Арсен віддав онукові смартфон. Багаття поволі догорало. Дід підвівся, розім’яв ноги.
— Котра там?
Хлопчак активував екран.
— Уже майже північ.
— Незабаром буде Марс.
— Ага.
— Не агакай. Де зійде, знаєш?
— Отам. — Марк махнув правою рукою собі за спину.
— Правильно, — підтвердив Арсен. — На південному сході.
Хлопчак зняв окуляри, похукав на скельця, протер їх краєм кофти. Одягати назад поки що не став.
— Діду.
— Ну.
— Мені треба нові окуляри.
Старий моряк ледь спохмурнів.
— У цих уже погано бачиш?
— Не через те. Просто хочу нові, ну, поміняти.
— То скажи матері.
Короткозоро мружачись, хлопець поглянув на округлі скельця.
— Не хочу, — а потім стиха додав: — Я хочу, щоб ти пішов зі мною вибирати оправу. Бо в цій я на маньяка схожий.
Арсен усміхнувся скупою, ледь помітною посмішкою, і проказав:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не озирайся і мовчи» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „32“ на сторінці 7. Приємного читання.