• сенситивний (чуттєвий), який виходить з того, що кінцева реальність і цінність чуттєво пізнавані, а справжньою істиною є істина чуттєвих даних, емпірично сприйнятих і перевірених;
• ідеалістичний, що представляє собою поєднання перших двох у певних пропорціях.
У західній культурі ще за Середніх віків спершу відбувся перехід від спіритуалістичної до чуттєвої культури, а у XX ст. має місце лише руйнація чуттєвої форми західного суспільства і культури, яка завершиться становленням нового ідеалістичного типу культури, яка відкриє принципово нові обрії для розвитку. Подібні зміни переживають усі великі культури.
Англійський історик Арнольд Тойнбі (1889-1975) (12 томів "Дослідження історії", 1934-1961) – нарахував 21 цивілізацію. Він вважав їх "одночасними", оскільки всі вони тривали досить короткий в історичній перспективі проміжок часу – 6 тис. років. Головним критерієм виділення цивілізацій А. Тойнбі вважав релігійний. Розвиток цивілізації він бачив як "відповідь" на певний зовнішній або внутрішній "виклик".
Популярним зразком сучасної історико-культурної терії можна вважати світ-системний аналіз. Його започаткував Імануїл Валлерстайн (народ 1930 р.), який опублікував в 1974 р. книгу "Сучасна Світова Система".
Аналіз І. Валлерштайна заснований на твердженні про важливість вивчення соціальної системи, яка характеризується економічною самодостатністю в єдиних культурних рамках. На відміну від щойно розглянутих теорій історико-культурного процесу, засновник світ-системного аналізу відводить на перший план не внутрішні, а зовнішні чинники культурної еволюції людства.
І. Валлерстайн поділяє соціальні системи на мінісистеми, які існують в первісних і відсталих суспільствах і великого значення не мають, і світ-системи. Останні бувають 2 типів:
• світи-імперії, такі як Китай, Рим, Єгипет, котрі були поширені до Нового часу й відрізнялися розподільчою економікою,
• світи-економіки з капіталістичною ринковою економікою. Першим сформувався європейський світ-економіка у складі декількох національних держав (Велика Британія, Франція та ін.) з великими колоніальними володіннями. Його існування прогнозується до 2050-2075 pp.
На думку І. Валлерстайна, світ-системи поділяються на розвинені "центри" і слабо розвинені "периферії", між якими існує "напівпериферія".
Центр ("core") розглядається як регіон, який контролює найбільш передові технології і виробничі процеси, володіє більш досконалими формами організації праці. Міць його провідної позиції забезпечується централізованою державною владою, могутньою військовою машиною та ідеологічним обґрунтуванням. Разом із тим, будь-який центр є споживачем сировинних і людських ресурсів.
У капіталістичному світі-економіці із часом змінилося декілька конкуруючих між собою центрів: Нідерланди, Велика Британія, Сполучені Штати Америки. До 2050 року пророкується утвердження в капіталістичній світ-системі нового лідера – Японії/Китаю, який перетворить США на свого молодшого партнера й обстоюватиме свою провідну позиції у конкуренції з Європейським Союзом. Альтернативою може бути лише сценарій зворотної трансформації капіталістичної світ-системи у світ-імперію, де західні країни на чолі із США позаекономічними інструментами відбиратимуть надлишковий продукт, що утворюватиметься в більш динамічних на ефективних економіках периферії та напівпериферії, передусім, країн азійсько-тихоокеанського регіону.
Периферія – регіони, багаті на матеріальні та людські ресурси, яких потребує Центр.
Напівпериферія має своїм призначенням забезпечення політичної стабільності світ-системи. Тамтешня еліта виступає у ролі посередника (передусім, економічного), зменшуючи полярність заможного і всевладного Центра й бідної, безправної периферії. Однак, І. Валлерстайн прогнозує, що в І половині XXI ст. її економічного процвітання навряд чи слід очікувати. Цілком імовірне, навіть, погіршення рівня життя основної маси населення у провідних країнах "Центру" капіталістичного світу через надмірні фінансові витрати на її соціальний захист.
На сьогодні загальноприйнятої схеми історії світової культури не існує, однак сформульовано певні принципи узагальнення історико-культурного матеріалу.
По-перше, уважається, що швидкість культурної еволюції ніколи не була однаковою ані в різні часи, ані в різних культурах, які належали одній і тій самій епосі. Тому історія людської культури являє собою низку "злетів" і "падінь" різних народів, культур і держав у різні епохи і в різних місцях.
По-друге, історико-культурному процесові притаманне постійне прискорення. Це означає, що в кожну наступну епоху відбувається все більше значущих змін в різних сферах життя, ніж у попередню. Останніми роками само прискорення історико- культурного процесу набуло такої швидкості, що почало перевищувати людські можливості опанувати ці зміни, які ніби відбуваються завдяки людині і на благо людини. Кажуть, що людина опинилася в становищі Гуллівера, героя англійського письменника XVII ст. Дж. Свіфта, який, відвідуючи казкові країни то ліліпутів, то велетнів, завжди виявлявся неправильного розміру.
По-третє, соціокультурну динаміку світової цивілізації останніх століть визначає співіснування традиційних, наздоганяючих і сучасних типів культур, між якими відбуваються постійні переходи на рівні окремої культури. Традиційні культури (передусім, в Екваторіальній Африці) – це культури, де місцеві традиції переважають у всіх областях життя. Сучасні культури – це культури, в яких переважають елементи сучасного інформаційного способу життя, а головною цінністю уважається орієнтація на все нове (країни Європи, Північної Америки, Японія, Сінгапур, Південна Корея). Наздоганяючі культури (країни Південної та Східної Європи, Латинської Америки, Індія, Китай) мають передові елементи, як правило, в соціально-економічній сфері й здійснюють процеси постійного реформування з метою прискорення свого розвитку. Однак через велику кількість традиційних пережитків реформи в цих країнах впроваджуються доволі половинчасто, чим приречуть їх на шлях нескінченної модернізації.
Основні соціокультурні революції
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття й основні теорії історико- культурного процесу“ на сторінці 2. Приємного читання.
