Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.

Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть

Оцінюючи результати історичного розвитку людства, Руссо бачив їх трагічно подвійний характер. Цивілізація принесла свої багаті плоди, якоюсь мірою полегшивши і поліпшивши життя людей, але гармонія "золотого віку" (первісний стан, за якого люди були рівні) безповоротно відійшла в минуле.

Теорії просвітників підривали традиційну віру в непорушність політичного порядку. Він встановлений не Богом, а людьми, і лише на певному етапі їх історичного життя. Отже, державний лад можна і треба змінювати, удосконалювати і приводити у відповідність до ідеалу.

Ідеологія Просвітництва впродовж усього XVIII століття поступово ставала одним із чинників тогочасних ціннісних орієнтацій і сприяла формуванню так званого просвітницького абсолютизму.

Під її впливом сформувалась доктрина "добре регульованої держави". її витоки пов'язані не тільки з власне просвітницькими цінностями, а й з близькими до них "камералістськими" поглядами на державу, що сформувались на німецьких (переважно протестантських) землях ще в XVII ст. і продовжували розвиватись у наступному столітті.

Німецькі камералісти вважали, що оскільки раціональні принципи розкривають функціонування Божого світу, так само природне право, яке пізнається скоріше здоровим глуздом, ніж науковим відкриттям, відображає призначення Бога для суспільства. Люди мають відкрити ці правила, а суверен, назавжди наділений повноваженнями, запровадити їх у суспільне життя. Камералістська думка мала сильний моральний імператив, що походив від релігійного відчуття обов'язку. Саме монарх був зобов'язаний дбати про духовний, політичний та економічний добробут суспільства, як це було представлено Богом через закони природного права. Отже, камералісти сформували ідею так званої поліцейської держави, яка брала на себе відповідальність за добробут суспільства.

У такому контексті, очевидно спираючись на ідеї Томаса Гоббса (1588-1679) та Туго Греція (1583-1645) про перенесення владних функцій з народу на правителя (translatio imperii), українець Феофан Прокопович (1681-1736), звинувачуваний московськими ортодоксами в схильності до протестантизму, ідеолог реформ Петра /, раціонально обґрунтував у трактаті "Право монаршей власти" доцільність концентрації владних функцій у руках імператора, необхідність абсолютизму в Російській імперії. Варто зауважити, що вплив України в другій половині XVII - перших десятиліттях ХЛТП ст. (період "українізації Московії", за висловом князя Н. Трубецького), за свідченням західних, російських та українських дослідників, ослабляв та підривав традиційну політичну культуру Москви, долаючи "церковний фанатизм, ворожість до науки, впертий застій, моральне здичавіння" (А. Пипін), хоч і не був єдиним каналом проникнення західних ідей до Росії. Правда, "прорубавши вікно" в Європу через Прибалтику, Петро І "закрив двері" до неї через Україну, яка, за висловом українського історика кінця XVII - початку XVIII ст. Самійла Величка (1670 - після 1728), завжди була "країною європейською". Звичайно, українська думка не була зразком "поступу", порівняно із західноєвропейськими філософсько-політичними концепціями, але вона створювала ґрунт, віддаючи перевагу логіці та риториці, для ознайомлення із західним раціоналізмом, наукою та концепціями природного права.

На основі камералістських ідей у добу класичного Просвітництва сформувалась концепція "добре зорганізованої держави", що передбачала раціоналізацію усіх сфер суспільного життя, скасування традиційних суспільних інститутів, бюрократизацію державного апарату, створення регулярної армії, скасування історичних та адміністративно-політичних відмінностей між народами, що населяли багатонаціональні імперії, поліпшення становища різних соціальних груп. Найбільш активно її намагались реалізувати на практиці прусський король (з 1740 р.) Фрідріх ІІ, австрійська імператриця Марія-Терезія (1740-1780) та її син імператор Иосиф II (1780-1790), російська імператриця Катерина II (1762-1796). Але якщо Иосиф II поєднував адміністративно-територіальні реформи із соціально-економічними: скасував кріпацтво та панщину (поновлену після його смерті), то Катерина II, навпаки, поширила кріпацтво на регіони, де його не було, зокрема в 1783 р. на Лівобережну Україну. Натомість активно взялася до ліквідації традиційного адміністративно-територіального та політичного устрою Гетьманщини (1764- 1783 рр.), намагаючись перетворити ЇЇ на звичайну провінцію "добре регульованої держави".

Виявом просвітницьких ідеалів у Речі Посполитій стала конституція 1791 р., що перетворила Польщу в унітарну державу (ліквідувавши Велике князівство Литовське), скасувала традиційні інститути - liberum veto, право шляхти на створення конфедерацій і т. ін. та була вороже сприйнята сусідніми монархами й польськими консерваторами (Торговицька конфедерація), які звернулися за допомогою до Росії і Пруссії, як реалізація ідей Французької революції. Це призвело до другого (1793 р.) та третього (1795 р.) поділів Польщі й знищення її як держави.

Просвітники вірили в можливість побудови гармонійного суспільства - свого роду царства Божого на землі, царства справедливості, яке буде створено руками людськими. Це був логічний висновок, який випливав із відчуття торжества людського розуму, що оволодів законами природи й історії.

Мріючи про нове суспільство, просвітники зовсім не вважали, що революція - це кращий спосіб вирішення питання. Насильству вони протиставляли духовну освіту народу і правителів, вважаючи головною справою розсіяти пітьму пересудів і невігластва. З цією метою було створено "Енциклопедію наук, мистецтв і ремесел" (1751-1776) за редакцією Д. ДідроіЖ. Д'Аламбера. Вона охоплювала найрізноманітніший матеріал з питань політики, моралі, мистецтва, техніки, філософії, сільського господарства і т. д. Енциклопедія мала в популярній формі дати нову систему уявлень про світ, виховати нову людину.

Проте сталось так, що теорії просвітників відіграли зовсім іншу, революціонізуючу роль у суспільній свідомості. Англійська, Американська і Французька революції відбулися під знаком ідей просвітництва, перш за все теорій природної рівності людей і суспільного договору. Не закликаючи прямо до повалення державного ладу, просвітники впроваджували у свідомість людини думку про те, що його волі й знань досить для перебудови суспільства. "Май мужність користуватися своїм розумом", - закликав у праці "Що таке Просвітництво?" (1784) кенігсберзький самітник та родоначальник німецької класичної філософії Іммануїл Кант (1724-1804).

Революційний характер ідеології Просвітництва мав неоднозначні наслідки як у теорії, так і в суспільному житті. Так, діячі епохи Просвітництва негативно ставились до історичної минувшини, особливо до середньовіччя, як до "темних віків", насичених містицизмом, ірраціоналізмом та марновірством. Цілком зрозуміло, що культурні епохи, які перебувають у стані антагонізму, не розуміють стилю мислення та системи цінностей (парадигми) своїх попередників. Ідеологія Просвітництва ігнорувала національне розмаїття світової історії, акцентуючи увагу на суто загальнолюдських цінностях. Прихильники просвітницьких ідей не тільки не заперечували масові страти в добу Великої французької революції, а й часто були їх ініціаторами. Натомість ідеологія прихильників соціально-правових змін у Англії мала більш традиціоналістський характер, заглиблений у національну історію. Головною прогресивною і водночас традиційною інституцією Англії був парламент (з 1265 p.). Основна засаднича ідея, якою керувалися англійські прогресисти, - принцип верховенства права. Ідеї англійців дореволюційної, революційної та післяреволюційної діб надихнули борців за незалежність північноамериканських колоній. Проте ті у своїй ідеології синтезували правові ідеї конституційної, а згодом парламентсько-конституційної монархії Англії, окремі концепції епохи Просвітництва та ментальні стереотипи пуританізму.

Вплив на Північну Америку та Європу чинили не тільки політика, право та філософія, а й реальний, суспільно-правовий досвід Англії, зокрема формування такого історичного феномену, не відомого світовій історії та втіленого в принципах і нормах права, як конституційна монархія. За духом, ментальністю еліти Англія тяжіла до конституційної монархії ще за кілька десятиліть до революції середини XVII ст. Про це свідчить "Петиція про право" 1628 p., що визначала верховенство парламенту у сфері законодавства, а також незаконність впровадження королем, без згоди представників палати громад, податків, військових поборів та ін. Але логіка історичного процесу, в умовах радикалізації масової свідомості, не обмежилась конституційною монархією як формою правління і теоретичними дискусіями, а в умовах громадянської війни привела (в 1649 р.) до страти короля та проголошення республіки. Окремі ідеї "боротьби проти тиранії" в Англії будуть запозичені Американською та Французькою революціями, але по-різному реалізовані.

Після реставрації монархії в 1660 р. представники нової суспільної еліти, щоб уникнути реставраційних репресій, насамперед спрямували політичну волю на формальну фіксацію в законодавстві ідеї прав захисту особи (Habeas Corpus Act, 1679 p.). Згодом, після "Славної революції" 1688 р. - компромісу підприємців та "нового" дворянства (в тому числі з новим правителем Вільгельмом Оранським) активність політичної еліти була спрямована в напрямі конституціоналізму. "Білль про права" 1689 р. визначив правове становище парламенту в системі державних органів і регламентував межі королівської влади у відносинах із представницько-законодавчим органом. В Акті про устрій 1701 р. прямо підкреслювалося, що королівська влада обов'язково повинна діяти на основі закону і без сумніву підлягати його вимогам. Обидва акти чітко визначали Англію за формою правління як конституційну монархію. Натомість впродовж XVIII ст. шляхом прийняття низки інших правових актів та конституційних прецедентів виникли система стримувань між королем, парламентом та кабінетом міністрів, ідея І практика "відповідального уряду", система колективної відставки та альтернатива такої відставки чи розпуску палати громад, а також низка інших конституційно-правових прецедентів. Англія стала парламентсько-конституційною монархією. Якщо епоха Просвітництва декларувала ідеї "свободи", "рівності" та "братства", то історичний досвід Англії, великою мірою запозичений США, головною цінністю визначив верховенство права, систему стримувань владних інститутів та захист прав особи.

Своїми перемогами Англія і США були зобов'язані не лише революціям політичним, не лише активному розвитку власної промисловості, а й революції у технічній думці. Як ніякі інші ці дві країни були багаті технічними винаходами і людьми, які вміли їх використовувати.

У 1771 р. англійський підприємець Аркрайт побудував першу фабрику, на якій використовувалась прядильна машина, що приводилась у дію водяним колесом. Через двадцять років в Англії було вже 150 фабрик. У 1780-х роках Дж. Уатт винайшов парову машину, яка стала універсальним двигуном великої промисловості. Розпочалася нова, промислова фаза розвитку капіталізму.

У північноамериканських англійських колоніях капіталізм майже від самого початку їх існування дістав великі можливості. Вже в 1640-х роках виникли перші мануфактури; розвивалося суднобудування. У Нью-Йорку і Пенсільванії з'явилися залізоплавильні печі. Незабаром виробництво заліза збільшилось настільки, що це стало турбувати англійську владу.

Остання чверть ХУШ ст. - час радикальних змін напряму світової і європейської історії, оскільки відбулись Американська та Французька революції, почалась епоха індустріалізації

Вирішальний вплив на формування американської демократії справили ідеї мислителів попередніх епох і різних народів, виникнення і розвиток європейського парламентаризму. Так, на думку англійського філософа і політичного мислителя Джона Локка, мир і безпека людини і народів є природним явищем, яке зумовлене законом природи. Але цей закон, як і будь-який інший, потребує охорони і захисту. Однією з найважливіших гарантій дотримання закону може бути невідворотність покарання за його порушення.

Надзвичайно велику цінність мала й має висунута Локком концепція поділу влади. За його твердженням, державна влада має бути поділена на три гілки: законодавчу, виконавчу та федеративну. Законодавча влада, за Локком, це та влада, яка має право вказувати, як необхідно використовувати силу держави для збереження співтовариства та його членів. Ця влада має створювати закони для блага суспільства. Виконавча влада, у свою чергу, має стежити за виконанням тих законів, які створені і є чинними. Нарешті, федеративна влада має забезпечувати зовнішню безпеку та інтереси суспільства у відносинах з усіма тими, від кого вона може отримати користь чи зазнати шкоди. Досить ретельно вивчав Локк і проблему взаємовідносин між зазначеними гілками влади, наголошуючи при цьому, що законодавча влада є верховною владою, якій всі інші підкоряються й мають підкорятися. На особливу увагу заслуговує твердження про те, що сувереном, тобто носієм верховної влади, є народ. При цьому народ має право передавати цю владу законодавчому органу. В разі, коли законодавчий орган діє всупереч народній волі, він має бути змінений. Зазначені та деякі інші міркування Дж. Локка збагатили тогочасну політичну думку, а пізніше увійшли до конституцій, законів, інших правових актів багатьох народів і держав.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Зародження індустріальної цивілізації і формування цілісності світового розвитку (кінець XV-XVII ст.)

  • Великі географічні відкриття та їх наслідки для розвитку світової цивілізації

  • Європейське Відродження. Реформація і Контрреформація в Європі

  • Перші європейські революції та їх вплив на цивілізаційний поступ людства

  • Російська держава у XVI-XVII століттях

  • Європейська колонізація Північної Америки. Початок формування північноамериканської нації

  • Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства

  • Формування нових світоглядних цінностей

  • Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.
  • Романтизм, національне відродження та об'єднавчий рух в Європі

  • Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму

  • Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму

  • Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку

  • Тема 3. Модернізація капіталізму: новітня доба (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції

  • Міжнародні відносини в контексті модернізації капіталізму

  • Англо-бурська війна 1899-1902 рр.

  • Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть

  • Тема 4. Перша світова війна (1914-1918 рр.)

  • Початок Першої світової війни. Бойові дії на фронтах 1914 р.

  • Воєнні дії 1915-1916 рр.

  • Ставлення до війни народів воюючих країн. Еволюція громадської позиції

  • Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії

  • Підсумки Першої світової війни

  • Тема 5. Міжвоєнний період світової історії: суспільно-політичні трансформації

  • Нові геополітичні реалії міжвоєнного періоду

  • Тенденції та моделі соціально-економічного розвитку. Культурні трансформації

  • Основні політичні ідеології міжвоєнного періоду

  • Загострення суперечностей у міждержавних відносинах напередодні війни

  • Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)

  • Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції

  • Докорінний перелом у ході Другої світової війни та її завершення

  • Основні підсумки та уроки Другої світової війни

  • Тема 7. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. Формування постіндустріальних суспільств (друга половина 40-х - 80-ті роки XX ст.)

  • Початок "холодної війни"

  • Модернізація державно-політичних систем країн Заходу в другій половиш XX століття

  • Світова система соціалізму в другій половині 40-х - наприкінці 80-х років

  • Країни "третього світу" в постколоніальну добу

  • Від відбудови до науково-технічної революції: стратегія економічного розвитку

  • Соціально-економічні наслідки НТР

  • Економічні перетворення і реформи на шляху до постіндустріальних суспільств

  • Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку

  • Глобалізація та її вплив на соціально-політичний та етнодержавний розвиток світу

  • Тенденції світового економічного розвитку

  • Інформатизація суспільства - визначальний фактор сучасного стану розвитку людства

  • Післямова