§ 1. "Народна партія": Християнсько-демократичний союз Німеччини.
§ 2. Християнський соціальний союз у Баварії.
§ 3. "Народна партія": Соціал-демократична партія Німеччини.
§ 4. Вільна демократична партія.
§ 5. Ліві.
§ 6. "Союз 90 / Зелені".
§ 7. Німецькі партії "третього ешелону".
ФРН належить до числа тих небагатьох демократичних держав, у яких становище, організаційні принципи і завдання політичних партій врегульовані конституцією та спеціальним законом про партії (стаття 21 Основного закону і Закон про партії від 24 липня 1967 року).
Значущість функціонування партійної системи ФРН як найважливішого інструменту демократії та його основні принципи відображені в ст. 21 Основного Закону: "Партії беруть участь у формуванні політичної волі народу. Вони створюються вільно, їх внутрішня структура має відповідати демократичним принципам. Про джерела своїх коштів вони звітують перед громадськістю". Партії не є органами державної влади, але можуть впливати на формування політики як на федеральному, так і на земельному рівні. Партії зобов'язані брати участь у федеральних і земельних парламентських виборах (якщо протягом б років цього не відбувається, партія втрачає свій правовий статус і перетворюється на політичне об'єднання). Основне завдання партії – забезпечити найбільшу кількість місць у федеральному та земельному парламентах. Законом забороняється фінансування партії тільки за рахунок партійних внесків і передбачається обов'язок вишукувати інші джерела фінансування. Для часткового фінансування дозволеної за конституцією і закону про партії діяльності їм виділяються державні кошти. У сумі ці кошти не повинні перевищувати 125 млн. євро на рік (абсолютна верхня межа). Масштабом для розподілу цих коштів служить суспільна значущість партій, яка вимірюється, з одного боку, їх успіхами на європейських, парламентських та земельних виборах, а, з іншого боку, розмірами щорічних надходжень до партійної каси (членських внесків та пожертвувань). Кожен поданий голос приносить партії дотацію в розмірі 0,66 євро (понад 6 млн. голосів – по 0,51 євро). Право на часткове фінансування мають тільки ті партії, які на виборах отримали мінімум 0,5% голосів (на земельних виборах – 1%). Для того щоб увійти в парламент, необхідно набрати 5% голосів.
"Народна партія": Християнсько-демократичний союз Німеччини
На початку своєї діяльності Християнсько-демократичний союз (ХДС; нім. Christlich Demokratische Union Deutschlands, CDU) представляв собою громадянський рух, у якому представники католиків і протестантів мали б знайти "політичну батьківщину". Поняття "союз" у назві партії повинен був символізувати очевидний інтеграційний елемент і характер народної партії. Що стосується посилання на християнські основи, то утворена в 1870 році партія "Центру", союзником якої в Баварії з 1919 року була Баварська народна партія, була попередником ХДС до саморозпуску в 1933 році.
У 1945 році були відновлені чотири партії "Центру", по одній у кожній з окупаційних зон, але більша частина керівництва партії Центру з частиною членів Німецької національної народної партії утворили 4 християнсько-демократичних союзи. У цьому ж році ХДС виступав із власними програмними проектами в Берліні і Кельні. До відновленої партії входили політики колишньої Веймарської республіки (1919-33 pp.), включаючи активістів старої римської католицької центристської партії, ліберальні і консервативні протестанти, робітники, інтелігенція, представники середнього класу, які вирішили взяти активну участь у розбудові нової післявоєнно: демократії з метою запобігання відродження фашизму в Німеччині.
З моменту заснування ХДС, велика увага приділялася саме забезпеченню балансу релігій у рамках різних організацій партії. Основне завдання Союзу полягало в припиненні історичної ворожнечі між католиками і протестантами на території Німеччини. Щодо зовнішньополітичної діяльності партії, то її можна охарактеризувати як антикомуністичну, проамериканську та євроінтеграційну. Звернення до ідей християнства повинно було заповнити духовний вакуум, що утворився в зруйнованій, розчарованій своїм минулим країні.
20 серпня 1945 р. відбувся з'їзд християнсько-демократичних груп у Кельні, Дюссельдорфі і Вупперталі. До кінця року вже налічувалося кілька десятків таких організацій. І тільки в жовтні 1950 року відбулося оформлення партії на федеральному рівні.
ХДС відкинув повернення до старої партійної системі і зробив ставку на створення нової партії як "союзу всіх верств і всіх конфесій". Партія повинна була грати центристську роль у партійно-політичній системі. Відповідно до своїх християнських ціннісних основ партія вважала себе консервативною, у своєму ставленні до політичної свободи – ліберальною, а у своїх вимогах економічної та суспільної справедливості – соціальною.
Велику роль у формуванні ХДС зіграв перший канцлер Федеративної Республіки Німеччини К. Аденауер, який очолював партію з 1950 по 1966 рік. Під керівництвом К. Аденауера в 1947 році була розроблена і прийнята "Аленська програма" ХДС для британської окупаційної зони. У програмі говорилося: "Нова структура німецької економіки повинна виходити з того, що час необмеженого панування приватного капіталу давно минув. Однак необхідно також всіляко уникати і того, щоб приватний капіталізм був замінений капіталізмом державним". Центральною, достатньо ідеалістичною вимогою цього документа була передача ключових галузей індустрії в громадське (не державна, а саме "суспільне") володіння.
На виборах 1949 р. ХДС / ХСС виступили з "Дюссельдорфськими тезами", в яких викладалася концепція соціальної ринкової економіки, розроблена главою господарського відомства Бізонії професором Л. Ерхардом ще в 1948 році. Його вже знали виборці по успішній грошовій реформі, проведеній у 1948 році, після якої на полицях магазинів з'явилися товари. Його концепція соціальної ринкової економіки і талант оратора мали вирішальне значення для перемоги ХДС / ХСС.
Розподіл депутатських місць у нижній палаті парламенту мав такий вигляд: 139 місць дісталося блоку ХДС / ХСС, 131 – СДПН, 52 – ВДП, 17 – Німецькій партії. 15 вересня парламент обирає першим федеральним канцлером К. Аденауера більшістю в один (свій власний) голос. Першим президентом ФРН став Т. Хейс (голова ВДП). 20 вересня був сформований коаліційний кабінет із ХДС / ХСС, ВДП та Німецької партії. У новий уряд увійшли 13 міністрів, включаючи Л. Ерхарда, що отримав пост міністра економіки.
У 1963 році, у віці 87 років, К. Аденауер пішов з посади канцлера і був замінений Л. Ерхардом, який не зміг перенести свій успіх міністра економіки на діяльність канцлера. На відміну від К. Аденауера, Л. Ерхард не мав сильної партійної підтримки. Після 1969 року, коли ХДС не отримав необхідної більшості для утворення уряду, хоча і набрав найбільшу кількість голосів, партія посилила агітацію з метою залучення до своїх лав нових членів. У 1973 р. новим лідером партії став Гельмут Коль.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Політичні партії ФРН“ на сторінці 1. Приємного читання.
