TextBook Безрукого біля під'їзду вже чекали схвильовані Борис і Люба.
— Ну що? — запитав юнак.
Відповіддю була сирена міліцейської машини, яка щодуху мчала вулицею.
Лев написав заяву, дав показання. Міліціонери обслідували квартиру, нічого підозрілого не знайшли, обіцяли розібратися.
Вечір літав над Львовом повільно, ніби випущена з обіймів сонця перестигла кульбаба, що розсіює свої пушинки, наче спускає на місто парашутистів-шпигунів.
— Що ви тепер будете робити? — запитав Борис.
— Чекати завтрашнього дня... — відповів утомлений Лев. — Як Божої милості.
— Такий якийсь завислий момент настав, що я навіть не можу порадити вам своє улюблене — діяти...
— Розумію...
Підійшла Люба. Притулилася до Лева, як маленька дівчинка, що шукає поради в батька. Так само притулялася до нього Марі, і від раптового спогаду серце Безрукого обливалося кров'ю.
— Може, ми залишимося з вами? — запропонувало дівча. — Я зготую попоїсти... Потім разом досидимо до завтра... А там... — Люба недоговорила.
— Дякую, ангелятко, — розчулився Лев. — Але мені треба побути самому. Подумати... Завтра вранці зустрінемось на проспекті, як домовлялися.
— А Марі з Ганнусею?.. — Юне чудо з ботанічного саду Борис Мудрагель зовсім не був схожий на себе — завжди усміхненого, оптимістичного... А якщо навіть і схвильованого, то дієвого, без нотки сумніву у перемозі... Тепер Борис виглядав розбитим... Як людина, яка відчуває, що прожила життя, що скоро — фініш, а так і не досягла омріяного...
— Будемо сподіватися, що після завтрашнього дня, чим би він для нас не закінчився, Марі з Ганнусею їм будуть не потрібні. І вірю, що з ними все гаразд... Бо інакше я за себе не ручаюсь...
— Ви думаєте, що викрадення пов'язане із завтрашнім днем?
— Іншого пояснення не знаходжу.
— Тоді мусить бути в цьому якийсь смисл... — міркувала Люба.
— Щоб паралізувати Лева Львовича... — Борис звернувся до Безрукого: — Виходить, ви докопались до чогось, що їм загрожує... Або ви на підступах до розгадки таємниці... І цим викраденням вони не дали вам довершити справу, просто вкрали дорогоцінний час, відволікли від розгадки...
— Можливо... — погодився Безрукий.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мер сидить на смерті» автора Процайло Андрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „40“ на сторінці 1. Приємного читання.