Розділ «13.3. Сучасні операції комерційних банків: класифікація та характеристика»

При цьому деякі з них (наприклад, купівля-продаж валюти) зв'язана із зміною власника валютних цінностей, а деякі операції (наприклад, депозитні, кредитові) такої зміни власника не передбачають. Комерційні банки здійснюють валютні операції з метою придбання іноземної валюти в комерційних цілях, зокрема для страхування валютних ризиків, отримання прибутку за рахунок курсових різниць тощо. Відповідно до Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", прийнятого в 1999 році, валютні операції здійснюються лише за наявності ліцензії НБУ на операції з валютними цінностями.

Структура валютних операцій включає види операцій, які можуть бути класифіковані за різними ознаками, а саме:

- за масштабами операції можуть бути гуртові і роздрібні;

- за формою здійснення — готівкові і безготівкові;

- за цільовим призначенням - для отримання прибутку (чи спекулятивні) і для страхування від валютних ризиків (хеджування);

- за термінами - операції з негайним постачанням (каси) і терміновим;

- за механізмом здійснення - операції спот, форвардні, ф'ючерсні і опційні. Розглянемо їх детальніше, але при цьому зауважимо, що каси, форвардні, ф'ючерсні, опційні, своп і операції валютного арбітражу відносяться до т.з. конверсійних операцій. Конверсійні операції проводяться з метою обслуговування експорту і імпорту товарів, робіт, послуг для отримання прибутків від розміщення грошей за кордоном на короткий термін під вищий відсоток, ніж на внутрішньому ринку і для отримання прибутку від різниці курсів в один і той же час на різних ринках. За допомогою таких операцій комерційні банки регулюють свою валютну позицію — співвідношення балансових і позабалансових вимог і зобов'язань, яке складається внаслідок валютних операцій. Валютна позиція вважається закритою, якщо сума купівлі валюти співпадає з сумою проданої валюти; відкритою — якщо сума зобов'язань і вимог не співпадає.

У практиці здійснення валютних операцій прийнято розділяти їх на дві великі групи: а) поточні і б) термінові. Основними видами поточних операцій є передусім касові операції в готівковій і безготівковій формі. Готівково-грошові валютні операції здійснюються обмінними пунктами банків. Безготівкові — банками, валютними біржами і іншими учасниками валютного ринку. До поточних відносяться операції з короткими термінами — протягом трьох робочих днів. Такі операції використовуються в основному для обслуговування зовнішньоторговельних розрахунків, а також для отримання додаткового прибутку від коливань валютних курсів.

Валютні операції "спот" складають 60% загальної кількості міжбанківського ринку, тому є найбільш поширеними. За допомогою операцій "спот" забезпечуються потреби клієнтів банку в іноземній валюті, здійснюється конверсія іноземних валют, а також купівля-продаж валюти з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах. Крім того, банки можуть використовувати поточні операції "спот" для підтримки мінімально необхідних робочих залишків в іноземних банках на рахунках "ностро"для зменшення залишків в одній валюті і задоволення потреби в іншій, регулюючи таким чином свою валютну позицію. При цьому ностро-рахунок - це кореспондентський рахунок банку-резидента в іноземному банку-кореспонденті в іноземній валюті. Через ностро-рахунки здійснюються платежі по обслуговуванню експортно-імпортних операцій, отриманню міжбанківських кредитів, залученню депозитів, купівлі цінних паперів тощо.

Купівля-продаж валюти на умовах "спот" означає, що курс валют фіксується на день купівлі-продажу, а її постачання здійснюється на другий робочий банківський день без урахування дня продажу. Тому запис s/n (Spot/next) означає, що договір укладений сьогодні; валютування починає здійснюватися із завтрашнього дня і датою закінчення операції є третій робочий день: тобто період між датою валютування і датою завершення операції є 1 день. Встановлення точної дати валютування потрібне для забезпечення принципу компенсації вартості, на основі якого функціонує увесь валютний ринок. Це, серед іншого, означає, що розрахунки по укладених угодах можуть здійснюватися паралельними потоками без надання кредиту одним учасником угоди іншому.

Проте в практиці банківської роботи іноді потрібний ще швидший рух валюти. Для цього використовуються операції "том", які передбачають постачання валюти в наступному робочому дні за принципом "сьогодні на завтра". Запис t/n (torn/next) означає: дата угоди - сьогодні; дата валютування завтра; дата завершення - післязавтра. Найбільш швидка банківська операція - "тод" означає постачання валюти сьогодні за принципом "сьогодні на сьогодні"; вона називається "overnicht" і мас банківське позначення о/п. Тут дата укладення договору і дата валютування співпадають.

Зрозуміло, що перед проведенням spot — operation необхідно провести всебічний аналіз, що включає вибір валют, вивчення динаміки їх курсів, фіксацію курсів і документальне оформлення операції. Для банку, крім того, важливим є також обґрунтування доцільності забезпечення коротких або довгих валютних позицій. Істотно прискорює операції застосування разом з телефоном і факсом також електронної системи SWIFT (SWIFT - Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій. Створено в Брюселі в 1973 р. групою банків. НБУ і ряд крупних банків України є членами AT SWIFT).

Форвардні операції (forward operation, або fvvd) — це операції по обміну валют за раніше узгодженими курсами, які здійснюються сьогодні, але дата валютування (виконання контракту) відкладена на встановлений термін в майбутньому. Таким чином це термінові контракти міжбанківського валютного ринку. Терміни форвардних угод стандартизовані, але, як правило, не перевищують 12 міс. Форвардні угоди є твердими, тобто обов'язковими для виконання.

Використовуються форвардні операції для захисту від зміни курсів валют і отримання прибутку. Фінансовий сенс форвардної операції полягає в тому, що форвардні валютні курси на відміну від інших угод безпосередньо не фіксуються, а розраховуються. Маркет-мейкери і професійні дилери оперують показниками, вираженими у вигляді десятитисячної частини валютного курсу, що відбиває різницю між курсом "спот" і курсом "форвард". Ця різниця - форвардна маржа (спред, пункти, піни). На практиці здійснюється котирування не курсів, а відповідних різниць. Форвардний курс розраховується на момент складання угоди і включає поточний спот-курс і форвардну маржу, яка може виступати у вигляді премії або дисконту. Якщо форвардний курс валюти вище від поточного, для його визначення плюсується форвардна премія. Якщо форвардний курс нижчий за поточний, він визначається відніманням від значення спот-курсу форвардної знижки або дисконту.

Головною умовою, яка формує динаміку і рівень форвардного курсу є різниця процентних ставок за міжбанківськими кредитами і депозитами у відповідних валютах. Загальне правило динаміки форвардного валютного курсу таке: форвардний курс перевищує спот-курс настільки, наскільки банківські депозитні ставки по валюті, котирування якої здійснюється, нижче, ніж по контрагентній валюті. Валюта з вищою процентною ставкою на форвардному ринку продаватиметься з дисконтом відносно валюти з нижчою процентною ставкою, а з нижчою — з премією відносно валюти з вищою процентною ставкою.

Щоб уникнути плутанини в розумінні умов форвардних операцій (якщо йдеться про одну просту форвардну операцію) на відміну від складної комбінації, пов'язаної, наприклад, з одночасним здійсненням термінової і поточної своп-операції, в професійній банківській термінології для визначення форвардного курсу використовують курс ("аутрайт"). Він означає, що покупець хоче в майбутньому купити певну суму валюти (як і продавець - продати) без проведення додаткових операцій і укладання додаткових угод.

Ф'ючерсні операції. Валютним ф'ючерсом називаються стандартні термінові угоди (контракти) на купівлю або продаж певної суми іноземної валюти по її стандартизованій специфікації і узгодженій ціні. Відповідно до такої угоди учасники ф'ючерсної угоди отримують право і зобов'язання обміняти обумовлену стандартизовану суму певної валюти на іншу у встановлені терміни в майбутньому по курсах, визначених на момент підписання угоди.

Ф'ючерсні угоди укладаються на валютних біржах, що підвищує рівень їх надійності і страхування валютних ризиків. До завершення угоди як гарантія її виконання депонується невелика сума. Розрахунки здійснюються через клірингову палату, яка є посередником між продавцем і покупцем і гарантує виконання зобов'язань.

Ф'ючерсні операції з'явилися порівняно недавно — в середині 70-х років XX ст. і багато в чому пов'язані з формуванням Ямайської валютної системи. Здійснення ф'ючерсної угоди базується на виборі для виконання брокерських функцій члена біржі, тільки через якого може бути виконана угода. Клієнт звертається зі своїм замовленням продати або купити валютний ф'ючерс до брокера і після усного підтвердження ним згоди на умови контракту, умови заяви-вимоги фіксуються в стандартному бланку заяви, копія якого передається дилерові до біржової ями, де здійснюється виконання угоди. Після виконання замовлення клієнта усі деталі угоди дилер записує на стандартному бланку і відправляє його в кабіну своєї фірми, де заповнюється біржовий розрахунковий бланк, який потім передається членові біржі для ознайомлення клієнта з умовами укладеної угоди.

Постачанням валюти переважна більшість ф'ючерсних операцій не завершуються. Однією з основних цілей його є також захист, страховка ціни і прибутку від коливання валютних курсів і процентних ставок, що відбувається в процесі хеджування готівкових активів. Для цього на біржі паралельно наявним угодам проводяться рівні по сумах і протилежні по напрямах ф'ючерсні операції. При наближенні термінів оплати наявних активів або зобов'язань, ф'ючерсні операції зараховуються (зворотними договорами), що дає можливість компенсувати втрати на ринку прибутку.