Розділ «6.7. Конфлікти як чинник виникнення, розвитку і ліквідації кризи в організації»

Функціональні наслідки конфлікту

Існує сім функціональних наслідків конфлікту. Один з них полягає у тому, що проблема може бути вирішена таким шляхом, який задовольняє всі сторони, і в результаті люди більше будуть відчувати свою участь у рішенні цієї проблеми. Це, в свою чергу, зводить до мінімуму або зовсім виключає труднощі, розбрат, несправедливість та необхідність йти проти волі. Інший функціональний наслідок полягає у тому, що сторони будуть більш готові до співробітництва, а не до антагонізму у випадках череватих конфліктом.

Якщо не знайти ефективного способу управління конфліктом, можуть виникнути дисфункціональні наслідки, тобто умови, які заважають досягненню цілей існування організації.

Дисфункціональні наслідки конфлікту такі:

1. Незадоволеність, поганий стан духа, зростання плинності кадрів та зниження продуктивності роботи.

2. Менший ступень співробітництва в майбутньому.

3. Сильна відданість своїй групі та непродуктивна конкуренція з іншими групами організації.

4. Уявлення про іншу сторону як про "ворога", уявлення про свої цілі як про позитивні, а про цілі іншої сторони як про негативні.

5. Скорочення взаємодії та спілкування між конфліктуючими групами.

6. Збільшення ворожості між конфліктуючими сторонами по мірі зменшення взаємодії та спілкування.

7. Зменшення акценту: надання більшого значення "перемозі" у конфлікті, ніж вирішенню існуючої проблеми.

Конфліктна ситуація, як і будь-яка інша управлінська ситуація, може бути керованою і некерованою. Для перетворення некерованої конфліктної ситуації у керовану менеджер повинен володіти методами управління конфліктними ситуаціями.

Найбільш кваліфікованим і досвідченим є той керівник, що попереджує конфлікти, або винищує їх у зародку. Управління конфліктами починається з їхнього передбачення. Щоб передбачати конфлікти необхідно знати причини, що призводять до конфліктних ситуацій. Кожний конфлікт має своє джерело виникнення.

В усіх конфліктів є 12 груп причин, а саме:

1) обмеження ресурсів, які потрібно розподіляти;

2) взаємозалежність завдань;

3) різниця у цілях, недостатня узгодженість цілей окремих груп і працівників, підприємства в цілому;

4) різниця у менталітеті і цінностях, різниця у манері поведінки та життєвому досвіді;

5) різниця у рівні освіти, недостатній рівень професійної підготовки;

6) незадовільні комунікації.