Християнський соціальний союз у Баварії

Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -

Християнсько-соціальний союз у Баварії (ХСС, нім. Christlich-Soziale Union in Bayern, CSU) – німецька політична партія, яка діє тільки в Баварії, але регулярно отримує місця в німецькому бундестазі, де формує єдину фракцію з "сестринською" партією – Християнсько-демократичним союзом. Історія створення партії сягає моменту закінчення Другої світової війни, коли постала гостра проблема створення нової політично-партійної системи Німеччини.

Влітку 1945 року в різних частинах Баварії зібралися зацікавлені особи (переважно промисловці) у створенні бюргерсько- християнської партії Християнсько-соціального союзу, яка б могла захистити права підприємців Баварії, які в той час утискалися двома лідируючими партіями – Соціал-демократичною партією Німеччини та Комуністичною партією Німеччини, чиї ідеології прямо вступали в суперечність із бізнес-інтересами баварців. Основними осередками формування партії стали два баварські міста – Вюрцбург і Мюнхен; вюрцберзький центр майбутньої партії очолював Адам Штегервальд, у той час як мюнхенський – Йозеф Мюллер. 12 вересня 1945 року у мерії Мюнхена було прийнято рішення про заснування Баварського Християнсько-соціального союзу, яке формально було закріплене 11 жовтня 1945 року. Саме зустріч 12 вересня 1945 року вважається такою, яка заснувала ХСС. 13 жовтня був заснований ХСС у Вюрцбурзі.

Протягом 1945-1946 років продовжився процес організаційного та нормативного формування партії. Так, 17 грудня 1945 року тимчасовий земельний комітет обрав Йозефа Мюллера виконуючим обов'язки голови партії, а 8 січня 1946 року відбулися загальнобаварські установчі збори ХСС, де був прийнятий тимчасовий партійний статут. Прийняття постійного статуту ХСС, а також закріплення повноваження Мюллера та укладання партійної програми відбулося 14-15 грудня 1946 року під час других земельних зборів.

Важливим етапом на шляху становлення ХСС стала участь партії у перших за останні 14 років виборах у ландтаг Баварії. ХСС набрав 52,3% голосів виборців, що дозволило призначити Ганса Ехарда баварським міністр-президентом. Проте перші роки характеризувалися не лише політичними успіхами партії, а й наявністю глибоких суперечностей всередині політичної сили. В умовах постійної боротьби різних груп інтересів на політичній арені виникла ще одна партія – Баварська, яка представляла інтереси заможних верств населення. Ця партія відібрала значну частину виборців ХСС, що було сильним ударом по ХСС, яка переживала часи внутрішнього розколу.

Саме в другій половині 1940-х років особливо гостро постало питання співробітництва ХСС з ХДС. В умовах відколу Баварської партії та втрати частини виборців, ХСС активно розглядала питання включення себе до ХДС, проте все ж ХСС відмовилася від приєднання спочатку до берлінського ХДС, а згодом і ХДС К. Аденауера. Проте це не завадило двом партіям проводити активне співробітництво.

Однією з найбільших суперечностей у співробітництві ХСС і ХДС стала позиція ХСС щодо Основного Закону ФРН. Більшість делегатів ХСС у Парламентській раді (6 із 8), яка розробляла Конституцію, не підтримали проект Закону, вважаючи, що він обмежує самостійність земель. Таке саме рішення прийняла ХСС і в баварському ландтазі, що зробило Баварію єдиною землею, яка не підтримала Основний Закон ФРН.

Восени 1949 року відбулася знаменна подія для ХСС – партія взяла участь у перших загальнонімецьких виборах у бундестаг, проте вони не мали успіху для ХСС. Союз набрав лише 29,2% голосів виборців у Баварії, що дозволило делегувати лише 24 представники у бундестаг. ХСС отримали також 3- міністерські портфелі. Для просування своїх інтересів ХСС повинен був діяти в коаліції з ХДС.

Продовження електорального падіння популярності ХСС підтвердилося в листопаді 1950 року на виборах у баварський ландтаг, де партія набрала 27,4% голосів і була змушена вступати в коаліцію з Соціал-демократичною партією Німеччини. Проте така розстановка сил все ж дозволила партії залишити Ганса Ехарда міністром-президентом Баварії.

У 1968 році відбулася організаційна реформа ХСС, внаслідок якої було утворено посаду віце-голови партії та окреслено чітку структурну ієрархію ХСС. Так головними органами Союзу стали Земельні збори ХСС, голова баварського ХСС, керівник регіональних органів, Земельний комітет партії, голова партії, виконавчий комітет та партійний комітет ХСС. 1960-ті роки вважаються періодом розквіту ХСС, оскільки партія отримувала постійну більшість у ландтазі та зберігала всі ключові посади в Баварії. Також у цей період було сформовано організаційну структуру ХСС.

1970-ті роки ознаменувалися глибоким розколом в тандемі ХСС-ХДС, ініціатором якого виступили баварці. У 1976 році ХСС прийняв рішення розірвати фракційний союз із ХДС, сформувати самостійну фракцію і створити загальнофедеральний ХСС. Проте у відповідь на цю заяву ХДС прийняло рішення відкрити свою філію в Баварії, що могло значно зменшити електорат ХСС. Поступово ХСС були переграні в цій політичній грі, і в грудні 1976 року його лідер Ф. Штраус прийняв рішення про збереження фракції ХДС-ХСС, в подяку за що йому давалася можливість балотуватися на посаду канцлера ФРН від ХДС-ХСС. У1978 році той же Ф. Штраус був обраний міністр-президентом Баварії, що свідчило про неабиякі амбіції лідера ХСС. Проте внаслідок виборів у 1980 році ХДС-ХСС не отримали більшості і канцлером став представник СДПН Гельмут Шмідт.

Після смерті Ф. Штрауса в 1988 році на пост міністра-президента Баварії був висунутий Макс Штрайбль, який був одним із лідерів ХСС за головування в ній Ф. Штрауса. Головою ж ХСС був обраний Тео Вайгель.

Значний успіх ХСС принесли перші загальнонімецькі вибори в бундестаг, які відбулися в 1990 році. На них партія набрала 51,9% голосів виборців, що дозволило ХСС отримати 5 міністерських портфелів.

У 1993 році посаду міністра-президента Баварії зайняв Едмунд Штойбер, представник ХСС. Саме за його каденції' в Баварії розпочалися широкі економічні реформи, в основі яких лежав принцип приватизації та науково-технічного розвитку економіки землі. Проте саме в цей період відбувається певне падіння популярності ХСС у Баварії. Окрім того, що в 1998 році ХДС-ХСС зазанали поразки на виборах у бундестаг, ХСС уперше за понад 40 років не отримала більше 50% голосів виборців у Баварії. Наслідком цього стала відставка Тео Вайгеля з посади голови ХСС, і новим лідером було обрано міністра-президента Баварії Едмунда Штойбера. Під керівнитвом Е. Штойбера ХСС значно збільшує свою підтримку, а сам Е. Штойбер стає найбільш впливовим політиком всередині блоку ХДС-ХСС, результатом чого стає висунення Е. Штойбера на посаду канцлера ФРН від ХДС-ХСС у 2002 році. Проте вибори 2002 року лише засвідчили певне збільшення підтримки ХСС, але на посаді канцлера так і залишився представник СДПН Герхард Шредер.

На виборах у ландтаг 2003 року ХСС набрав 60,7% голосів виборців і став єдиною партією, яка отримала 2/3 мандатів на земельних виборах. Проте саме з цього моменту популярність ХСС почала різхо падати.

У 2007 році Е. Штойбер оголосив про відставку з посади голови ХСС та посади міністра-президента в Баварії. У результаті новим міністр-президентом Баварії став Гюнтер Бекштайп, а керівником ХСС – Ервін Хубер. Проте ці зміни не принесли політичного успіху ХСС, тому що на земельних виборах у ландтаг у 2008 році ХСС отримав лише 43,4% голосів виборців. Виникла необхідність у створенні коаліції, що відбулося вперше за останні 46 років. Внаслідок цього відбулися і кадрові зміни всередині партії: зі своєї посади пішов Е. Хубер, а в жовтні 2008 року свою посаду покинув і Г. Бекштайн.

Новим очільником партії і одночасно міністр-президентом Баварії було обрано Хорста Зеєхофера. Відбулися і якісні зміни у політиці ХСС. Так 27 жовтня 2008 року на надзвичайному з'їзді партії в Мюнхені була прийнято рішення про коаліційне партнерство із СДП. 27 вересня 2009 року пройшли вибори в бундестаг, ХСС отримав ще менше голосів, ніж на попередніх виборах у ландтаг у 2008 році, а саме 42,6%, що, безумовно, викликало критику щодо методів керівництва X. Зеєхофера. У бундестазі ХСС став коаліційним партнером ХДС і СДП, що дозволило Союзу отримати 3 міністерські портфелі.

4 жовтня 2010 року керівна рада ХСС прийняла рішення про введення 40-відсоткової квоти для жінок у вищих органах партії. Партія також вирішила домагатися, щоб як мінімум, 40% керівних посад у партії займали жінки.

Говорячи про останні вибори в ландтаг у 2013 році, слід сказати, що ХСС на цих виборах набрав 47,7% голосів. На федеральних виборах, які відбулися через тиждень після земельних, вдалося покращити результат – ХСС набрав 49,3% голосів виборців у Баварії.

ХСС вважається християнською, консервативною народною партією правоцентристського спектру. Починаючи з 1946 року, партія опублікувала шість основних Програм, а свої перші програмні принципи ХСС представив у "10-пунктній Заяві", яка стала першим офіційним документом партії в 1945 році. Протягом усієї своєї історії ХСС залишається постійним у своїх поглядах, базою яких є християнські цінності людини, і саме їх вони ставлять у центр проведення політичних дій.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Християнський соціальний союз у Баварії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. Політична система фрн

  • Німецький федералізм

  • Виборча система

  • Розділ 2. Політичні партії ФРН

  • Християнський соціальний союз у Баварії
  • "Народна партія": Соціал-демократична партія Німеччини

  • Вільна демократична партія

  • Ліві

  • "Союз 90 / Зелені"

  • Німецькі партії "третього ешелону"

  • Розділ 3. Зовнішня політика ФРН у період "холодної війни"

  • Концептуальні засади зовнішньополітичної стратегії ФРН

  • Становлення зовнішньої політики ФРН. "Ера Аденауера"

  • Зовнішня політика ФРН у період канцлерства Л. Ерхарда та К. Кізінгера

  • Канцлерство В. Брандта: від конфронтації до розрядки

  • "Стратегія рівноваги" Г. Шмідта

  • Пріоритети зовнішньої політики Г. Коля

  • Розділ 4. Домінанти зовнішньої політики ФРН у постбіполярний період

  • Зовнішньополітичні пріоритети "червоно-зеленої" коаліції

  • Головні напрями зовнішньої політики за канцлерства А. Меркель

  • Розділ 5. Політична система п'ятої французької республіки

  • Адміністративно-територіальний устрій Франції

  • Виборча система

  • Розділ 6. Політичні партії п'ятої французької республіки

  • Соціалістична партія

  • Французька комуністична партія

  • Національний фронт

  • Центристські партії

  • Троцькісти

  • Зелені

  • Розділ 7. Пріоритети зовнішньої політики п'ятої французької республіки

  • Становлення і реалізація гоплістської зовнішньої політики

  • Дипломатія Ж. Помпіду

  • Франція у світовій політиці в період президентства В. Ж. Д'естена

  • Антигегемонізм Ф. Миттерана

  • Зовнішня політика президента Ж. Ширака

  • Пріоритети зовнішньої політики Н. Саркозі

  • Додаток 1. ПРЕЗИДЕНТИ П'ЯТОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ