Розділ «76»

Не озирайся і мовчи

Чоловік затих і, не відводячи погляду, дивився на хлопця. Марк розумів, що тепер його черга розповісти щось навзаєм, але він не міг. Його голову аж розпирало від запитань.

— Чому ви не попросили Соломію провести вас до бульбашки? Показати її?

Семенові брови ледь піднялися.

— Бо до сьогодні мені здавалося, що не було ніякої бульбашки, малий. Я вважав, що Соломія божевільна, і це все пояснювало. Хіба за винятком тих моїх «снів». Якщо чесно, я досі так вважаю. Перед тим як випрошувати небіжчика, вона загородила куток, де раніше стояв стіл для проявлення, старою шафою, а саму шафу заклала лахами. Невдовзі після нашої розмови я поліз до підвалу й спробував розгребти ту кучугуру. Просто щоб довести, що ніякої бульбашки немає. Соломія не дозволила. Налетіла на мене. Кричала, що Анна продереться до цього світу й що вона зараз така, що мені краще її не бачити. Я був п’яний тоді, знову обізвав її божевільною та зрештою махнув рукою.

Хлопець наморщив лоба.

— Пробачте. Я однаково дечого не розумію. Кілька років тому Соломія відшукала мою подругу та розповіла їй про це місце, про позачасову бульбашку.

— Отже, воно таки існує? — хрипким голосом запитав Ярмуш. Його обличчя здавалося водночас і розгубленим, і злим. — Твоя подруга там була? Це правда?

— Так, була, — неуважно відповів Марк. Його не хвилювало, чи вірить йому Семен. — Я не розумію, навіщо Соломія їй розказала?

— Теща говорила, що бульбашка з часом ніби як скорочується, стискається. Щоб вона остаточно не зникла, хтось повинен туди приходити. Тобто хтось із живих. Із нормальних. Це нібито не дає аномалії сколапсувати до початкових розмірів.

— Тепер я ще більше не розумію, — супився хлопчак. — Навіщо когось утягувати в це? Ну, припустимо, ваша теща переходила туди, зустрічалася з Анною, зрештою зрозуміла, що те, з чим вона бачиться, не зовсім, е-е-е, Анна, і вона не хоче, щоб ця істота з’являлася в реальному світі. Чому було не дати бульбашці закритися? Навіщо перетворювати… — Марк хотів промовити «перетворювати власну онуку», проте схаменувся, — навіщо шукати якогось вартового?

Семен Ярмуш знизав плечима. Вони замовкли.

Хлопчак притуманеним поглядом тупився в давно захололий чай, коли чоловік ніби ненароком озвався:

— Коли Соломія зустріла твою подругу?

— Влітку 2011-го.

Ярмуш збілів. Його рот роззявився та застиг, упродовж кількох секунд він нагадував мертвяка, якому забули підв’язати щелепу й опустити повіки, а потім фарба повернулась на обличчя.

— Точно влітку? — перепитав чоловік.

— Так, — підтвердив Марк. — У серпні.

— Соломія померла в квітні 2011-го.

Наступний розділ:

77

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не озирайся і мовчи» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „76“ на сторінці 5. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи