Як синонім поняття "масова комунікація" також широко використовується поняття "засоби масової комунікації" з відповідною абревіатурою – ЗМК.
Звичайно говорять про два базові моделі масової комунікації:
• "передавальну" або "трансмісійну", коли масова комунікація розглядається перш за все як процес передачі інформації (часто односпрямований) від передавача до приймача,
• "символічну" – коли масова комунікація визнається актом спілкування, певним "символічним" обміном, в який передаюча і сприймаюча сторони включені більш-менш однаково.
Досліджуючи явище масової комунікації, необхідно звернути увагу на такі моменти: по-перше, начастіше "відправник повідомлень" є частиною організованной групи чи соціального інституту. Відповідно, масова комунікація являє собою діяльність, засновану на системі правил і норм, а також розвинутому контролі за їх використанням; по-друге, індивід, який є сприймаючою стороною, також виступає як представник певної групи, з властивими їй загальними характеристиками; по-третє, канал повідомлення являє собою технологічно складні системи розповсюдження інформації, що включають в себе значимі соціальні компоненти, зокрема суспільні норми, звичаї й очікування.
Серед інших особливостей масової комунікації називають: публічний характер і відкритість; обмежений і контрольований доступ до засобів передачі; опосередкованість контактів передавальної та приймаючої сторін; численність адресатів повідомлень тощо.
У сучасному науковому дискурсі і повсякденній мові поряд з понятгям "масова комунікація" використовується поняття "медіа".
З XVIII ст. цей термін починає застосовуватися до історично перших засобів масової комунікації – газет. З середини XIX ст. поняття "media" починає вживатися в його сучасному традиційному розумінні – як поширення повідомлень за допомогою особливих технічних засобів зв'язку (пошта, телеграф), а з виникненням і розвитком радіо (20-ті pp. XX ст.) та телебачення (40-і pp. XX ст.) це поняття переноситься і на них, але вже зі значенням mass-media.
Сам термін походить від латинського medium – щось середнє, серединне, таке, що займає проміжне положення, середину, центр. У різних мовах слово medium означає "засіб", "посередник", "середовище" тощо. Провісник нової інформаційної ери, автор багатьох відомих книжок із теми Маршал Маклюен часто замість "медіа" використовував поняття "засіб комунікації".
Медіа (від лат. medium – посередник) – засоби здійснення комунікації між різними групами, індивідуумами і (або) доставки будь-яких змістовних продуктів аудиторії.
Медіа численні та включають в себе засоби масової інформації (газети, журнали, книги, телебачення, кабельні мережі, радіо, кінематограф), окремі носії інформації і даних (листи, аудіо- і відеозаписи на будь-яких носіях, компакт-диски), а також комунікаційні системи суспільства (телеграф, телефон, пошта, комп'ютерні мережі).
Типологія медіа
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 6. Сучасна медіа-культура“ на сторінці 2. Приємного читання.
