Розділ «Тема 3. Управління ризикозахищеністю підприємства»

Розглянуті вище класифікаційні ознаки підприємницьких ризиків не є вичерпаними і охоплюють лише найважливіші характеристики їх прояву. Ризики можна розділити і на такі групи:

o економічний ризик - це ризик втрати конкурентної позиції підприємства внаслідок не передбачуваних змін в економічному оточенні фірми, наприклад, зростання цін на енергоносії, зростання процентних ставок за кредити;

o політичний ризик - ризик понесення збитків або зниження прибули внаслідок змін у державній політиці;

o виробничий ризик - ризик невиконання планованих обсягів робіт або збільшення витрат, обумовлені такими подіями, як аварії та збої устаткування;

o фінансовий ризик - ризик, пов'язаний із здійсненням операцій з фінансовими активами.

Підводячи підсумки класифікації ризику в управлінні можна констатувати, що запропонована класифікація є інструментом дослідження проблем ризику в управлінні, побудови на цій основі відповідних механізмів їх вирішення та розробки практичних рекомендацій.

3.3. Основні підходи до процесу управління ризиком при кризі на підприємстві

Будь-яка діяльність вимагає паралельно з іншими заходами проведення аналізу, оцінки ризику та прийняття рішення щодо ступеня ризику та його розв'язання, питання про допустимість ризику, яким може бути обтяжена ця діяльність.

Розсудливий менеджер завжди признає функціональну істину, що сама природа економічної діяльності та людини пов'язана з чинниками випадковості, розпливчатості, неповноти інформації (невизначеності), тобто з ризиком. Він змушений визначати практичні шляхи (способи) зниження загрози збитків (банкрутства), що пов'язана з певними ризиками, обирати найбільш ефективний спосіб дій, що забезпечить прийнятний ступінь ризику. Щодо конкретних заходів боротьби з ризиком збитків, то важливе значення має розробка ряду альтернативних варіантів плану (проекту). Це дає змогу вибрати найкращий з них, застосовуючи економі-ко-математичні методи.

Лі Яккока згадує, як його шеф у "Форд моторс компанії" Роберт Макнамара наголошував, що "ніколи не приймає серйозного рішення, не маючи за душею принаймні двох його варіантів. А коли йдеться про рішення, що пов'язане із сумою понад сто мільйонів доларів, то добре мати не менше як три варіанти".

Слід відмітити, що кожен суб'єкт управління (менеджер, управлінська команда) обирає конкретний спосіб управління ризиками залежно від специфіки діяльності, обраної маркетингової стратегії тощо.

Однак існують загальні підходи до процесу управління ризиком у менеджменті (рис. 3.4, 3.5).

Управління ризиком передбачає:

o використання всіх можливих (допустимих з моральної та правничої точок зору) засобів для того, щоб уникнути чи знизити ступінь ризику, що пов'язаний зі значними (катастрофічними) збитками;

o контроль ризику, коли немає можливості уникнути його цілком (якщо це суттєвий ризик), оптимізація ступеню ризику, чи максимально можливе зниження обсягів та ймовірності, можливих збитків;

o свідоме прийняття (збереження) чи навіть збільшення ступеня ризику у випадку, коли це має економічне підґрунтя та сенс.

Процес управління ризиком покликаний забезпечити відповідний механізм розв'язання проблеми ризику. Обираючи певний спосіб розв'язання проблем, пов'язаних з ризиком, яким обтяжена певна діяльність, менеджер повинен керуватися такими основними принципами:

o недоцільно ризикувати більшим заради меншого;

o недоцільно ризикувати більш, ніж це дозволяють власні кошти (капітал);

o необхідно заздалегідь піклуватися відносно можливих (ймовірних) наслідків ризику.