• при інфікуванні інфекційний процес розповсюджується на всю кісткову порожнину;
• необхідність ретельного передопераційного планування, вибір довжини та ширини цвяха, довжини гвинтів;
• при неадекватному ортопедичному режимі можливий перелом цвяха.
Рис. 2.23. Інтрамедулярний блокуючий остеосинтез
Репозиційний остеосинтез
Це остеосинтез гвинтами. Кортикальні гвинти використовують при діафізарних переломах великогомілкової та плечової кістки, у випадках, коли лінія перелому (довга та коса) у 2 рази перевищує ширину кістки (рис. 2.9). При правильному введенні гвинта останній витримує навантаження більше 40 кг. Перед введенням гвинта різьбу наносять мітчиком. Доцільним при діафізарних переломах є введення трьох гвинтів: один перпендикулярно лінії перелому, другий перпендикулярно осі кістки, третій – по бісектрисі між перпендикуляром до кістки та лінії перелому.
Спонгіозні гвинти використовують для фіксації виростків стегнової та великогомілкової кістки, переломів анатомічної та хірургічної шийки плечової кістки, шийки стегнової кістки, заднього краю великогомілкової кістки.
Малеолярні гвинти використовують для остеосинтезу переломів кісточок, ключиці, ліктьового відростка, при розривах ключично-надплечового з'єднання.
Репозиційний остеосинтез гвинтами є нестабільним, при якому завжди показано застосування гіпсової пов'язки. Гіпсова іммобілізація повинна тривати до повного зрощення перелому, і всі недоліки фіксаційного методу лікування притаманні даному способу остеосинтезу. Такий спосіб остеосинтезу є гібридним по суті, оскільки є результатом поєднання оперативного і консервативного методів.
Остеосинтез апаратами зовнішньої фіксації
Це позавогнищевий остеосинтез апаратами на шпицевій чи стержневій основі. Даний спосіб остеосинтезу є результатом використання ортопедичних пристроїв при набутих та вроджених деформаціях кісток кінцівок. Такі ортопеди, як A. Lambotte, J. A. Andersen, D. Hofman, J. Chamley, створили апаратну систему лікування переломів.
У 1950 році лікування переломів апаратами зовнішньої фіксації стало визнаним у світі.
Великий вклад у розробку і створення компресійно-дистракційних апаратів внесли в нашій країні Г. А. Ілізаров, К. М. Сіваш, Н. Д. Флоренський, М. В. Волков, О. В. Оганесян, В. К. Калнберз, С. С. Ткаченко та інші (рис. 2.24).
Рис. 2.24. Апарати зовнішньої фіксації: А – Гудушаурі; Б – Ілізарова; В – апарат АО
Апарат Ілізарова складається з трьох основних елементів – черезкістково проведених шпиць, що перетинаються, які натягнуті та закріплені в кільцях чи дугах; останні з'єднуються між собою за допомогою різьбових штанг. Апарат дозволяє виконувати закриту репозицію кісткових фрагментів, здійснювати при необхідності їх компресію чи дистракцію. Апарат Ілізарова має необмежені показання до застосування, особливо при відкритих переломах, множинних та поєднаних ушкодженнях тощо.
Апарат Волкова - Оганесяна ґрунтується на Х-подібному проведенні шпиць, закріплених в дугах. Показання; внутрішньо- суглобові та навколосуглобові переломи. Автори розробили і шарнірний пристрій з метою подальшого відновлення функції в суглобах.
Апарат Гудушаурі складається з трьох дуг, одна з яких репонуюча, з'єднується стержнями зі стрічкоподібною різьбою.
Перевагами апаратів зовнішньої фіксації на шпицевій основі є:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оперативні методи лікування переломів“ на сторінці 4. Приємного читання.
