Розділ «13.5. Банківські інвестиції»

Банківські інвестиції - це вкладання коштів банками у рухоме і нерухоме манно, інтелектуальні цінності та цінні папери, що здійснюються комерційними (універсальними і спеціалізованими) банками як і не цінними інвесторами з метою одержання прибутку чи поширення корпоративного впливу.

В банківській практиці прийнято розрізняти інвестиції реальні і фінансові; прямі та портфельні. Реальні (або капітальні) інвестиції — це придбання будинків, споруд та інших об'єктів нерухомості, основних фондів і нематеріальних активів (прав на користування, торгові марки, програмне забезпечення, технічні новинки, тощо). Фінансові інвестиції це придбання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів. Прямі фінансові інвестиції - це внесення коштів або майна в статутний фонд юридичних осіб і придбання таким чином корпоративних прав, емітованих юридичною особою. Портфельні фінансові інвестиції - це придбання цінних паперів та інших фінансових активів на біржовому ринку.

Фінансові інвестиції банки здійснюють через проведення інвестиційних операцій. До них можна віднести:

- вкладення коштів у цінні папери підприємств різних форм власності та їх зберігання в депозитаріях або продаж на ринку цінних паперів;

- емісії власних цінних паперів та їх розміщення серед інституційних інвесторів;

- операцій цесії, тобто конвертування боргових зобов'язань позичальників у їхні акції. Тут банк перетворюється з кредитора на інвестора;

- проведення операцій андерайтингу, тобто емісії і розміщенні акцій підприємств, фірм або щойно організованого підприємства. За ці операції банк отримує комісійні.

Прямі інвестиції банк може здійснювати як окремо, так і у складі інвестиційних консорціумів або промислово-фінансових груп як інституційний інвестор шляхом проектного фінансування. Метою цього є отримання банком прибутку від реалізації інвестиційного проекту. Універсальні банки відрізняються від спеціалізованих інвестиційних банків тим, що останні не спеціалізуються на прийомі депозитів від населення і проведення розрахунково-кредитних операцій. Інвестиційні банки займаються фінансуванням та довгостроковим кредитуванням різних галузей економіки (промисловості, торгівлі, транспорту тощо.). Через інвестиційні банки задовольняється значна частина потреб суб'єктів підприємницької діяльності в основному капіталі, тому розвиток цієї ланки кредитної системи є типовим для сучасної ринкової економіки. Інвестиційні банки мобілізують більшу частину своїх ресурсів випуском власних акцій і облігацій а також отриманням кредитів від комерційних банків.

Головна функція інвестиційного банку - розміщення власних та запозичених грошових ресурсів у цінні папери. Тому набір послуг такого банку включає наступні послуги:

по залученню фінансових ресурсів; по реструктуризації бізнесу шляхом злиття та поглинання: ^ брокерські послуги; по управлінню портфелем цінних паперів; депозитарно-кастодіальні послуги, тобто діяльність по забезпеченню зберігав чи та обліку довірених цінних паперів і грошових коштів клієнтів; надання рекомендацій клієнтам. Активна інвестиційна діяльність банку передбачає формування портфеля цінних паперів та управління ним з метою збільшення його прибутковості та обмеження ризику фінансових втрат по інвестиційних операціях. Портфель цінних паперів - це набір різних видів цінних паперів, передусім які засвідчують інвестування банком коштів або вкладення капіталу. Крім власне інвестицій, до портфеля цінних паперів відносяться також цінні папери, які входять до резервів другої черги, тобто високоліквідні короткотермінові цінні папери та державні цінні папери, хоч ці активи виділяються окремо. У практиці управління портфелем цінних паперів розрізняють активний портфель і пасивний портфель цінних паперів. Активний портфель передбачає придбання фінансових зобов'язань і здійснення операцій з ними з метою отримання доходу від зростання курсової вартості. У пасивному портфелі доход формується за рахунок надходжень процентів і дивідендів за цінними паперами. Банк розглядає портфель цінних паперів як цілісний об'єкт управління, тому завжди проводить аналіз і дає оцінку по таких характеристиках як структура, ліквідність, терміни дії. джерела ресурсів, рівень доходності та ризиків. Окрім цього цінні папери портфеля можуть бути класифіковані за регіонами вкладень, галузями, строками, рівнем ризиків. Головне призначення портфеля цінних паперів - забезпечити впровадження гнучкої і ефективної інвестиційної політики банку.

Управління банківськими інвестиціями включає також постійний аналіз структури і якості вкладень, їх диверсифікацію (вибір різних видів цінних паперів з метою мінімізації ризику, збільшення дохідності, уникнення непередбачуваних втрат), оптимального поєднання ризиковості і прибутковості. Банки вибирають шляхи проведення інвестицій, зокрема через реінвестиції, тобто проведення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій. Ресурсами банківських інвестицій є власний капітал банку, запозичені та залучені кошти: капітали приватних інвесторів, довгострокові ресурси інституційних інвесторів, депозитні внески національних та зарубіжних компаній і фірм, бюджетні кошти для капітальних вкладень.

В Україні банківські інвестиції характеризуються часткою довгострокових кредитів у загальному обсязі боргових зобов'язань, інвестиційним портфелем комерційного банку, прямими вкладеннями в інвестиційні проекти, вкладеннями у власну виробничу базу, а також в об'єкти тезаврації з метою захисту інвестицій. Про Україну говорять у світі як про країну з величезним інвестиційним потенціалом, проте його ще тільки належить використати. Через причин, з яких Україна досі не скористалась інвестиційним потенціалом, називають "зарегульоване і недружнє" бізнес-середовище, несприятливий інвестиційний клімат, прийняття законів, що регулюють інвестиції, систему видачі дозволів, державного контролю та технічного регулювання. Так, саме з цих причин в Україні втрачено у 2010 році 7,2 млрд. грн ($900 млн.), а у 2008 році ще більше - 8,2 млрд. грн.($І,5 млрд.).