Німецькі партії "третього ешелону"

Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -

У 2010 р. вибухнула європейська боргова криза. До цього, згідно з ґрунтовними принципами Маастрихтського договору, жодна країна в зоні євро не відповідає за борги інших країн. Ця домовленість була порушена. У 2013 році був утворений постійний європейський антикризовий фонд і встановлені ризикові виплати. Широка коаліція політичних партій Німеччини з ХДС / ХСС, ВДП, СДПН і Союз 90 / Зелені проголосувала у бундестазі за політику порятунку євро. Реальної парламентської альтернативи для виборців-громадян не лишилося, хоча, за даними масових опитувань, значна частина населення Німеччини ставиться до цієї політики "рятівних пакетів грошей" дуже скептично. Поява нової партії Альтернатива для Німеччини (АдН; нім. Alternative fur Deutschland, AfD) являє собою свідчення зламу "безальтернативності" в політичному суспільстві ФРН.

Свій початок партія бере від політичної групи "Альтернативний вибір 2013" ("Wahlalternative 2013"), заснованої у вересні 2012 року з колишніх членів ХДС для протидії політиці німецького уряду щодо кризи Єврозони. їх маніфест був схвалений низкою відомих економістів, журналістів та керівників підприємств. Група критикувала еврозону як сферу, непридатну для створення валютного Союзу. Група також заявила, що криза управління єврогрупою знижує прибутки простих людей на півдні Єврозони і підриває основні принципи демократичного управління. Після короткотривалого і невдалого союзу з групою "Вільні виборці" група 6 лютого 2013 року заснувала нову партію для участі у федеральних виборах 2013 року.

Установчий з'їзд АдН відбувся 14 квітня 2013 р. в Берліні. Її лідерами обрані професор економіки Бернд Луці, підприємець Фрауке Петрі і журналіст Конрад Адам. У керівництво була також обрана професор з Росії Ірина Смирнова, яка зараз проживає в Німеччині.

Головна мета партії євроскептиків – зміна політики порятунку євро і суворе виконання Маастрихтських критеріїв, у першу чергу перегляд німецької політики гарантій за борговими зобов'язаннями у зв'язку з порятунком фінансових систем деяких відсталих країн Єврозони, передбачених Європейським стабілізаційним механізмом. Як крайній захід впливу, афішується введення національної німецької валюти: німецької марки. АдН використовує невдоволення Євросоюзом, яке існує як у Німеччині, так і в інших країнах ЄС. Свого часу приводом для критики чинної влади з боку АдН було підписання А. Меркель пакету фінансової допомоги для Кипру. Професор Б. Люке в інтерв'ю заявив, що "єдина валюта не тільки не допомагає Європі вийти з кризи, вона поступово руйнує економіку континенту". При цьому навіть АдН не виступає за розпуск Євросоюзу, називаючи цю організацію корисною для своєї країни. Однак беззастережну участь ФРН в єврезоні в новій партії вважають неприйнятним. У новій партії заздалегідь назвали помилкою "порятунок брудних грошей російських олігархів", натякаючи на поширене в Росії зберігання капіталів на Кипрі.

Напередодні першого з'їзду АдН підтримка для німецьких супротивників євро прийшла з несподіваного боку: з пропозицією Берліна задуматися про вихід із Єврозони виступив американський мільярдер Джордж Сорос. "Німеччина повинна вибрати: або прийняти євробонди, або вийти з євро", – заявив Дж. Сорос у ході лекції у Франкфурті-на-Майні.

На з'їзді партії Б.Луці підкреслював, що АдН зовсім не є партією, сфокусованою лише на одній-єдиній темі. У Німеччині – багато проблем: так, податкове законодавство надто складне і соціально несправедливе. Ціни на електроенергію занадто високі, тому що споживачам доводиться оплачувати субсидування відновлюваної енергетики, а демографічні проблеми наростають, оскільки народжуваність не стимулюють. Висловився лідер партії і про посилення правопорядку в країні, критикував імміграційну політику, говорив про те, що простих і малоосвічених людей з інших країн у їх же інтересах не потрібно приймати в Німеччині, оскільки вони однаково не зможуть пристосуватися до сучасного суспільства і не мають шансів отримати роботу.

На федеральних виборах 22 вересня 2013 р. Альтернатива для Німеччини набрала 4,7% і залишилася без місць у бундестазі, не подолавши 5-відсотковий бар'єр. На виборах до Європейського парламенту 2014 р. партія набрала 7,0% голосів. 31 серпня 2014 р. на виборах у ландтаг Саксонії партія отримала 9,7% голосів і вперше провела депутатів до земельного парламенту. 14 вересня 2014 р. партія отримала 10,6% голосів і 11 мандатів на виборах у ландтаг Тюрінгії та 12,2% голосів за партійними списками і 11 мандатів на виборах у ландтаг Бранденбурга.

Вибори 2011 року в земельні ландтаги в Німеччині були несподівано успішними для Партії піратів (Пірати; нім. Piratenpartei Deutschland, PIRATEN)[1], яка на виборах до берлінського парламенту отримала 9% голосів виборців.

Партія піратів була зареєстрована в Німеччині в 2006 році. Голова партії – молодий випускник факультету біоінформатики університету в Тюбінгені Себастьян Нерц. Партія брала участь у федеральних парламентських виборах 2009 року. Тоді вона набрала 2% голосів виборців.

Перемога на виборах у ландтаг Берліна – це, звичайно, сенсація. Адже існуючі всього п'ять років "пірати" не подали жодної логічної програми, ні пропозицій щодо вирішення головних проблем, що хвилюють велику частину населення. "Пірати" й самі не дуже-το розраховували на успіх, бо в їх списки були включені всього 15 осіб, що на порядок, а то й на два менше, ніж у їхніх конкурентів. Місцями в ландтазі в підсумку виявилися забезпечені всі члени списку, однак партія ледь не опинилася в безглуздій ситуації: відповідно до німецьких законів, "дозаявка" кандидатів після голосування заборонена.

Третього грудня 2011 р. на партійному з'їзді в Оффенбаху "пірати" прийняли програму партії. її основними положеннями стали:

• укладання "безумовної базової угоди", яка гарантуватиме державну фінансову підтримку громадянам незалежно від їх майнового стану і без примусу до роботи;

• гарантія безумовних соціальних виплат та скасування скорочення грошових допомог навіть тоді, коли одержувачі відмовляються від пропонованої їм роботи або будуть ухилятися від інших приписів. На думку "піратів", такі санкції, як ослаблення соціальної підтримки, а також інші стягнення, передбачені законодавством для безробітних, порушують їх основні права до поваги людської гідності (ст. 1) і суперечать забороні до примусової праці (ст. 12 Основного Закону);

• відділення держави від релігії шляхом скасування церковного податку та інших привілеїв для соціальних організацій церкви, а також скасування необхідності вказувати свою релігійну належність для державних установ;

• легалізація наркотиків і тим самим декриміналізація їх продажу, що передбачає створення "структур, які контролюють продажу наркотиків";

• введення безкоштовного проїзду в громадському транспорті;

• створення вільної Інтернет-мережі, що базується на W-LAN- технологіях, незалежної від державного, контролю і цензури, якою можна буде користуватися в будь-якому місці безкоштовно. Це має полегшити доступ др Інтернету дискримінованим прошаркам суспільства.

У документах немає конкретних вказівок на те, з яких джерел будуть фінансуватися пропозиції партії, за винятком фрази про "підвищення комунальних внесків". Слово "податки" "піратами", мабуть, свідомо не використовується.

Середньостатистичні "пірати" – це молоді люди від 18 до 34 років, добре освічені, активно користуються Інтернетом, в основному чоловіки. Частка цієї вікової групи становить 42% виборців.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Німецькі партії "третього ешелону"“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. Політична система фрн

  • Німецький федералізм

  • Виборча система

  • Розділ 2. Політичні партії ФРН

  • Християнський соціальний союз у Баварії

  • "Народна партія": Соціал-демократична партія Німеччини

  • Вільна демократична партія

  • Ліві

  • "Союз 90 / Зелені"

  • Німецькі партії "третього ешелону"
  • Розділ 3. Зовнішня політика ФРН у період "холодної війни"

  • Концептуальні засади зовнішньополітичної стратегії ФРН

  • Становлення зовнішньої політики ФРН. "Ера Аденауера"

  • Зовнішня політика ФРН у період канцлерства Л. Ерхарда та К. Кізінгера

  • Канцлерство В. Брандта: від конфронтації до розрядки

  • "Стратегія рівноваги" Г. Шмідта

  • Пріоритети зовнішньої політики Г. Коля

  • Розділ 4. Домінанти зовнішньої політики ФРН у постбіполярний період

  • Зовнішньополітичні пріоритети "червоно-зеленої" коаліції

  • Головні напрями зовнішньої політики за канцлерства А. Меркель

  • Розділ 5. Політична система п'ятої французької республіки

  • Адміністративно-територіальний устрій Франції

  • Виборча система

  • Розділ 6. Політичні партії п'ятої французької республіки

  • Соціалістична партія

  • Французька комуністична партія

  • Національний фронт

  • Центристські партії

  • Троцькісти

  • Зелені

  • Розділ 7. Пріоритети зовнішньої політики п'ятої французької республіки

  • Становлення і реалізація гоплістської зовнішньої політики

  • Дипломатія Ж. Помпіду

  • Франція у світовій політиці в період президентства В. Ж. Д'естена

  • Антигегемонізм Ф. Миттерана

  • Зовнішня політика президента Ж. Ширака

  • Пріоритети зовнішньої політики Н. Саркозі

  • Додаток 1. ПРЕЗИДЕНТИ П'ЯТОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ