Зелені

Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -

Зелені, Конфедерація екологістів – Партія екологістів (фр. Les Verts, Confederation ecologiste – Parti ecologiste) – французька ліва політична партія екологістів була створена в 1984 році на основі екологічних рухів. У 1990-ті роки спостерігається зростання впливу Зелених у політичному житті Франції. Серед пунктів партійної програми – захист навколишнього середовища, підтримання біологічного різноманіття, підвищення якості життя, контроль над діяльністю промислових підприємств, суворі норми виробництва харчових продуктів і т.д. Завдяки своєму лідерові Домінік Вуане Зелені зайняли однозначне місце в лівій політичній ніші. У 1995 році Д. Вуане, кандидат від зелених на президентських виборах, отримала 3,3% голосів (більше мільйона голосів). Після перемоги лівих і зелених на парламентських виборах 1997 р. Д. Вуане увійшла в уряд Л. Жоспена як міністр навколишнього середовища та регіональної політики. У 2001 році на цій посаді її змінив Ів Коше. У 2000 році другий представник Зелених увійшов до уряду. У Національній Асамблеї вони утворили фракцію разом із радикал-соціалістами і Рухом громадян.

На президентських виборах 2002 року кандидат від Зелених Ноель Мамер отримав 5,5% голосів виборців (кращий результат партії на президентських виборах). На президентських виборах у 2007 р. Д. Вуане отримала лише 1,6% голосів. Більш значних успіхів екологісти домагалися на менш важливих виборах для французького суспільства – у Європарламент – 16,2%. Чисельність Зелених, як правило, не перевищувала 6-7 тисяч чоловік.

У переддень виборів до Європарламенту в 2009 р. відбулося об'єднання Зелених і незалежних громадських організацій еко- логістів у широкий виборчий альянс "Європа Екологія – Зелені" (фр. Europe Ecologie Les Verts, EELV). До нього приєдналися найрізноманітніші у Франції громадсько-політичні діячі, наприклад, лідер паризького травня 1968 р. Даніель Кон-Бендіт, легендарний фермер-анархіст, борець з генно-модифікованою кукурудзою та рестораном "Макдональдс" Жозе Бове, колишній координатор Грінпіс Яннік Жадо, колишній троцькіст і засновник партії "Європа-Екологія" Жан-Поль Бессе.

Пізніше альянс перетворився на політичне конфедеративне об'єднання з тією ж назвою, що увібрало в себе різноманітний еко-політичний рух Франції. У цьому "кооперативі" налічується вже понад ЗО тисяч членів. Створення альянсу "Європа Екологія – Зелені" виправдало себе. Зелені посіли третє місце на виборах до Європарламенту від Франції, отримавши 16,3% голосів, а на виборах у регіональні ради в 2010 р. – 12,3%. Після цих виборів у більшості регіональних рад Франції першими заступниками голів-соціалістів стали саме екологісти.

У 2012 році на президентських виборах кандидат екологістів Єва Жолі отримала підтримку 2,28% виборців. Є. Жолі – депутат Європарламенту, суддя у відставці, свого часу працювала з такими гучними справами про корупцію, як процеси над компанією "ELF", відомими політиками Б. Тапі і Р. Дюма.

"Європа Екологія – Зелені" виступає за повну відмову Франції від ядерної енергетики, на користь значного збільшення податків на енергоносії, за скорочення робочого тижня до 32 годин. На парламентських виборах 2012 р. партія заручилася підтримкою 3,6% голосів виборців, що дало їй 10 місць у парламенті.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зелені“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. Політична система фрн

  • Німецький федералізм

  • Виборча система

  • Розділ 2. Політичні партії ФРН

  • Християнський соціальний союз у Баварії

  • "Народна партія": Соціал-демократична партія Німеччини

  • Вільна демократична партія

  • Ліві

  • "Союз 90 / Зелені"

  • Німецькі партії "третього ешелону"

  • Розділ 3. Зовнішня політика ФРН у період "холодної війни"

  • Концептуальні засади зовнішньополітичної стратегії ФРН

  • Становлення зовнішньої політики ФРН. "Ера Аденауера"

  • Зовнішня політика ФРН у період канцлерства Л. Ерхарда та К. Кізінгера

  • Канцлерство В. Брандта: від конфронтації до розрядки

  • "Стратегія рівноваги" Г. Шмідта

  • Пріоритети зовнішньої політики Г. Коля

  • Розділ 4. Домінанти зовнішньої політики ФРН у постбіполярний період

  • Зовнішньополітичні пріоритети "червоно-зеленої" коаліції

  • Головні напрями зовнішньої політики за канцлерства А. Меркель

  • Розділ 5. Політична система п'ятої французької республіки

  • Адміністративно-територіальний устрій Франції

  • Виборча система

  • Розділ 6. Політичні партії п'ятої французької республіки

  • Соціалістична партія

  • Французька комуністична партія

  • Національний фронт

  • Центристські партії

  • Троцькісти

  • Зелені
  • Розділ 7. Пріоритети зовнішньої політики п'ятої французької республіки

  • Становлення і реалізація гоплістської зовнішньої політики

  • Дипломатія Ж. Помпіду

  • Франція у світовій політиці в період президентства В. Ж. Д'естена

  • Антигегемонізм Ф. Миттерана

  • Зовнішня політика президента Ж. Ширака

  • Пріоритети зовнішньої політики Н. Саркозі

  • Додаток 1. ПРЕЗИДЕНТИ П'ЯТОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ