначення методів та засобів надання "інформаційної протидії", каналів впливу на людину, впливу тієї чи іншої інформації на боєздатність збройних сил, а також дослідження взаємин ЗМІ та громадської думки.

Експерти провідних західних країн дійшли висновку, що у зв'язку Із зростанням значимості інформаційного чинника для прийняття рішень на урядовому, військовому і промисловому рівнях необхідна диверсифікованість джерел одержання даних, а також механізмів їх обробки та способів доведення до споживачів. Підкреслюється важливість наявності національних інформаційних агентств із незалежною мережею кореспондентів, що дасть змогу виявляти дезінформацію, здатну впливати на прийняття державних рішень. Висуваються ідеї створення баз даних з різних джерел інформації (наукових установ, ЗМІ, приватних осіб) для одержання достовірних оперативних (із конфіденційних джерел) відомостей у кризових ситуаціях.

Нині у державах Західної Європи організуються закриті міжвідомчі інформаційні інфраструктури, покликані забезпечити захищений зв'язок. Такі системи будуються на виділених каналах зв'язку, вони не мають виходу на глобальні мережі, оскільки, як стверджується, саме від цивільних комунікацій надходить основна загроза небезпеки.

За політичною інтеграцією пішло фактичне об'єднання у сфері інформаційних ресурсів, що сприяє формуванню єдиного інформаційного простору, що привело до залежності окремих держав від інформаційних потоків, які охоплюють суспільство. Таким чином, вплив на ці потоки з метою псування, перекручування інформації, що знаходиться в них, а також виводу з ладу інформаційних інфраструктур переростає в Європі з національної проблеми на міжнародну.

Можна навести ряд реалізованих проектів збору та аналізу різноманітної інформації в масштабах об'єднаної Європи, в яких закордонні аналітики відзначають, що прагнення ліквідувати кордони в усіх сферах призводить до зниження уваги до питань захисту інформаційних ресурсів від навмисного впливу зацікавленими особами з метою маніпулювання Інформацією чи порушення працездатності. Також відзначаються труднощі, що виникають при спробах ідентифікації джерела такого впливу, що може бути як випадковим, так і спрямованим утручанням різних терористичних організацій і спецслужб іноземних держав. Американські експерти загострюють увагу на тому, що в реальній комерційній практиці вигідніше не приховувати, а активно поширювати та впроваджувати свої технології.

Деякі аналітики, вказуючи на значні витрати США щодо забезпечення власної інформаційної безпеки, відзначають їх стійке прагнення створити враження відкритості інформаційних мереж загального користування та відсутності контролю над ними. Лідерство у сфері передових розробок дає змогу Сполученим Штатам Америки встановлювати стандарти у сфері систем зв'язку та обробки даних і в такий спосіб формувати залежність іноземних держав від своїх програмних та апаратних засобів. Тим самим придушуються стимули до організації іншими державами аналогічних конкурентоспроможних розробок. Тому спроби США перетворити свої національні стандарти захисту інформації на міжнародні викликають неоднозначну реакцію. На думку західноєвропейських фахівців, це створює американським фірмам - виробникам засобів захисту інформації сприятливі умови для захоплення європейського ринку, потенційно розширює можливості контролю за інформацією, яка захищається, І дав переваги американським розвідувальним службам.

Сполученим Штатам Америки, що проголосили в якості однієї зі стратегічних ініціатив утворення "інформаційної супермагістралі", доводиться закликати своїх західноєвропейських "партнерів" зробити їхні ринки телекомунікацій відкритими для конкуренції ззовні. Політика, яку проводять провідні промислово розвинуті європейські держави, до останнього часу всіляко перешкоджала проникненню іноземних компаній зв'язку на їх ринок. При цьому політики усвідомлюють "чутливість" цього сектору економіки до проблеми забезпечення національної безпеки. Однак при підготовці до підписання глобального телекомунікаційного пакту (лютий 1997 р.) у рамках Всесвітньої торгової організації (ВТО) Франція, Бельгія, Іспанія і Португалія погодилися скасувати внутрішні обмеження на допуск іноземного капіталу у сферу національних телекомунікацій в обмін на зустрічні поступки США в питанні про прокладку кабелів зв'язку під водою.

З урахуванням вищевикладеного набуває популярності ідея створення системи колективного контролю та гарантії інформаційної безпеки. До труднощів у її реалізації експерти відносять:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Європейський союз: особливості концептуального підходу“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Завдання, об'єкти посягань та форми проведення інформаційних війн

  • Види, методи, сили і засоби спеціальних інформаційних операцій та актів зовнішньої інформаційної агресії

  • Чинники ескалації загроз і небезпек в інформаційно-ідеологічній сфері: їх джерела та сутність

  • Розділ 2. Історія та сучасний стан інформаційного протиборства

  • Розділ 3. Небезпеки інформаційного простору для особистості

  • Розділ 4. Спеціальні інформаційні операції в економічному протиборстві

  • Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України

  • Розділ 6. Організаційні особливості розробки і реалізації державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Особливості оперативної обстановки у сфері державного управління, інтегрованого в інформаційне суспільство

  • Зміни в масовій та індивідуальній свідомості громадян у ставленні до інформаційно-аналітичного і наукового забезпечення державного управління в умовах глобальної інформатизації

  • Інформаційно-психологічне протиборство навколо визначення правового суб'єктивного статусу ТНК у міжнародних відносинах

  • Особливості функціональних можливостей використання новітніх інформаційних технологій у процесі державного управління

  • Якісні зміни в методиці та змісті інформаційної діяльності державного управління в інформаційному суспільстві

  • Принципи політики проведення інформаційно-аналітичними підрозділами органів державного управління у сфері безпеки ЗМІ заходів протидії АЗА і СІО в умовах інформаційно-психологічного протиборства.

  • Сутність "інформаційно-аналітичного забезпечення" державного управління у сфері безпеки

  • Сутність "державного управління у сфері безпеки" як споживача інформаційно-аналітичного продукту

  • Розділ 7. Інформаційно-аналітичне і наукове забезпечення заходів протидії спеціальним інформаційним операціям та актам зовнішньої інформаційної агресії

  • Визначення цілі та завдання інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ)

  • Спільні та відмінні риси операційної роботи в ІАЗ і науково-дослідної діяльності

  • Сучасні вимоги до характерних рис організації інформаційно-аналітичного забезпечення як елемента управлінської діяльності

  • Особливості процедур та операційних етапів інформаційно-аналітичної роботи, їх цілі, завдання, зміст, кінцевий результат

  • Аналітична робота

  • Основні методичні рекомендації щодо проведення інформаційно-аналітичних і наукових досліджень процесів в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки і класифікації міждержавних (міжнародних) правовідносин в умовах геостратегічного протиборства

  • Методика оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки та класифікації джерел АЗА

  • Розділ 8. Теоретико-правові та оперативно-прикладні аспекти парадигми інформаційного протиборства у ХХІ столітті

  • Гносеологічні корені та антологія процесу у формуванні концептуальних основ сучасної парадигми інформаційно-психологічної війни

  • Сучасна парадигма історичного досвіду в сфері інформаційно-психологічної війни

  • Сполучені Штати Америки

  • Військовий рівень реалізації концепції ІВ

  • Особливості чинників впливу на визначення виконавчих суб'єктів у Інформаційних війнах, їх цілей, завдань та об'єктів враження

  • Характеристика виконавчих суб'єктів

  • Європейський союз: особливості концептуального підходу
  • Федеративна Республіка Німеччини

  • Фонди політичних партій

  • Французька Республіка

  • Інститут вищих досліджень в галузі національної оборони

  • Характеристика чинників формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері

  • Королівство Швеції

  • Китайська Народна Республіка

  • Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства

  • Сутність ідеології сучасної стратегії національного розвитку Китаю

  • Національні інтереси КНР і стратегія національної безпеки

  • Позиція і практична політика КНР у сфері військової безпеки в Східній Азії

  • Розвідувальна спільнота Китаю

  • Республіка Індія

  • Ісламська Республіка Пакистан

  • Російська Федерація

  • Розділ 9. Шляхи вдосконалення системи забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері