Розділ «13.4. Створення грошей кредитними посередниками»

Як вже підкреслювалося раніше, грошовий обіг є досить складним явищем, а зміна маси грошей, що знаходиться в такому обороті, відчутно впливає на усі економічні процеси. У зв'язку з цим важливо осмислити сам механізм збільшення (зменшення) грошей в обороті, знайти регулятори, за допомогою яких можна впливати на ці явища, визначити межі і принципи такого впливу. Усе Це буде складовими частинами грошово-кредитної політики. У вирішенні цих питань слід відштовхуватися від наступних базових положень.

1. Змінювати масу грошей в обороті може тільки банківська система і досягається це емісійною діяльністю НБУ (Центробанком країни) і діяльністю комерційних банків. При цьому НБУ (Центробанк) емітує готівкову і безготівкову грошову масу, а комерційні банки тільки безготівково-грошову масу.

2. Поняття "емісія" грошей і "випуск грошей в обіг" слід розрізняти. Через випуск грошей в обіг банки постійно забезпечують поточні потреби своїх клієнтів в готівці і в безготівкових платежах. Але оскільки одночасно з випуском грошей вони повертаються в банк, тобто назад, сума надходжень перевищує суму випуску. Проте лише та частина випущених грошей, яка не забезпечена їх поверненням в банк, є емісією.

3. Випуск Центробанком безготівкових грошей здійснюється наступними способами:

позиками комерційним банкам шляхом їх рефінансування; купівлею у комерційних банків цінних паперів;

купівлею у комерційних банків і їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву.

Усі ці випадки супроводжуються збільшенням грошових запасів на коррахунках комерційних банків. Але це якраз свідчить про випуск безготівкових грошей. Одночасно комерційні банки по тих же каналах погашають свої зобов'язання перед Центробанком (НБУ), що означає вилучення безготівкових грошей з обороту. Перевищення випуску над вилученням означає емісію безготівкових грошей Центробанком. Саме на суму перевищення росте загальна маса грошей в обороті.

4. У створенні безготівкових грошей беруть участь комерційні банки, проте механізм створення грошей комерційними банками інший, ніж НБУ (Центробанками). Він пов'язаний з грошово-кредитною мультиплікацією їх вільних резервів і депозитних вкладів.

5. Існують три види банківських резервів: обов'язковий, загальний і вільний, кожен з яких по-різному пов'язаний з грошово-кредитною мультиплікацією. Гак. об'єм обов'язкового резерву встановлює НБУ (у відсотках до суми банківських пасивів), а різниця між загальним і обов'язковим резервом складає вільний резерв банку. От як раз вільний банківський резерв і є сукупністю грошових коштів, які можуть бути використані банком для здійснення активних операцій. Наявність такою резерву є важливим свідченням фінансового стану банку, його здатності платити по своїх зобов'язаннях і задовольняти попит на позики. Іншими словами, це кредитний потенціал банк)' і показник його поточної ліквідності.

Тепер розглянемо механізм грошово-кредитної мультиплікації. Для зручності припустимо, що НБУ прокредитував в цей місяць тільки один комерційний банк, що комерційні банки на початок місяця не мають вільних резервів, що банки використовують свої вільні резерви виключно для кредитування своїх клієнтів і тільки в безготівково-грошовій формі, що норма обов'язкового резервування в цьому місяці склала 10%.

Припустимо, якогось числа НБУ видав комерційному банку №1 позику у розмірі 1 млн.грн., за рахунок кредитної емісії. В результаті загальний резерв банку збільшився на цю суму. За рахунок вільного резерву банк тут же видав позику в 800 тис. грн якому-небудь підприємству. Останнє за рахунок позики розплатилося зі своїми суміжниками по своїх боргах. Після цих змін міняється баланс банку №1. Зокрема, в обороті банку осідають І млн. гри., які емітовані НБУ. Спочатку на цю суму зростає загальна маса грошей в обороті. Але видавши 800 тис. грн кредитних грошей, банк і сам збільшив їх на цю суму.

Сплачені підприємством суми його колишніх боргів тут же зараховуються на його рахунку в банку №2, автоматично збільшуючи його загальний резерв. Отримавши такий резерв, цей банк кредитує інше підприємство на 600 тис.грн. Залишок резерву 200тис. грн банк залишає в НБУ на своєму коррахунку для збільшення обов'язкового резерву.

Через дуже короткий час це інше підприємство, використовуючи повну суму отриманого кредиту, оплачує свої борги своєму суміжникові, який обслуговується банком №3. Сума сплачених боргів тут же зараховується на рахунку в цьому банку, автоматично збільшуючи його загальний резерв. Отримавши його, банк тут же кредитує нове підприємство на 400 тис. грн., а залишок резерву перераховує в НБУ на свій коррахунок для збільшення обов'язкового резерву. При цьому:

1) втрачається видимість зв'язку збільшення резервів кожного наступного банку з початковою кредитною емісією;

2) кожна проплачена сума клієнтами банку зменшує на суму проплат поточні депозити і резерви банків;

3) незважаючи на втрати значної частини приросту резервів, банк №3 має приріст депозитів, які зберігаються на рахунку останнього прокредитованого підприємства.

Аналогічний рух резервів здійснюється також в банках №№4,5,6 і так далі "Вилка" приросту резервів і приросту депозитів тільки буде все меншою. Причому, вона буде завжди меншою на норму обов'язкового резервування. Це означає, ЩО процес зростання депозитних грошей має своєю межею первинну суму додаткового резерву (1 млн. грн.). Тобто, поки ця сума не "осяде" по інших банках, не вичерпає себе в їхніх резервах, комерційні банки продовжуватимуть "творити" усе нові і нові кредитні гроші.

Тому грошово-кредитний мyльтиплiкaтop - це процес створення нових банківських депозитів (чи безготівкових грошей) в процесі кредитування банками своїх клієнтів на основі додаткових (вільних) резервів, які надійшли в банк ззовні. У нашому прикладі первинним поштовхом створення таких грошей був кредит НБУ. Цей кредит збільшив пасиви банку №1, отже його вільні резерви, що дало можливість здійснювати кредитну діяльність. Незважаючи на те, що кожен з перерахованих номерів банків давав позики тільки в межах вільних резервів, які "потрапляли" в його оборот, в цілому банківська система приростила грошей значно більше, ніж до неї прийшло грошей ззовні.

Грошово-кредитний мультиплікатор має і кількісну визначеність: це відношення нових грошей до грошових резервів. У нашому прикладі: