TextBook Лев зайшов у приймальню мера. Секретарка його впізнала.
— А Юрія Даниловича немає, — повідомила вона. — Він на телебаченні.
— А можна з ним якось зв'язатися? — заблагав усією своєю непорушною скелею Безрукий. — Дуже треба поговорити...
— Зараз напишу прес-секретарю... — здалася секретарка. — Заждіть...
Через півгодини дівчина повідомила, що мер чекатиме Безрукого в аеропорту біля фонтана о шістнадцятій нуль-нуль.
— Дякую! — Лев обпік тендітну ручку дівчини поцілунком. Вона аж очі завернула і сказала вголос: «Ого!», коли за Безруким уже зачинилися двері.
Мер в аеропорту зустрічав якусь делегацію. Був схвильований і десь далеко, ніби борознив небеса замість літака.
— Слухаю, — мовив строго після привітання. — Давайте конкретно, — додав.
— Мені потрібна фотографія крісла дракона з історичного музею, яку ви зробили 15 квітня опівдні, коли перебували там з гостями.
— Це вони робили фото. Я його не маю, — повідомив Змієборець.
— Треба дістати.
— Залиште прес-секретарю свою електронну адресу, — наказав мер і покликав до себе жвавого хлопчину з відеокамерою. Сказав йому прямо-таки перед Левом, з ким зв'язатися, що зробити і куди переслати. А Безрукому просто подав руку і помчав у термінал.
— Надія є? — запитав Лев хлопчину.
— Є, — запевнив той. — Надія вмирає останньою.
— Мене це не тішить. Бо вмерти останньою ще гірше. Перед тим треба ще всіх небіжчиків поховати.
Хлопчина якусь мить осмислював сказане, потім побіг за мером.
А Безрукий почалапав додому, щоб подивитися фото, яке не знати як він умудрився вислати вундеркіндові, навіть не відаючи про це. «Дивина у світі чи дивина у мені? — запитував себе Лев. — Чи дивину хтось майстерно підлаштував?» Скидалося на останнє. І цілу дорогу його мучило: хто?
Марі попервах гостям не дуже зраділа, бо після нічного чергування хотіла трохи перепочити. Але Борис із Любою важили більше, ніж утома, тому дружина одразу попередила Лева:
— Ти не думай, що сидітимеш у комп'ютері, коханий... Зараз збігаєш у підвал, принесеш картоплі, цибулі і бурячків, а потім візьмешся за прибирання, зганяєш в магазин — список уже готовий, не дивися на мене вовком — пильнуватимеш дитину, словом, будеш у мене під рукою... Допоки я не скажу «відбій».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мер сидить на смерті» автора Процайло Андрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „33“ на сторінці 1. Приємного читання.