Розділ «З»

Коли Марі повернулася додому, молодий вечір уже добряче обдивився Львів. Поблукав старим містом, відвідав декілька ресторанів і кав'ярень. Виліз на ратушу. Місто вечорові подобалося. Тут би оселитися на постійно, — подумав. — Але зась. Завтра він заступить на зміну деінде. Така робота. Бо Земля ще крутиться, слава Богу...

Лев сидів на кухні за столом, дивився на застиглу вечерю.

— Ти мене чекав, Леве Львовичу? — здивувалася Марі. На нього це не було схоже. Мав апетит, як у звіра. Дружина підозрювала, що накрив стола вдруге. Заглянула до Ганнусі і всілася навпроти такого турботливого чоловіка. — Ти не повіриш, хто сьогодні наробив шуму в лікарні... — запалювала вона інтригу. Але Безрукий погасив її в зародку.

— Повірю, — сказав він. — Нині я повірю у все...

Марі трохи засмутило, що чоловік проявив таку кволу зацікавленість до її інтриги. Хвильку помовчала. Потім підійшла до холодильника, довго в ньому порпалася.

— А де шампанське, Леве?.. — запитала вона.

— Віддав поштареві.

— Не жартуй. Що він тут робив увечері?

— Приніс листа.

— Від кого?..

— Від привида безрукого ката...

— Від кого, від кого?.. — Марі не зрозуміла жарту Лева. Думала, чоловік готує їй якийсь сюрприз на день народження Ганнусі. Що вмів, то вмів...

— Від привида безрукого ката, — повторив Лев. — Ось, — подав дружині акуратно складеного аркуша.

Марі взяла в руки папір і витріщилась на чоловіка, як на диво.

— Безрукий, ти видудлив цілу пляшку шампанського?! — кинула вона здогад. — Точно! Ти здитинів! Ти ж не вмієш пити. Ти що, не знаєш, що леви не п'ють?.. — дорікнула усмішкою. — Навіщо ти мені підсунув чистий папір?..

— Що?.. — Безрукий вихопив у Марі листа і почав уголос читати. Дружина спочатку стала серйозною, а на останньому рядку спохмурніла... Вона відмовлялася вірити, що спокій і затишок так раптово можуть закінчитися. Що знову доля посилає їм випробування, дивну можливість заробити наступну порцію щастя... Або відробити щастя теперішнє... І раптом Марі дуже злякалася. За Ганнусю...

— Мені дуже прикро, але я теж маю тобі дещо сказати... — мовила Марі, все ще сподіваючись, що сьогоднішні новини — просто збіг жартівливих обставин. Лев на те лише обняв її очима. Вона так захоплюється його люблячим поглядом. — У лікарню приходив маг Наум Чортополох! — випалила Марі. — Казав, що привиди ратуші затіяли змову проти Львова — хочуть украсти в міста душу!..

— І що мер сидить на смерті... — додав Безрукий.

— Так... — ледь чутно підтвердила Марі.