Розділ 1. Політична система фрн

Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -

§ 1. Конституційний устрій.

§ 2. Німецький федералізм.

§ 3. Виборча система.

Конституційний устрій

Офіційна назва країни – Федеративна Республіка Німеччина (Bundesrepublik Deutschland). У скороченому варіанті – Німеччина. Столиця ФРН – Берлін (з червня 1991 р.). До цього впродовж 42 років столицею було західнонімецьке місто Бонн. Державний прапор – чорний-червоно-золотий. Герб зображує одноглавого орла. Гімн – "Пісня німців" (Das Lied der Deutschen).

Основи початкового державного устрою сучасної Німеччини були визначені рішеннями Ялтинської (лютий 1945 р.) і Потсдамської конференцій (17 липня – 2 серпня 1945 р.), а також Лондонським протоколом від 12 вересня 1944 року, який закріпив поділ країни спочатку на три окупаційні зони, а Берліна на три частини, а потім (після Ялтинської конференції) – на чотири зони, включаючи французьку зону. На Лондонській конференції (23 лютого – 3 березня 1948 р.) Франція, Великобританія і США домовилися про створення єдиного державного устрою в західних окупаційних зонах, що визначило основи внутрішньої і зовнішньої політики Федеративної Республіки Німеччини на багато років.

Конституювання ФРН розпочалося 1 липня 1948 р. передачею верховним командуванням західних окупаційних зон так зв. "франкфуртських документів" міністрам-президентам створених на території їхніх зон німецьких земель. У цих документах містилися вимоги створити демократичну, федеративну систему правління, яка б гарантувала дотримання особистих прав і свобод. Саму розробку проекту майбутньої конституції здійснювала Парламентська рада. До неї увійшли представники всіх партій (65 депутатів). Очолив Парламентську раду Конрад Аденауер.

Найбільші дискусії викликала при цьому концепція федеративного устрою ФРН. Схвалена Парламентською радою конституція вступила в дію 23 травня 1949 р. Вона має дослівну назву "Основний Закон для Федеративної Республіки Німеччини". Назва Основний Закон (Grundgesetz) пояснюється тим, що з самого початку документ задумувався як тимчасова конституція, за якою житимуть об'єднані в ФРН західні землі Німеччини до повного відновлення єдиної німецької держави. Але беручи до уваги 40 років її бездоганного функціонування, вона була збережена майже без змін і після вступу колишньої НДР до складу ФРН.

Відповідно до прийнятої Конституції ФРН 14 серпня 1949 р. були проведені перші загальнофедеральні вибори. За їхніми результатами блок ХДС/ХСС отримав 139 із 402 депутатських мандатів, що становило 32,1% голосів, СДПН виборола 132 депутатські мандати, ВДП – 52. Всього до першого бундестагу увійшли представники десяти партій. 15 вересня 1949 р. був обраний федеральний канцлер. Ним став лідер ХДС К. Аденауер. Першим президентом ФРН став лідер ВДП Теодор Хейс.

Нинішній статус ФРН як суверенної держави з урахуванням об'єднання Німеччини і положень міжнародного права був законодавчо закріплений в ряді міжнародних договорів і угод: 18 травня 1990 р. між ФРН і НДР був підписаний договір про створення валютного, економічного і соціального союзу; 31 серпня 1990 р. був підписаний Договір про об'єднання, в якому був зафіксований механізм приєднання НДР до ФРН на основі статті 23 західнонімецького Основного Закону, 12 вересня 1990 р. в Москві між СРСР, США, Великобританією, Францією і двома німецькими державами було підписано Договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини, згідно з яким Німеччина отримала повний суверенітет, а Західний Берлін припинив своє існування як самостійна політична одиниця. Берлін як столиця ФРН був затверджений бундестагом 20 червня 1991 р. Таким чином, усіма цими документами був закріплений статус об'єднаної Німеччини як повноправного і визнаного суб'єкта міжнародного співтовариства.

Конституція ФРН визначає загальні принципи державного ладу ФРН, обов'язки держави перед своїми громадянами, їх обов'язки перед державою. Вона містить 146 статей, об'єднаних у 13 глав.

Конституція регламентує основні права людини і громадянина, регулює принципи взаємовідносин федерації і земель, визначає структуру і функції бундестагу, бундесрату, федерального президента, федерального уряду, законодавства, судочинства.

Основний Закон стверджує особисту свободу, рівноправність перед законом, свободу совісті і віросповідання, свободу вираження поглядів, зібрань, право на об'єднання, недоторканність житла, приватну власність, таємницю листування, телефонного зв'язку, право на притулок; гарантує кожному вільний розвиток особистості, право на життя і фізичну недоторканність.

Права громадян стосуються тільки осіб, які мають німецьке громадянство (німцем є кожен, хто володіє громадянством ФРН, біженці або переміщені особи німецької національності, а також дружина або чоловік чи нащадки одного з цих осіб). Позбавлення німецького громадянства заборонено, а його втрата можлива лише на підставі закону.

Конституція має вищу юридичну силу. Вона пов'язує прямим чинним "основним правом" законодавчу і виконавчу владу.

Центральною характеристикою політичної системи ФРН є її незмінні структурні принципи, до яких належать: недоторканність людської гідності, принципи демократії, правової держави, федерального устрою та соціальної держави.

В основі демократичного устрою лежить принцип народного суверенітету. Це означає, що кожна державна гілка влади потребує демократичної легітимації. Носієм суверенітету і влади є народ, який здійснює свою владу шляхом виборів і голосування. Державна влада здійснюється також через спеціальні органи виконавчої влади, законодавства та правосуддя. Основний Закон визначає основні форми реалізації влади народу через інститути прямої демократії: референдуми, народні опитування, народну ініціативу.

Принцип соціальної держави включає забезпечення безпеки життя населення ФРН, соціальної справедливості, захист людської гідності громадян, їх рівності і права на соціальну допомогу.

Поняття федеративної держави ґрунтується на історичній формі держави. Воно належить до всієї федерації та земель, що входять до складу союзної держави. Кожна земля має функції держави і виконує власну державну владу, яка не залежить від федерації. Тому вони володіють повноваженнями автономної організації. Це означає, що землі мають право на прийняття власних законів і на вирішення власних справ. У зв'язку з цим кажуть про "двочленне поняття федеральної держави".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Політична система фрн“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. Політична система фрн
  • Німецький федералізм

  • Виборча система

  • Розділ 2. Політичні партії ФРН

  • Християнський соціальний союз у Баварії

  • "Народна партія": Соціал-демократична партія Німеччини

  • Вільна демократична партія

  • Ліві

  • "Союз 90 / Зелені"

  • Німецькі партії "третього ешелону"

  • Розділ 3. Зовнішня політика ФРН у період "холодної війни"

  • Концептуальні засади зовнішньополітичної стратегії ФРН

  • Становлення зовнішньої політики ФРН. "Ера Аденауера"

  • Зовнішня політика ФРН у період канцлерства Л. Ерхарда та К. Кізінгера

  • Канцлерство В. Брандта: від конфронтації до розрядки

  • "Стратегія рівноваги" Г. Шмідта

  • Пріоритети зовнішньої політики Г. Коля

  • Розділ 4. Домінанти зовнішньої політики ФРН у постбіполярний період

  • Зовнішньополітичні пріоритети "червоно-зеленої" коаліції

  • Головні напрями зовнішньої політики за канцлерства А. Меркель

  • Розділ 5. Політична система п'ятої французької республіки

  • Адміністративно-територіальний устрій Франції

  • Виборча система

  • Розділ 6. Політичні партії п'ятої французької республіки

  • Соціалістична партія

  • Французька комуністична партія

  • Національний фронт

  • Центристські партії

  • Троцькісти

  • Зелені

  • Розділ 7. Пріоритети зовнішньої політики п'ятої французької республіки

  • Становлення і реалізація гоплістської зовнішньої політики

  • Дипломатія Ж. Помпіду

  • Франція у світовій політиці в період президентства В. Ж. Д'естена

  • Антигегемонізм Ф. Миттерана

  • Зовнішня політика президента Ж. Ширака

  • Пріоритети зовнішньої політики Н. Саркозі

  • Додаток 1. ПРЕЗИДЕНТИ П'ЯТОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ