Розділ «7»

Обмізкувавши почуте, Соня наморщила лоба.

— Я не про те. Розкажи краще, як за зорями складають гороскопи.

Марк застогнав.

— Що? — звела брови дівчина. — Це, типу, так складно?

— Ти віриш у гороскопи?

— А ти не віриш?

Хлопець затулив обличчя долонями. Стогін переріс у театралізоване передсмертне хрипіння. Він навіть висолопив язика.

— Як можна вірити в гороскопи?!

— А що в цьому такого? Вони всюди!

— То й що, що всюди?!

Соня насупилася та махнула рукою.

— Зачекай, я поясню. — Марк шморгнув носом. Не далі як місяць тому вони дискутували на цю тему з Арсеном, тож хлопчак, вважай, повторював його слова: — Сузір’я — це все вигадки. Це ми їх вигадали, вони не є чимсь реальним. І зірки в сузір’ях зовсім-зовсім нічим не пов’язані. Вони далеко одна від однієї, ну, ніби як у різних частинах галактики, й опиняються поруч, тільки коли ми дивимося на них із Землі. І ще — всі сузір’я далеко від нас. Вони не можуть впливати на нас із такої відстані. Взагалі ніяк не можуть. Тому гороскопи… ну… вони ні про що.

Соня почувалася так, наче розмовляє із кимось значно старшим за неї. Вона дивилася на Марка вже не сердито, а радше здивовано. Його містичне розуміння сутності речей водночас і дратувало, і заворожувало її.

— Але в гороскопи вірять так багато людей! Як вони можуть помилятися?

— Бажання вірити не є доказом. — Іще одна поцуплена в діда фраза. Соня, певна річ, цього не знала, а Марка аж розпирало від гордості. — Навіть якщо мільйони людей у світі вірять у гороскопи, це не означає, що гороскопи правдиві.

— От педал! Ти хоч у щось віриш?

Хлопець заперечно мотнув головою. Дід якось розповідав йому, що наука не потребує віри, що вона пояснює сутність речей, розказує, як працює цей світ. На відміну від релігії вірити в неї не потрібно. Проте розтулити рота Марк не наважився, розуміючи, що йому не вдасться сформулювати думку так переконливо, як Арсен.

— По-твоєму, вірити в гороскопи — це погано? — напосідалася Соня.

— Це тупо!

— І вірити в Бога теж погано?