Розділ «50»

— І я випадково злетів з водоспаду вниз, у річку... Ну, непосидючим я був малим...

— Далі...

— Потовк собі голову, ребра, наковтався чистої гірської води... Словом, втратив свідомість...

— З цього місця детальніше...

— Ну і... поки мене приводили до тями смертельно перелякані вчителі, дух водоспаду мені сказав...

— Що?.. — допитувалася Марі.

— Що я повинен вижити, вирости і тоді... — Навіть смерічки нагнулися, щоб підслухати одкровення цього невпокірливого незбагненного велетня, — ...тоді він мене ще скупає!.. Не раз!.. — Лев вирвався з альтанки і побіг до водоспаду. На ходу зняв із себе сорочку, джинси і стрибнув у воду. Народ посунув до річки, щоб дивака сфотографувати. А Лев підставлявся під водяний струмінь життя, що з шумом спадав на нього з каменів, підстрибував, фиркав, махав руками, тішився, наче святий, що потрапив у рай.

— Ну хіба він не дітвак? — сміялася Марі. — Безрукий, вилазь! — крикнула до нього. — Буду тебе сушити!..

Коли Лев, щасливий, як Бог, вибирався з води, то ледь не наступив на змію, що блаженно скрутилася на камені. Зупинився. Упізнав.

— Що? — запитав.

— Свободу не спинити! — просичала змія і щезла між камінням.

Безрукий навіть не здивувався, що розуміє мову змій. «Теж мені революціонерка», — подумав, глянув на сонце, що спускалося з гір, і мовив:

— Атож...

09 серпня 2014 року —

12 січня 2015 року