На центральний відділ покладені важливі функції забезпечення інфраструктури для виконання апаратом міністерства та закордонними представництвами поставлених перед ними завдань. Провідне місце серед них посідають три блоки питань: кадрові, адміністративно-фінансові та інформаційно-технічні.
Європейський відділ був утворений у квітні 1993 року на базі окремих підрозділів політичного (другого) та економічного відділів. У тісній взаємодії з іншими міністерствами він виступає в ролі координатора європейської політики федерального уряду. Водночас визначення цілей і практичної лінії дій у таких сферах, як економіка, фінанси, транспорт, охорона навколишнього середовища, здійснюється профільними федеральними міністерствами, які мають узгоджувати всі принципові питання з ФМЗС.
Діяльність служби уповноваженого федерального уряду з питань роззброєння та контролю за озброєнням була започаткована у 1965 році на рівні референтури, згодом підвідділу, аз 1981 року – самостійного відділу.
Відділ ООН та глобальних питань був створений у лютому 1995 року – як і європейський відділ – за рахунок окремих підрозділів політичного (другого) та економічного відділів.
Загальна координація цієї діяльності покладена на відділ економіки та сталого розвитку, який складається нині з десяти референтур.
Правовий відділ складається з одинадцяти референтур, які покривають увесь спектр міжнародно- та консульсько-правових тем, окремі аспекти державного та конституційного права, а також робочого штабу "Міжнародний трибунал".
Практичну культурну співпрацю з іншими країнами і міжнародний культурний обмін у рамках угод із понад 90 державами здійснюють переважно незалежні посередницькі організації, які мають самостійний правовий статус. Найважливішими з них є Інститут ім. Гете, Німецька служба академічного обміну, Фонд ім. Александра фон Гумбольдта, Інститут міжнародних відносин у Штутгарті, Німецький археологічний інститут. Як частка зовнішньої культурної політики, вони фінансуються також і з бюджету ФМЗС і діють у рамках зовнішньополітичних завдань федерального уряду.
Серед інших спеціалізованих органів, які справляють вплив на формування та реалізацію німецької зовнішньої політики, варто вказати, насамперед, на федеральні міністерства економіки і технології, фінансів, економічної співпраці та розвитку, оборони, внутрішніх справ.
Основний закон не передбачає участі органів'конституційної підсудності у вирішенні зовнішньополітичних питань. Проте на практиці федеральний конституційний суд справляє опосередкований, часом надзвичайно важливий вплив, неодноразово у новітній історії перебираючи на себе прийняття рішень, на які виконавча та законодавча гілки влади за різних умов виявилися неготовими або нездатними. Так, своїм рішенням від 8 квітня 1993 року щодо відмови прийняти розпорядження про тимчасову заборону участі німецьких військовослужбовців у польотах літаків радіолокаційного спостереження НАТО над Боснією федеральний конституційний суд фактично відкрив шлях до першого бойового застосування підрозділів бундесверу після Другої світової війни. Наступним важливим кроком стало рішення суду від 12 червня 1994 року з роз'ясненням, що Основний закон не тільки закріплює за федерацією право на приєднання до системи взаємної колективної безпеки та пов'язані з цим обмеження суверенних прав (стаття 24), а й створює конституційно-правову базу "для виконання типових завдань, пов'язаних з належністю до подібної системи". У цьому ж контексті варто згадати і рішення федерального конституційного суду від 12 жовтня 1993 року, яке уможливило ратифікацію німецькою стороною Маастрихтської угоди і врешті набуття нею чинності.
Концептуальні засади зовнішньополітичної стратегії ФРН
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -» автора Рудько С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Зовнішня політика ФРН у період "холодної війни"“ на сторінці 4. Приємного читання.
