Рис 6.39. Перелом кісток гомілки. Інтрамедулярний блокуючий та накістковий остеосинтез великогомілкової кістки
Рис 6.40. Уламковий перелом кісток гомілки. Черезкістковий остеосинтез великогомілкової кістки апаратом Ілізарова
Можливі ускладнення переломів діафіза великогомілкової кістки:
• Повільне зрощення (до 17 %). Для стимуляції остеорепарації використовується аутопластика зони перелому спонгіозною тканиною з крила клубової кістки.
• Незрощення. Локалізація – нижня третина діафіза великогомілкової кістки. Проводиться стабільний реостеосинтез зі зміною способу фіксації з кістковою аутопластикою зони несправжнього суглоба.
• Нагноєння. Для лікування використовується апарат зовнішньої фіксації (метод Ілізарова).
• Неправильне зрощення. Деформація сегмента усувається проведенням корегуючої остеотомії з металоостеофіксацією кістки в положенні корекції. При вкороченні кінцівки використовується підвищене взуття або подовження кінцівки оперативним шляхом за методом Ілізарова.
• "Компартмент-синдром". Потребує проведення фасціотомії, підвищеного положення кінцівки та медикаментозної протинабрякової терапії.
• Рефрактура. Потребує проведення стабільного реостеосинтезу.
• Контрактури суміжних суглобів, нейродистрофічний синдром нижньої кінцівки (при тривалій іммобілізації кінцівки). Потребує інтенсивного тривалого реабілітаційного лікування.
Переломи дистального епіметафіза кісток гомілки
Переломи дистального епіметафіза великогомілкової кістки. Пошкодження даної локалізації зустрічаються до 30 % серед пошкоджень опорно-рухового апарату і до 80 % по відношенню до травматичних ушкоджень надп'ятково-гомілкового суглоба. Зазвичай дані переломи поєднуються з переломами малогомілкової кістки або латеральної кісточки. Суттєве місце в структурі "пошкоджень кісток гомілки в ділянці надп'ятково-гомілкового суглоба" займають найбільш важкі переломи дистального епіметафіза великогомілкової кістки, так звані "рlіоп, plafond" переломи. Цей термін уперше застосував в 1911 році Destot для визначення переломів цієї ділянки від дії високоенергетичного характеру травми, в механізмі якої провідним є осьове навантаження на кінцівку.
Класифікація AO/ASIF представлена на рис. 2.19 (див. главу 2).
Клініка, діагностика. Пацієнти скаржаться на біль, втрату опороздатності кінцівки. При огляді визначається деформація, згладження контурів надп'ятково-гомілкового суглоба, залежно від перелому – вальгусне або варусне відхилення стопи. Активні та пасивні рухи суттєво обмежені або неможливі. Пальпаторно уточнюється ділянка пошкодження, ознаки гемартрозу (переломи типу В, С). Дані переломи відносяться до високоенергетичних, що зумовлює суттєві трофічні порушення м'яких тканин на фоні підвищення підфасціального тиску (рис. 6.41)
Діагноз уточняється рентгенологічно. При переломах типу В і С доцільне проведення КТ (рис. 6.42).
Лікування. Консервативне лікування показане при переломах типу А та В1 без зміщення відламків –
Рис. 6.41. Трофічні порушення м'яких тканин
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Переломи кісток гомілки“ на сторінці 3. Приємного читання.
