Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства

Соціально-правові основи інформаційної безпеки

У ході вивчення базового матеріалу, висновків науковців, аналітиків спецслужб та інших фахівців, які займаються дослідженням проблем сучасних міжнародних відносин, авторами даного навчального посібника робиться висновок, що в умовах соціальних деформацій, політико-ідеологічного та інформаційно-психологічного протиборства XX ст. китайці змогли зберегти вірність конфуціанській культурі, своїй історії та національним традиціям. Соціалістичні цінності, засновані на марксизмі-ленінізмі та маоїзмі, поєднані ідеологами ЦК КПК з національними духовними цінностями китайської нації та філософією конфуціанства були легко та органічно вписані в самобутність та історію китайського народу.

У даному підрозділі автором взята за основу російська оцінка геостратегічної ролі КНР як конкурента на Євразійському просторі. З цієї причини російські геополітики приділили найбільшу увагу порушеній проблемі та надали достатньо повні викладки наукових розробок щодо геостратегічної ролі китайського чинника: Китай поряд із США визначений як третій претендент на глобальне домінування в геополітичній грі першої половини XXI ст. Саме цей чинник має велике значення для врахування у визначенні стратегії та тактики правлячими елітами України під час формування зовнішньої політики щодо США, Росії та Китаю. Зокрема зазначається, що Китай є найбільш небезпечним reoполітичним сусідом Росії на Півдні. Його роль порівнюється з Туреччиною. Проте, якщо остання є відвертим членом НАТО і в основу її стратегії однозначно закладено ідеї атлантизму, то з Китаєм - справи складніші.

Геополітика Китаю, як і європейської Франції, із самого початку мала подвійний характер. З одного боку, його східні території належать до "берегової зони" (rimland) Тихого океану, а з іншої - в цілому Китай ніколи не перетворювався в носія талассократії (морської могутності, Sea Pawer), а навпаки, завжди орієнтувався на континентальні архітипи. Тому існує стала політична традиція Китаю - так звана "Серединна Імперія", а цей термін характеризує саме континентальні (теллурократичні, континентальні, heartland) утворення. При цьому від Індійського океану Китай відокремлений Індокитайським півостровом, на якому розташоване сузір'я держав із відверто талассократичною орієнтацією.

У ході освоєння (колонізації) Сходу Заходом Китай поступово перетворився в напівколонію із маріонетковим проанглійським урядом - останні генерації імператорів династії Цин. З початку XIX сторіччя аж до 1949 р. (перемога КПК над Гомінданом) геополітика Китаю наслідувала суто атлантистські тенденції (при цьому Китай виступав не як самостійна талассократія - морська могутність, а як євразійська берегова база Заходу). Перемога Компартії змінила стан справ, і на короткий час (1949-1958 рр.) Китайська Народна Республіка переорієнтувалася на євразійську проросійську (точніше прорадянську) політику. Проте, в зв'язку з історичними традиціями євразійська спрямованість незабаром була залишена, і правляча еліта Китаю віддала перевагу так званій "автаркії".

Залишалося дочекатися того моменту, коли євразійська (континентальна) орієнтація ослабне настільки, що потенційний атлантизм і геополітична ідентичність Китаю як Rimland (берегової лінії) стане наочною. Це відбулося в середині 70-х років XX ст., коли лідери КНР розпочали активні переговори з представниками мондіалістської Тристоронньої комісії". Це означало нове входження Китаю до структури атлантистської геополітики.

Не заперечуючи можливості Китаю, за певних умов, знову стати на шлях Євразійського Альянсу, на це особливо розраховувати не варто. Це обумовлено тим, що на стратегічну перспективу суто прагматичні контакти із Заходом Китаю набагато вигідніші, ніж із Росією, тому що "дружбою" з РФ він лише обмежить свою свободу геополітичних маніпуляцій на Далекому Сході, в Монголії та Південному Сибіру і це не сприятиме технологічному розвиткові Китаю. Крім того, демографічне зростання КНР висуває перед цією країною проблему пошуку "вільних територій".

В цьому випадку землі Казахстану і російського Сибіру (майже не заселені) уявляються у перспективі надто привабливими для китайської сторони.

Таким чином, російські геостратеги вважають, що Китай небезпечний для Росії з двох причин:

• o Китай, як країна з підвищеною демографічною перевантаженістю, знаходиться в пошуках "нічийних територій" для розширення "життєвого простору" для процвітання своєї нації;

• o як потенційна геополітична берегова (гітіапгі) база атлантизму в Євразії (як нині, наприклад, використовується територія Південної Кореї).

У тому й в іншому випадку нині Китай створює потенційну загрозу, місцезнаходження якої вкрай небезпечне - КНР займає землі, розташовані на півдні Євразії (НеаШапй). Крім того, Китай володіє замкненою расово-культурною специфікою, і в історично відчутному періоді ніколи не брав участі у розбудові євразійських континентальних проектів.

Як відомо, до конфуціанської цивілізації вчені-геополітики різних держав і геостратеги із ЦК КПК відносять не лише континентальний Китай. Сюди включають китайців Гонконгу, Сінгапуру, а також китайські анклави в Таїланді, Малайзії, Індонезії та на Філіппінах, некитайські за походженням меншини Сінгапуру, Синьдзяню і Тибету. Дисципліна, схильність до порядку, відповідальність за сім'ю, працелюбство, колективізм на національному рівні визнані як основоформуючі системи конфуціанських цінностей.

На їх підґрунті Китай досяг внутрішньополітичної стабільності та високих темпів економічного розвитку. У міжнародній діяльності китайське керівництво також дотримується конфуціанських принципів "кожне слово - до свого місця" і "кожна дія - до свого

часу".

Особливостями геополітики, геостратегії та геоекономіки сучасної конфуціанської цивілізації є те, що Китай усе більше стає геополітичним, геоекономічним, геостратегічним і геоінформаційним стрижнем, навколо якого утворюється чисельна азіатська громада. Остання, як відомо, відрізняється наполегливістю в досягненні поставленої мети. Вона переконана в тому, що шляхом накладання конфуціанства на всі переваги сучасного західного суспільства китайська громада вийде із стадії історичної принизливості перед Західним світом. Вже сформувалися передумови для створення чітко визначеного блокового утворення на чолі з КНР, куди входять вже чітко визначені суб'єкти конфуціанської цивілізації.

Після стратегічної поразки правлячої еліти Радянського Союзу в особі ЦК КПРС в протистоянні із Західною спільнотою на чолі зі Сполученими Штатами керівництво ЦК КПК і Держради КНР більш гостро відчуває свою політичну відповідальність перед китайською нацією за визначення науково вивіреної стратегії розвитку китайського суспільства і тактики реалізації стратегічних завдань щодо міжцивілізаційної конкуренції в умовах нинішнього фактичного монополярного світу, контрольованого переможцем у "холодній війні", єдиною супердержавою - Сполученими Штатами Америки. У даній ситуації китайські лідери достатньо відповідально ставляться до забезпечення захисту не лише китайської, а й інших націй, об'єднаних у цивілізаційне співтовариство на основі ідеологічних та інших цінностей конфуціанства.

З точки зору нинішнього комуністичного китайського керівництва, всі азіати, які мають китайську кров, є членами єдиного китайського співтовариства і тією чи іншею мірою знаходяться під захистом китайської держави. "Китайці - це ті, хто належить до однієї раси, має одну кров і виріс в одній культурі". Китайці мають на увазі географічну карту, яка значно перевищує кордони КНР. До зони, яку вони розглядають, входять китайці Гонконгу, Тайваню і Сінгапура, китайські анклави в Таїланді, Малайзії, Індонезії та Філіппінах; некитайські за походженням меншини Синцзяню і Тибету, а також "віддалені конфуціанські родичі" - корейці та в'єтнамці. Таким чином, створюючи пояс стабільної безпеки по всьому периметру своїх кордонів, керівництво Китаю планує завершити процес їх остаточного геополітичного формування, включаючи й повернення під юрисдикцію КНР Сянгану (Гонконгу), Аоменя (Макао) і Тайваню.

У контексті уявлення ролі КНР світової супердержави та відповідно до цього рівня місця в світовій спільноті її лідери сформулювали певні критерії визначення внутрішніх і зовнішніх політичних цілей держави та відповідні завдання, які з цього випливають. До 2050 р. передбачається перетворити Китай в супердержаву і зробити його головним геополітичним полюсом світу. Після цього розпочнеться етап утримання реальної ваги китайського суспільства та іміджу КНР як головного світового лідера.

Безумовно, для реалізації такого стратегічного курсу правлячих кіл КНР існують всі передумови та відповідний потенціал китайського суспільства. Наочним є те, що Китаю належить важливе геостратегічне місце в міжцивілізаційних відносинах, особливо в АТР. Останні 10-15 років суттєво змінилися позиції КНР у системі міжнародних відносин, певним чином підвищилася роль і вплив у світовій політиці. Фактом є те, що економічне і культурне життя АТР та Південно-Східного азіатського регіону починає все більше обертатися навколо китайської осі. Цьому сприяє, насамперед, китайська діаспора (хуацяо), яка є найвпливовішою в регіоні.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Завдання, об'єкти посягань та форми проведення інформаційних війн

  • Види, методи, сили і засоби спеціальних інформаційних операцій та актів зовнішньої інформаційної агресії

  • Чинники ескалації загроз і небезпек в інформаційно-ідеологічній сфері: їх джерела та сутність

  • Розділ 2. Історія та сучасний стан інформаційного протиборства

  • Розділ 3. Небезпеки інформаційного простору для особистості

  • Розділ 4. Спеціальні інформаційні операції в економічному протиборстві

  • Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України

  • Розділ 6. Організаційні особливості розробки і реалізації державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Особливості оперативної обстановки у сфері державного управління, інтегрованого в інформаційне суспільство

  • Зміни в масовій та індивідуальній свідомості громадян у ставленні до інформаційно-аналітичного і наукового забезпечення державного управління в умовах глобальної інформатизації

  • Інформаційно-психологічне протиборство навколо визначення правового суб'єктивного статусу ТНК у міжнародних відносинах

  • Особливості функціональних можливостей використання новітніх інформаційних технологій у процесі державного управління

  • Якісні зміни в методиці та змісті інформаційної діяльності державного управління в інформаційному суспільстві

  • Принципи політики проведення інформаційно-аналітичними підрозділами органів державного управління у сфері безпеки ЗМІ заходів протидії АЗА і СІО в умовах інформаційно-психологічного протиборства.

  • Сутність "інформаційно-аналітичного забезпечення" державного управління у сфері безпеки

  • Сутність "державного управління у сфері безпеки" як споживача інформаційно-аналітичного продукту

  • Розділ 7. Інформаційно-аналітичне і наукове забезпечення заходів протидії спеціальним інформаційним операціям та актам зовнішньої інформаційної агресії

  • Визначення цілі та завдання інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ)

  • Спільні та відмінні риси операційної роботи в ІАЗ і науково-дослідної діяльності

  • Сучасні вимоги до характерних рис організації інформаційно-аналітичного забезпечення як елемента управлінської діяльності

  • Особливості процедур та операційних етапів інформаційно-аналітичної роботи, їх цілі, завдання, зміст, кінцевий результат

  • Аналітична робота

  • Основні методичні рекомендації щодо проведення інформаційно-аналітичних і наукових досліджень процесів в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки і класифікації міждержавних (міжнародних) правовідносин в умовах геостратегічного протиборства

  • Методика оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки та класифікації джерел АЗА

  • Розділ 8. Теоретико-правові та оперативно-прикладні аспекти парадигми інформаційного протиборства у ХХІ столітті

  • Гносеологічні корені та антологія процесу у формуванні концептуальних основ сучасної парадигми інформаційно-психологічної війни

  • Сучасна парадигма історичного досвіду в сфері інформаційно-психологічної війни

  • Сполучені Штати Америки

  • Військовий рівень реалізації концепції ІВ

  • Особливості чинників впливу на визначення виконавчих суб'єктів у Інформаційних війнах, їх цілей, завдань та об'єктів враження

  • Характеристика виконавчих суб'єктів

  • Європейський союз: особливості концептуального підходу

  • Федеративна Республіка Німеччини

  • Фонди політичних партій

  • Французька Республіка

  • Інститут вищих досліджень в галузі національної оборони

  • Характеристика чинників формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері

  • Королівство Швеції

  • Китайська Народна Республіка

  • Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства
  • Сутність ідеології сучасної стратегії національного розвитку Китаю

  • Національні інтереси КНР і стратегія національної безпеки

  • Позиція і практична політика КНР у сфері військової безпеки в Східній Азії

  • Розвідувальна спільнота Китаю

  • Республіка Індія

  • Ісламська Республіка Пакистан

  • Російська Федерація

  • Розділ 9. Шляхи вдосконалення системи забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері