Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.

Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть

Ідейні витоки Американської революції та боротьби за незалежність, окрім цінностей доби Просвітництва та ідей верховенства права, пов'язані з пуританізмом. Пуританізм став ідейною основою переселення англійців, невдоволених результатами Англійської революції та відновленням там монархії, в Північну Америку, і став панівною силою в духовному й суспільному житті. Духовна нація виросла з пуританізму. Важливим фактором, що сприяв формуванню громадянської самосвідомості, була абсолютна грамотність переселенців з Європи.

Етнічний склад населення характеризувався неоднорідністю. Серед переселенців були представники багатьох європейських народів, але домінували вихідці з Великобританії, піддані англійської корони.

Строкатим було населення Північної Америки за релігійним принципом. Значну кількість населення становили пуритани, незадоволені консервативним характером і наслідками Реформації в Англії. Пошуки "землі обітованої", місця, де можна було б жити за заповідями Христовими, були одним із мотивів переселення серед англійців-пуритан. Там також були прихильники пресвітеріан, індепендентів та інших релігійно-політичних течій доби Англійської революції. Радикальна течія пуритан не сприймала ні англіканської Церкви, ні англійської версії кальвінізму - пресвітеріан. Реставрація в Англії та відновлення англіканської Церкви, консервативної форми протестантизму, запровадженого у 1534 р. всесильним королем Генріхом УШ з династії Тюдорів, сприяли еміграції за релігійними мотивами. Водночас серед поселенців були прихильники різних протестантських течій: представники англіканської Церкви, кальвіністи, лютерани та ін. Серед вищих прошарків населення (але не тільки), переважно південних колоній, були вірні римо-католицької Церкви. Значну частину католиків становили вихідці з Ірландії.

Соціально нові поселенці спочатку належали переважно до маргінальних прошарків населення (біднота, злочинці, шукачі пригод) та керівників колоній, а також різноманітних підприємців-авантюристів, підприємливих торговців. У 1619 р. на континенті вперше з'являються раби-африканці. Згодом соціальна структура суспільства ускладнюється, з'являються власники підприємств (буржуазія) і плантатори, вільні фермери й паупери, судновласники і купці. В Північну Америку переселилися і представники аристократії, які часто отримували грамоти на управління колоніями. Багато представників соціальної еліти оселилося в південних колоніях, де згодом основною виробничою силою стали африканські раби. Таким чином закладалися підвалини майбутнього поділу США на рабовласницький Південь та вільну від рабства, буржуазну Північ.

Перше постійне поселення - форт Джеймстаун - було засновано у 1607 р. на території майбутнього штату Віргінія. Символічним в історії США вважається 1620 р., коли, за легендою, в Північну Америку прибула на кораблі "Мейфлауер" ("Травнева квітка") значна частина колоністів, які під час морської подорожі домовились про демократичні засади громадського устрою на нових землях. У процесі заселення європейцями, переважно англійцями, Північної Америки до кінця ХУІІ ст. утворилось 13 колоній - майбутніх штатів. За правовим статусом вони поділялись на три категорії: 1) приватні володіння; 2) демократично влаштоване управління; 3) королівські колонії, на чолі з губернаторами. Водночас майже в усіх колоніях були виборні законодавчі збори.

Колоністи вважали себе вільними підданими англійської корони, на яких начебто поширювались Петиція про право 1628 р.,

Білль про права 1689 р. - всі післяреволюційні правові акти, що сприяли розвитку парламентаризму та захисту прав особи. Натомість уряд Англії розглядав колонії як сировинний придаток. До того ж колоністи не мали представництва в парламенті та уряді.

Особливо відносини між метрополією та колоніями загострилися в 60-70-х роках XVIII ст. Постійне посилення експлуатації колоній короною і парламентом Англії, нові обмеження та дискримінаційні закони (про грошовий обіг, про гербовий збір, про постої військ, про митні збори та ін.) створювали вибухонебезпечну соціально-політичну ситуацію. Поштовхом до мобілізації невдоволених колоністів стало так зване "Бостонське чаювання" у грудні 1773 р., коли "патріоти" (так називали себе борці за незалежність) викинули в море чергову партію не обкладеного митом чаю Ост-Індської англійської компанії.

Важливу роль у процесі об'єднання сил та визначення руху за визволення і створення суверенних державно-територіальних структур - штатів, об'єднаних згодом в конфедерацію, а пізнішу у федеративну державу, відіграли Континентальні конгреси. Перший Континентальний конгрес 1774 р. у Філадельфії висунув низку справедливих та принципових, але неприйнятних для корони та уряду вимог, оскільки ті не сприймали колонії як суб'єктів права (принаймні, як провінцій королівства). Крім того, вперше на американській землі в "Декларації прав і потреб колоній" фіксується спроба спертись на просвітницькі "природні права" та "теорію суспільного договору". Також колоністи-патріоти сформулювали важливий принцип щодо можливості чи неможливості співіснування американських колоній у межах корони, формально звівши його до економічних відносин: "Немає податків без представництва". Це означало якщо не розрив відносин, то рішучий політичний ультиматум. Відповідь не забарилася. Попри радикальні настрої патріотів, які акцентували увагу на зловживаннях корони стосовно колоній, поміркована частина колоністів, намагаючись досягти компромісу, ініціювала вірнопіддану до королівської особи "Петицію оливкової гілки". Але у травні 1775 р. при Лексингтоні вже відбувся перший бій королівського війська з патріотами. Другий Континентальний конгрес 1775 р. зафіксував стан війни і ухвалив "Декларації причин і необхідності взяття за зброю". Континентальне військо очолив відомий патріот і заможний плантатор Джордж Вашингтон. У декларації містилася просвітницька ідея про "природні та невід'ємні права людини". Великий вплив на визвольний рух справила Декларація прав, прийнята місцевим Конвентом майбутнього штату Віргінія. Це був перший у світі документ, що закріплював "природні та невід'ємні права людини", серед яких було "прагнення до щастя", "володіння власністю" та "досягнення безпеки". Значний резонанс у суспільстві мав памфлет Томаса Пейна "Здоровий глузд", у якому той висловлював думки, незвичні навіть для "патріотів". Т. Пейн піддавав гострій критиці англійську конституційну систему та закликав до створення на принципах демократії незалежної американської держави з республіканською формою правління. Американські повстанці не були готові поступитись на користь спільної держави суверенними правами колоній, за які ще тривала війна з Англією.

Історичне значення під час Американської революції мав Третій Континентальний конгрес 1776 р., який проголосив незалежність американських колоній. "Декларація незалежності", складена Томасом Джефферсоном і прийнята 4 липня 1776 р., не тільки сприяла теоретичному обґрунтуванню необхідності незалежності Північної Америки та ліберально-демократичних принципів американської конституції, а й мала епохальне значення для світової громадської, соціально-філософської та правової думки. Основними правами "Декларація" вважала "життя", "свободу" і "щастя". Для забезпечення "природних прав", підкреслював Т. Джефферсон, люди утворюють уряди, а уряди, що обмежують та нищать ці права, є тиранічними. Отже, був сформульований принцип, що визначав права народів на самовизначення і створення національних держав.

Економічні проблеми, продовження війни та посилення об'єднавчих тенденцій зумовили рух колоній до конфедералізму. В 1777 р. за ініціативою Медісона було прийнято "Статті Конфедерації", ратифіковані 13 штатами в 1781 р. Вищим органом конфедерації, що отримала назву Сполучені Штати Америки, був Конгрес. Усі штати представляли кілька (2-7) делегатів, але кожен мав 1 голос. У 1783 р. мета Конфедерації була досягнута, між Англією та США був підписаний Версальський трактат про незалежність колишніх англійських колоній.

Стан економіки, соціальні заворушення (повстання Шейса), необхідність вирішення торговельних і митних проблем, початок освоєння західних земель, проблема конфліктів з місцевим індіанським населенням, загроза відновлення війни з Англією (особливо на випадок посилення суперечностей між штатами) зумовили необхідність нової форми співіснування штатів - федерації. Дискусія делегатів Конвенту стосовно федеративної форми державного устрою та особливостей республіканської форми правління тривала з 25 травня до 17 вересня 1787 p., і в результаті компромісу була прийнята Конституція США. Наступного року першим президентом США обрали Дж. Вашингтона. Це була унікальна посада, не відома світовій історії. В 1789 р. розпочав свою роботу законодавчий орган - двопалатний Конгрес, що складався з палати представників та сенату. Вибори президента - глави держави та уряду - були двоступеневими: спочатку в кожному штаті обирали виборщиків, а останні - Президента (терміном на 4 роки). До уваги бралась не загальна кількість голосів за певного кандидата, а кількість штатів, у яких він здобув більшість голосів виборщиків. Конгрес - вищий законодавчий орган - обирався як народом, так і представницькими органами (легістратурами) штатів. Палату представників - обирало все населення кожного штату (кожні 2 роки), звідси різна кількість депутатів від кожного з них, натомість до сенату місцеві легістратури обирали рівну кількість осіб від кожного штату, але 1/3 складу Сенату змінювалась кожні два роки. Верховний суд призначали члени Конгресу. Згодом окрім судової системи кожного штату вся територія США була вкрита системою федеральних судів. Кожна з двох судових систем мала власну юрисдикцію, відповідно федеральні питання (всі справи, що виникли на основі самої Конституції, спори між штатами чи певними структурами, спори між громадянином та іншим штатом, підсудність вищих посадових осіб, шпигунство) та цивільні й кримінальні проблеми населення штату. В цілому Конституція США спирається на такі принципи: федералізм, президентський республіканізм, поділ влади, конституційний судовий контроль, механізм стримування президентської (виконавчо-розпорядної), законодавчої та судової влади. Конституція США, що складається з семи статей, доповнених у 1791 р. 10 поправками про права людини (Білль про права 1791 p.), увібрала досвід попередніх явищ конституційного порядку і стала зразком для конституційного розвитку країн новітнього часу.

Успіхи США стали результатом надзвичайних фізичних та інтелектуальних зусиль новонародженої нації. В боротьбі за незалежність Північної Америки взяли участь як представники різних народів, так і (опосередковано) окремі європейські країни. Особлива роль належить Франції (економічна підтримка колоній), яка зазнала після війни колосальних фінансових збитків, що прискорили Французьку революцію.

Звичайно, Велика французька революція (1789-1794 pp.) мала власні внутрішні об'єктивні й суб'єктивні причини, живилася думками французьких просвітників. Але вплив на неї Американської революції не викликає сумнівів. Французьку революцію, стверджують автори "Історії Сполучених Штатів", можна вважати наслідком Американської революції, принаймні на ранніх етапах лідери цієї революції були великою мірою натхненні принципами американської Декларації про незалежність. Помітний вплив на події у Франції мали й американська конституція та "Білль про права" (перші 10 поправок до Конституції США). Багато їх принципів узасаднювали Декларацію прав людини і громадянина - цей політичний маніфест Французької революції.

Велика французька революція була перш за все результатом суперечностей між системою ринкової економіки та абсолютистсько-аристократичним суспільно-політичним ладом Франції. Вона була підготовлена добою Просвітництва, що поширила у Франції нові світоглядні орієнтири, які підривали значення цінностей традиційного суспільства. Системний характер кризи у французькому суспільстві доповнювався низкою нещасливих обставин, що загострили традиційні та нові суперечності. Сувора зима, неврожай та голод у 1788 р. збігалися зі смугою економічного спаду та політичною кризою.

Для того щоб зарадити лиху, король Людовік XVI (1774- 1792) намагався провести податкову реформу, запровадивши єдиний податок на дворянські, церковні та селянські землі. Щоб заручитися підтримкою вищих класів, він скликав у лютому 1787 р. зібрання нотаблів - представників аристократії та вищого духовенства. Коли світська та духовна аристократія відмовилась підтримувати королівську реформу, король видав наказ про єдиний земельний податок для усіх станів. Але місцеві парламенти виступили проти королівської реформи і відмовились вносити королівський наказ до своїх протоколів. У зв'язку з цим король скликав Генеральні штати, що не скликалися з 1614 р.

Ні король, ні аристократія, ні вище духовенство, очевидно, не усвідомлювали того, що Франція уже переросла рамки традиційного суспільства, а Генеральні штати в цих умовах стануть зручною формою вияву, оприлюднення, публічної констатації необхідності суспільних змін. У Франції уже сформувалась так звана третя сила, яка змогла протиставити традиційним поглядам двох перших станів - дворянства і духовенства нову систему суспільних поглядів. Знаковим явищем такої тенденції була поява брошури "Що таке третій стан?" абата Сійєса, який виклав тезу, що стане центральною в різних політичних конструкціях новітнього часу. Йдеться про те, що "третій стан" - це весь французький народ, який протиставляється двом першим станам. Таким чином, формулювалась думка про те, що уособленням суверенітету є не король чи вищі стани (аксіома традиційних суспільств), а весь народ, тобто "третій стан". Так філософські ідеї доби Просвітництва перекладались мовою злободенної політики, абстрактні філософські ідеї перетворювались на конкретні політичні лозунги.

Тому початок Великої французької революції був початком не тільки становлення нової ціннісної парадигми, а й початком нової історичної доби, яка пов'язана не тільки з розвитком капіталізму, переходом суспільства до індустріальної фази розвитку, а й з масовими рухами, розмаїттям ідеологій, формуванням пост-традиційних форм суспільного життя та відповідних політичних систем і режимів.

Практична реалізація ідеї "народного суверенітету" почалася з проголошення представниками "третього стану" свого власного зібрання Національними зборами (17 червня 1789 р.), що невдовзі (9 липня 1789 р.) перетворились у Національні установчі збори. Концентрація численного урядового війська навколо Парижа та відставка голови уряду Неккера, який мав репутацію реформатора, а також побоювання швидкого розгону Національних зборів привели до соціального вибуху в Парижі, символом якого став штурм Бастилії 14 липня 1789 р. З цього часу у Франції почались події, метафорично виражені в назві Велика французька революція, яка тривала майже до кінця XVIII століття.

В історії Французької революції, яка стала класичною моделлю для багатьох наступних революційних подій, виділяють кілька етапів, які характеризуються певними ознаками та своєрідними ступенями революційного процесу. В цілому революційний процес у Франції, як кожна революція, пройшов дві фази:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Зародження індустріальної цивілізації і формування цілісності світового розвитку (кінець XV-XVII ст.)

  • Великі географічні відкриття та їх наслідки для розвитку світової цивілізації

  • Європейське Відродження. Реформація і Контрреформація в Європі

  • Перші європейські революції та їх вплив на цивілізаційний поступ людства

  • Російська держава у XVI-XVII століттях

  • Європейська колонізація Північної Америки. Початок формування північноамериканської нації

  • Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства

  • Формування нових світоглядних цінностей

  • Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.
  • Романтизм, національне відродження та об'єднавчий рух в Європі

  • Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму

  • Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму

  • Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку

  • Тема 3. Модернізація капіталізму: новітня доба (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції

  • Міжнародні відносини в контексті модернізації капіталізму

  • Англо-бурська війна 1899-1902 рр.

  • Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть

  • Тема 4. Перша світова війна (1914-1918 рр.)

  • Початок Першої світової війни. Бойові дії на фронтах 1914 р.

  • Воєнні дії 1915-1916 рр.

  • Ставлення до війни народів воюючих країн. Еволюція громадської позиції

  • Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії

  • Підсумки Першої світової війни

  • Тема 5. Міжвоєнний період світової історії: суспільно-політичні трансформації

  • Нові геополітичні реалії міжвоєнного періоду

  • Тенденції та моделі соціально-економічного розвитку. Культурні трансформації

  • Основні політичні ідеології міжвоєнного періоду

  • Загострення суперечностей у міждержавних відносинах напередодні війни

  • Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)

  • Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції

  • Докорінний перелом у ході Другої світової війни та її завершення

  • Основні підсумки та уроки Другої світової війни

  • Тема 7. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. Формування постіндустріальних суспільств (друга половина 40-х - 80-ті роки XX ст.)

  • Початок "холодної війни"

  • Модернізація державно-політичних систем країн Заходу в другій половиш XX століття

  • Світова система соціалізму в другій половині 40-х - наприкінці 80-х років

  • Країни "третього світу" в постколоніальну добу

  • Від відбудови до науково-технічної революції: стратегія економічного розвитку

  • Соціально-економічні наслідки НТР

  • Економічні перетворення і реформи на шляху до постіндустріальних суспільств

  • Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку

  • Глобалізація та її вплив на соціально-політичний та етнодержавний розвиток світу

  • Тенденції світового економічного розвитку

  • Інформатизація суспільства - визначальний фактор сучасного стану розвитку людства

  • Післямова