Початок "холодної війни"

Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть

Почались міждержавні консультації, які започаткували нове явище у світовій політиці - Загальноєвропейський процес розрядки, який завершився Гельсінською угодою 1975 р.

У 1975 р. в Гельсінкі відбулась Нарада з питань безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), у якій взяли участь 33 європейські держави, СРСР, США та Канада. 1 серпня 1975 р. відбулася урочиста церемонія підписання Заключного акта, який не мав статусу договірного документа, проте вводив у міжнародні відносини нові норми міждержавних відносин: рівність та повага до суверенітету прав усіх держав, незастосування сили або загрози силою, непорушність кордонів, територіальна цілісність держав, мирне врегулювання суперечностей, невтручання у внутрішні справи інших держав, повага прав людини та основних свобод тощо. Заключний акт передбачав безперервність зустрічей та переговорів у рамках Загальноєвропейського, або Гельсінського, процесу, став попередником народження постійно діючої Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ).

Наступні десятиріччя сприяли інтеграційним процесам в Європі. Важливими етапами до єдиної Європи були наради в Мадриді (червень 1989 р.), Римі (грудень 1989 р.), Маастрихті (грудень 1990 р.).7 лютого 1992 р. в м. Маастрихті 12 держав - членів ЄЕС підписали "Договір про Європейський Союз", що передбачав поетапну трансформацію ЄЕС у новий економічний, валютний, а в перспективі - і політичний союз і був одним із найбільш важливих правових актів в історії XX ст., логічним продовженням більш ніж 40 річної історії євроінтеграції.

Ще однією яскравою і дієвою стороною біполярного світу протягом всього його існування був рух за позицію нейтральної країни. Зразу після закінчення Другої світової війни в Європі до Швейцарії, яка здавна дотримувалась нейтралітету, приєдналися Фінляндія та Швеція. Народи цих держав відмовились бути учасниками світового протистояння. В 1955 р. нейтралітет проголосила Австрія. Ідею створити об'єднання держав, що не приєдналися до військових блоків, було втілено в життя у вересні 1961 р. у Белграді (Югославія) на конференції представників 25 держав. З початку 60-х років XX ст. важливою складовою міждержавних відносин у світі є Рух неприєднання, склад та географія якого постійно розширюються і давно перевищили 100 держав.

Курс неприєднання запровадила і Японія, яка першою сповна зазнала наслідків ядерних бомбардувань. У 1951 р. за ініціативою США було підписано Сан-Франциський договір з Японією (48 країн). За ним припинявся стан війни з Японією, яка визнавала, у свою чергу, незалежність Кореї та відмовлялась від Курильських островів та Південного Сахаліну. США дістали право мати свої війська на території Японії. Останнє стало причиною того, що СРСР відмовився підписувати цей документ як такий, що не надає умов для розвитку Японії як демократичної, миролюбної і незалежної держави та обмежує інтереси СРСР та інших держав, які постраждали від японської агресії.

У 1956 р. відбулось підписання радянсько-японської Декларації. У ній зазначалось про припинення стану війни, відновлювались дипломатичні й консульські відносини, але проблема "північних територій" (острови, що відійшли до СРСР) по сьогодні залишається невирішеною.

Така позиція впливових держав змусила і наддержави продемонструвати людству свою відповідальність за світову безпеку. В 1955 р. глави урядів США, СРСР, Великобританії і Франції провели нараду в Женеві, яка завершилась укладанням Угоди про незастосування зброї та зобов'язанням всі спірні питання вирішувати тільки шляхом переговорів.

На межі 70-80-х років біполярний світ знову повертається до політики конфронтації, починається нова фаза в гонці озброєнь СРСР і США, посилюється ідеологічне протистояння.

Таким чином, повоєнні роки, внаслідок різкого загострення суперечностей між СРСР і США, стали часом становлення біполярного світу. Бажання наддержав розширити сфери свого впливу дуже швидко призвело до заміни співробітництва воєнного часу протиборством, яке набрало вигляду "холодної війни", гонки озброєнь, створення військово-політичних блоків.

Середина 50-х - кінець 60-х років - це час послаблення біполярного світу, утворення руху неприєднання, посилення суперечностей у НАТО і ОВД. Характерною ознакою цього етапу світового розвитку було значне "потепління" у взаєминах між США і СРСР. При цьому вони продовжували розширювати сфери свого впливу за рахунок постколоніальних країн,

70-80-ті роки ввійшли у світову історію як роки розрядки міжнародної напруженості та зміцнення міжнародного співробітництва. Було зроблено важливі кроки до консенсусу з найважливіших проблем світового розвитку,

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Початок "холодної війни"“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Зародження індустріальної цивілізації і формування цілісності світового розвитку (кінець XV-XVII ст.)

  • Великі географічні відкриття та їх наслідки для розвитку світової цивілізації

  • Європейське Відродження. Реформація і Контрреформація в Європі

  • Перші європейські революції та їх вплив на цивілізаційний поступ людства

  • Російська держава у XVI-XVII століттях

  • Європейська колонізація Північної Америки. Початок формування північноамериканської нації

  • Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства

  • Формування нових світоглядних цінностей

  • Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.

  • Романтизм, національне відродження та об'єднавчий рух в Європі

  • Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму

  • Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму

  • Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку

  • Тема 3. Модернізація капіталізму: новітня доба (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції

  • Міжнародні відносини в контексті модернізації капіталізму

  • Англо-бурська війна 1899-1902 рр.

  • Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть

  • Тема 4. Перша світова війна (1914-1918 рр.)

  • Початок Першої світової війни. Бойові дії на фронтах 1914 р.

  • Воєнні дії 1915-1916 рр.

  • Ставлення до війни народів воюючих країн. Еволюція громадської позиції

  • Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії

  • Підсумки Першої світової війни

  • Тема 5. Міжвоєнний період світової історії: суспільно-політичні трансформації

  • Нові геополітичні реалії міжвоєнного періоду

  • Тенденції та моделі соціально-економічного розвитку. Культурні трансформації

  • Основні політичні ідеології міжвоєнного періоду

  • Загострення суперечностей у міждержавних відносинах напередодні війни

  • Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)

  • Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції

  • Докорінний перелом у ході Другої світової війни та її завершення

  • Основні підсумки та уроки Другої світової війни

  • Тема 7. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. Формування постіндустріальних суспільств (друга половина 40-х - 80-ті роки XX ст.)

  • Початок "холодної війни"
  • Модернізація державно-політичних систем країн Заходу в другій половиш XX століття

  • Світова система соціалізму в другій половині 40-х - наприкінці 80-х років

  • Країни "третього світу" в постколоніальну добу

  • Від відбудови до науково-технічної революції: стратегія економічного розвитку

  • Соціально-економічні наслідки НТР

  • Економічні перетворення і реформи на шляху до постіндустріальних суспільств

  • Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку

  • Глобалізація та її вплив на соціально-політичний та етнодержавний розвиток світу

  • Тенденції світового економічного розвитку

  • Інформатизація суспільства - визначальний фактор сучасного стану розвитку людства

  • Післямова