Рис. 6.65. Типи переломів човноподібної кістки
човноподібної кістки між клиноподібними та головкою надп'яткової кістки, а її відламки виштовхуються зі свого ложа. При відривному переломі горбистості – пошкодження виникає в результаті некоординованого скорочення т. tibialis posterior. Розрізняють чотири види переломів човноподібної кістки: відривний перелом дорзального краю тикальної пластини (А); відривний перелом горбистості (Б); перелом тіла (В) (рис 6.65). Клінічними ознаками перелому човноподібної кістки є набряк, підшкірний вовилив або гематома в середньому ділі стопи та по внутрішньому її краю,
Рис. 6.66. Способи фіксації відламків при оперативному лікуванні
Рис. 6.67. Переломи кубоподібної кістки: А – відривні переломи зовнішнього кортикального шару; Б – поперечні переломи; В – уламкові; Г – компресійні
у проекції човноподібної кістки при пальпації та осьовому навантаженні на 1-2-3 плеснові кістки. Активна пронація, супінація, абдукція та аддукція переднього відділу стопи обмежені і суттєво посилюють біль.
Рентгенографічне дослідження стопи виконується у передньо-задній та боковій проекціях. Слід пам'ятати, що свіжі переломи човноподібної кістки без зміщення уламків часто не візуалізуються на рентгенограмах і помилково сприймаються як пошкодження м'яких тканин.
Лікування. При переломах без зміщення для іммобілізації відламків використовують задню лонгету від верхньої третини гомілки до кінчиків пальців, при зміщенні – оперативне лікування (рис. 6.66).
Переломи кубоподібної кістки виникають при падінні з висоти або ДТП в результаті дії сили на передній відділ стопи при її підошовному згинанні та відведенні переднього відділу стопи. Переломи кубоподібної кістки представлені на рис. 6.67.
Клініка характеризується підшкірною місцевою гематомою, набряком по зовнішній поверхні середнього відділу стопи, болючістю при пальпації в проекції кубоподібної кістки та при навантаженні вздовж осей 4 та 5 плеснових кісток. При осьовому навантаженні на уражену стопу виникає різка болючість по її латеральному краю у середньому відділі. Рентгенологічне дослідження проводиться у двох проекціях і косій, в положенні пронації стопи під кутом 45 °.
Рис. 6.68. Оперативне лікування переломів кубоподібної кістки
Лікування. Переломи кубоподібної кістки без зміщення уламків та при збереженні довжини латеральної арки стопи лікуються консервативно. Завданням оперативного лікування є відновлення довжини та реконструкція суглобових поверхонь при стабільній фіксації відламків (рис. 6.68).
Переломи клиноподібних кісток виникають внаслідок непрямої дії по осі 1-2-3 плеснових кісток, або безпосередньої прямої дії (падіння важкого предмета на стопу, наїзд колеса автомобіля тощо).
Клінічними ознаками перелому даної локалізації є набряк по тильній поверхні середнього відділу стопи, наявність гематоми, болючість при пальпації та при осьовому навантаженні на 1,2 та 3 плеснові кістки.
Рентгенологічне дослідження виконується у двох класичних проекціях, при необхідності виконуються косі рентгенограми (рис. 6.69).
Лікування в більшості випадків консервативне – іммобілізація задньою гіпсовою шиною, при зміщеннях – проводять оперативне лікування (рис. 6.70).
Переломи плеснових кісток складають 2 % від усіх переломів кісток скелета, а по відношенню до переломів кісток стопи – до 60 %. Механізм пошкодження може бути як прямим, так і опосередкованим.
Найчастіше виникають ізольовані переломи першої та п'ятої (перелом основи) плеснових кісток, а також множинні діафізарні та субкапітальні переломи
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Переломи кісток гомілки“ на сторінці 9. Приємного читання.
