Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН; нім. Sozialdemokratische Partei Deutschlands, SPD) на сьогодні є однією з впливових партій не тільки ФРН, а й Європи, "генератором" основних суспільно-політичних концепцій та світоглядних установок для міжнародної соціал-демократії.
Завдяки соціал-демократам, у ФРН вдалося створити соціальну державу з 8-годинним робочим днем, незалежними профспілками, колективними угодами, оплачуваними відпустками і лікарняними, були впроваджені демократичні засади у виробничі відносини, пом'якшені негативні наслідки, економічних криз. Система освіти дає всім дітям можливість здобути середню освіту, незалежно від доходів батьків. Охорона здоров'я, дитячі установи та догляд за пристарілими стали загальнодоступними. Реформи соціал-демократів звільнили трудящих від необхідності працювати в неприйнятних умовах та за несправедливу заробітну плату. За допомогою соціал-демократів вдалося ввести пропорційну виборчу систему, надати жінкам право голосу, рівні права у шлюбі та сім'ї, рівний доступ до освіти.
Після закінчення Другої світової війни починається новий етап розвитку німецької соціал-демократії. За роки фашистської диктатури соціал-демократи зазнали великих втрат. Багато з них опинилися в концтаборах і еміграції.
Відродження партії пов'язане з ім'ям Курта Шумахера. У 1930-1933 роках К. Шумахер був депутатом рейхстагу від СДПН. У перших програмних заявах К. Шумахера, зроблених від імені партії, говорилося, що майбутня Німеччина повинна бути побудована на соціалістичних засадах, у дусі соціал-демократичних ідей. Йшлося про "третій шлях", відмінний від західного капіталізму і радянського соціалізму.
14 серпня 1949 р. відбулися перші вибори в бундестаг. СДПН отримала 29,2% голосів і опинилася в опозиції. У керівництві СДПН настало розчарування. Соціал-демократичні лідери звинуватили виборців у тому, що ті проголосували проти своїх кровних інтересів, оскільки були політично неосвіченими і недостатньо свідомими.
Вибори справді показали, що існувала глибока прірва між ідеями демократичного соціалізму і політичною свідомістю більшості населення. Матеріальні нестатки в післявоєнні роки досягли такого ступеня, що практично не стимулювали політичної активності мас, а, навпаки, деморалізували їх.
На початку 1950-х років партія сформулювала свої ідеї в програмному документі "16 Дюркхаймських пунктів". У них містилися вимоги планування та державного контролю в економіці, корінного перегляду податкової та соціальної політики, соціалізації добувної та важкої промисловості і т. д.
На наступних виборах у бундестаг у 1953 році партія висунула гасло "Олленхауер – замість Аденауера" (Е. Олленхауер – новий голова СДПН після смерті К. Шумахера). СДПН розраховувала стати найсильнішою фракцією в бундестазі, але результати виборів виявилися для неї шокуючими. СДПН отримала 28,8% голосів виборців, це на 0,4% менше, ніж на попередніх виборах.
На відміну від СДПН, ХДС зробив наголос на питаннях, що хвилювали населення. Вплинули на політичні уподобання виборців і такі чинники, як швидкий підйом економіки, здійснений під керівництвом християнських демократів, і авторитет К. Аденауера.
Після другої поразки на виборах у СДПН розгорнулася дискусія про необхідність програмних змін. Заклик "викинути ідеологічний баласт" -- посилання на марксизм як ідеологію партії, червоний прапор, звернення "товариш" отримали відчутну підтримку.
У 1950-і роки заробітна плата робітників і службовців подвоїлася, доходи самостійних господарств потроїлися. ФРН зробила запаморочливий ривок в економічному і соціальному розвитку. Економічні успіхи, пенсійна реформа сприяли перемозі партійного блоку ХДС / ХСС на виборах до бундестагу. Блок ХДС / ХСС отримав 50,2% голосів виборців – абсолютна більшість, а СДПН – 31,8% голосів (приріст становив 3%).
СДПН провела ретельний аналіз причин своєї поразки. На з'їзді СДПН у Штутгарті в 1958 році в правління партії увійшли представники нового покоління – В. Брандт, Г. Шмідт, Г. Венер.
У 1959 році на з'їзді СДПН у Бад-Годесберзі була прийнята нова програма партії. Західнонімецькі соціал-демократи докорінно переглянули свої попередні ідейні позиції. Вони остаточно відмовилися від єдиної світоглядної та ідейної Основи – марксизму, назвавши як духовних попередників соціал-демократії християнську етику, гуманізм і класичну філософію. СДПН визнала ринкове господарство і приватну власність на засоби виробництва, відмовилася від соціалізації. Замість побудови соціалізму і заміни ринкових відносин плановою економікою було проголошена інше політичне завдання – встановлення громадського контролю над економічною діяльністю.
Соціалізм став розглядатися не як певна суспільна модель (марксистський підхід), а як реалізація моральних цінностей (свобода, справедливість, солідарність) у процесі тривалих реформістських перетворень, як "безперервне завдання". Партія відійшла від позиціонування себе як партії робітничого класу, оголосивши себе народною партією: СДПН відмовилася від свого негативного ставлення до церкви, визнала необхідність захисту своєї батьківщини.
Концепція "деідеологізації" партії призведе в подальшому соціал-демократію до глибокої ідеологічної кризи. Офіційно порвавши з марксизмом, СДПН втратила свою специфіку. Донині партія шукає свою самоідентифікацію.
Партійний список кандидатів від СДПН на виборах 1961 р. очолював бургомістр Західного Берліна – В. Брандт, молодий, ініціативний і динамічний політик.
Урядова програма соціал-демократів із внутрішньополітичних проблем передбачала: державне регулювання порядку надання відпусток, сприяння спорту, вдосконалення соціального страхування на випадок хвороби, створення нової системи пенсійного забезпечення, компенсацію збитків жертвам війни, більшу увагу сімейній, житловій політиці, благоустрою міст, захисту навколишнього середовища і т. д.
У зовнішній політиці були намічені такі завдання: збереження чисельності бундесверу, тобто збереження загального військового обов'язку громадян; посилення готовності до оборони і одночасний контроль над озброєнням; поліпшення відносин із країнами Східної Європи; допомога країнам, що розвиваються.
Незважаючи на всі зусилля соціал-демократів, на виборах переміг партійний блок ХДС / ХСС, отримавши 45,4% голосів виборців. За СДПН проголосувало 36,2% виборців. СДПН покращила свій попередній результат майже на 2 млн. голосів (5,4%).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"Народна партія": Соціал-демократична партія Німеччини“ на сторінці 1. Приємного читання.
