Зіткнення державних інтересів суб'єктів геополітичної конкуренції в інформаційно-психологічній сфері може розвиватися за різними сценаріями і набувати форми експансії, прямої чи прихованої (утому числі - під чужим прапором) агресії або СЮ, навіть у такій крайній формі протистояння як ІВ. При цьому агресор, вибираючи методи інформаційно-психологічного впливу як засіб нападу, як правило, користується такими проведення СЮ та АЗА, як:
• o раптовість завдання удару по супротивнику;
• o прихованість стадії підготовки операції;
• o ідеальні умови для маскування і приховування відвертих намірів, створення передумов використання методів психологічного та інформаційно-технічного впливу, можливість діяти під чужим прапором;
• o відсутність матеріальних слідів агресії, що дає змогу встановити відвертого агресора і притягти його до міжнародної відповідальності;
• o відсутність необхідності фізичного вторгнення на територію супротивника та окупації цієї території для досягнення своїх цілей;
• o бездіяльність основного збройного потенціалу держави, що стала АЗА та СЮ, фактична бездіяльність чи неефективність використання потенціалів традиційних військово-політичних союзів, створених для відбиття спроб військової агресії, та систем колективної оборони від традиційних засобів збройного нападу;
• o гарні можливості для нанесення жертві агресії (в умовах мирного співіснування) збитку без офіційного оголошення війни або без будь-яких інших змін у дипломатичних відносинах;
• o серйозні труднощі, яких зазнала жертва агресії при виявленні джерела інформаційної (психологічної) агресії, її кваліфікації і визначенні ступеня небезпеки та агресивності виявлених атак (нападів) на її інформаційні ресурси і соціальну сферу інформаційно-психологічних відносин, а також відвертих масштабів і цілей агресії;
• o оскільки інформаційно-психологічні операції проводяться таємно, з дотриманням заходів конспірації, дезінформації, відволікання на негодний об'єкт з метою розпорошення сил і засобів жертви агресії, то викрити і своєчасно задокументувати факти їх проведення можна тільки в результаті складного процесу аналитичої реконструкції (відтворення задуму, структури, встановлення цілей, завдань, сил і засобів, методів та форм діяльності в напрямку досягнення цілей тощо) такої операції по нечисленних зовнішніх проявах і, як правило, непрямих ознаках та неповних відомостях про цю діяльність агресора, частково зафіксованих у фізичному та інформаційно-психологічному просторі. Такі труднощі ставлять жертву інформаційно-психологічної агресії в невигідне положення, у першу чергу, на початкових стадіях конфлікту, коли вимагаються негайні дії для запобігання нанесення агресором збитку. Слід також зазначити, що, через латентність перебігу організаційної та активної стадій інформаційно-психологічної операції жертва агресії може виявити, що на неї напали, тільки на завершальній стадії проведення такої операції, коли локалізація збитку вже навряд чи можлива;
• o труднощі, що зазнає жертва агресії при виборі системи заходів реагування на інформаційно-психологічну агресію, відвернення завдання цим нападом збитку державним інтересам і вибір адекватної відповіді (ударом на удар). Це пов'язано як із труднощами встановлення по нечисленних, в основному непрямих ознаках, неповних даних і невизначених чітко проявах основних цілей агресивних дій, так і з відсутністю чіткої загальноприйнятої класифікації (методики оцінки) різновидів інформаційно-психологічної агресії, що дозволяє однозначно віднести ті чи інші дії, чинені агресором в інформаційно-психологічній сфері, до експансії, СЮ, АЗА чи ІВ;
• o відсутність військово-політичних блоків, союзів і коаліцій, покликаних забезпечувати колективну безпеку від зовнішньої агресії в інформаційно-психологічній сфері, що ускладнює положення жертви інформаційно-психологічної агресії, залишаючи Подин на один з агресором без будь-якої заздалегідь підготовленої підтримки ззовні.
Усі ці причини роблять необхідною розробку методики оцінки діяльності ворожих іноземних спецслужб та інших органів державної влади іноземних держав в інформаційно-психологічній сфері, що дає змогу кваліфікувати їх дії як АЗА, СІО або ІВ.
В умовах мирного співіснування основною формою геополітичного суперництва в інформаційно-психологічній сфері є створення умов і механізмів прихованого управління інформаційними (інформаційно-психологічними) процесами, які визначають форму системи суспільних, політичних, економічних, духовних відносин геополітичного суб'єкта за допомогою створення умов, що спонукають державну владу даного суб'єкта геополітичної конкуренції до тих чи інших дій переважно у чужих інтересах.
Організація прихованого управління системою соціальних і політичних відносин в інформаційно-психологічному просторі держави-конкурента містить у собі чотири основних завдання:
• 1. Створення сприятливих зовнішніх і внутрішніх умов для ведення в дію механізмів прихованого управління.
• 2. Комплекс заходів для активізації позиції держави-конкурента (в особі його органів влади, місцевого самоврядування, громадських організацій) щодо вирішення питання (чи групи питань) у контексті, вигідному для держави-джерела прихованого керуючого впливу.
• 3. Спонукання держави-конкурента, яка має активну позицію щодо шляхів вирішення питань, що цікавлять державу-джерело прихованих керуючих впливів, до здійснення дій, вигідних для цього джерела зовнішнього керування.
• 4. Створення в інформаційно-психологічному просторі системи органів влади і управління держави-конкурента атмосфери недовіри, сторожкості та ворожості щодо всіх інших напрямків, пропозицій і варіантів вирішення даного питання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методика оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства“ на сторінці 1. Приємного читання.
