Розділ «13.3. Сучасні операції комерційних банків: класифікація та характеристика»

Лізингові, факторингові, трастові і інші операції банку

Термін "сучасні операції комерційного банку" потребує деяких уточнень. По-перше, головним критерієм тут виступає часовий чинник, а це означає, що факторингові, лізингові і трастові операції разом з іншими (операції з коштовними металами, гарантійні, консультативні, інформаційні операції, фінансовий інжиніринг тощо), будучи сьогодні сучасними, завтра такими вже можуть не бути; їх місце можуть зайняти інші операції. По-друге, ці операції протистоять "класичним" банківським операціям (активним, пасивним), без яких банк просто не може функціонувати, тоді як сучасні операції лише доповнюють і розширюють діяльність банку не змінюючи її суті. Тому в економічній літературі їх часто називають "спеціальними", "нетрадиційними" тощо. По-третє, слід розрізняти поняття "банківські операції" і "банківські послуги". Останні безпосередньо не пов'язані з формуванням і використанням банківських ресурсів; не збільшують ні зобов'язань, ні вимог банку; не містять процентного, кредитного, валютного, портфельного та ін. видів ризику; прибутки від послуг відносяться до кінцевого споживання і включаються у ВВП на відміну від операцій, прибутки від яких відносяться до проміжного споживання і лише частково включаються до складу ВВП. Є і інші відмінності. Але важливо, що кажучи про банківські послуги, ми маємо на увазі роль банку як фінансового посередника, який діє разом з небанківськими фінансово-кредитними установами. По-четверте, займатися такого роду діяльністю банки примушує конкуренція як в самій банківській системі, так і на грошовому ринку в цілому. Нарешті, по-п'яте, слід враховувати, що існує класифікація банківських послуг і операцій, що їх оформляють:

1) ліцензовані і є неліцензійні операції (до перших відноситься касове обслуговування клієнтів, інкасація і перевезення грошових цінностей, ведення рахунків клієнтів в національній і іноземній валюті, залучення депозитів, видача гарантій і поручительств, управління грошовими коштами і цінними паперами за дорученням клієнтів тощо);

2) є чисті операції, які не несуть ризику для банку (за винятком операційних помилок, помилок при рахуванні грошей) і є сурогатні операції, здійснення яких може вплинути на активи банку (гарантії, підтверджені акредитиви, непокриті чеки, аваль, акцепт векселів тощо);

3) є комісійні операції, по яких банк стягує плату у вигляді комісійних, але сам не платить комісій при їх наданні;

4) є гонорарні операції, по яких банк отримує заздалегідь обумовлену плату (саме сюди відноситься лізинг, траст, консультації та ін. послуги);

5) є т.з. спредові операції, що припускають отримання доходу, як різниці між комісією, отриманою від клієнта, і комісією, сплаченою при наданні послуги;

6) є балансові операції, дані яких відбиваються в балансі банку (кредитні, інвестиційні, валютні операції) і є позабалансові операції, дані яких не враховуються в балансі (видача гарантій, поручительств, надання консультацій тощо).

Об'єм сучасних операцій, що проводяться комерційними банками, залежить від того, наскільки розвинений ринок банківських послуг. В Україні він тільки формується, проте активно розвивається. У числі операцій, які найактивніше використовуються банками, виявилися лізингові, факторингові, трастові і деякі інші операції. Розглянемо їх детальніше.

Лізингові операції. Лізингові операції полягають в здачі в оренду на тривалий термін предметів тривалого користування. При цьому банк може брати участь в лізингових операціях як прямо (як лізнигодателя заздалегідь купивши необхідні машини, устаткування, установки або інше майно по заяві лізингоотримувача і здавши їх в оренду за двосторонньою угодою - тут сам банк виступає у вигляді лізингової компанії) або опосередковано, - створивши власну дочірню лізингову компанію і займаючись її кредитним обслуговуванням, наданням інших послуг. Зараз у світі більше 80% лізингових компаній створені або контролюються банками, тобто другий шлях визнаний прийнятнішим.

Лізингові операції мають ряд особливостей.

1) Оскільки упродовж терміну дії договору орендар виплачує орендодавцеві повну вартість узятого в оренду майна, сам лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, що надається в товарній формі і погашається в розстрочку. Характерно, що і виник лізинг в середині XX століття (50-і роки), коли стала інтенсивно застосовуватися практика прискореної амортизації.

2) Лізинг можна одночасно розглядати і як форму інвестування, альтернативну банківській позиці. Лізингові платежі і комісійні за надання маркетингових, інжинірингових і консультаційних послуг, пов'язаних з лізингом створюють нове джерело прибутків банку. При цьому, якщо орендна плата складається з вартості майна і комісійної винагороди, що власне кажучи дорівнює відсотку за кредит, то в дохід банку від лізингових послуг включається лізинговий відсоток; залишкова вартість майна до закінчення терміну оренди; податкові пільги, пов'язані з інвестуванням в устаткування. Плата за лізингові послуги менше від позикового відсотка і це робить вигіднішим для клієнта використовувати лізингові послуги, ніж брати грошову позику для оренди устаткування.

3) Лізингові операції належать до високоризикових, оскільки іноді виникає необхідність відшкодування високої залишкової вартості об'єкта лізингу за відсутності попиту на нього після закінчення терміну лізингового договору. Тому банки часто використовують т.з. фінансовий лізинг, при якому роль банку зводиться до виплати постачальникові вартості устаткування, замовленого лізингоотримувачем і передачі його в оренду останньому. При такому лізингу відшкодування авансованих банком коштів здійснюється протягом дії терміну лізингового договору.

4) В Україні лізинг входить до числа банківських операцій, але їх частка в діяльності банків невелика через боязнь останніх "заморозити" свої ресурси на тривалий термін. Навіть ті банки, які здійснюють лізингові операції, прагнуть дати майно в лізинг на термін, що не перевищує 3-6-ти місяців, а доля майна, що придбалося для лізингу на кошти банків, складає усього 3-4%.

Факторингові операції. Вони є різновидом торговельно-фінансових операцій, сполучених з кредитуванням оборотного капіталу постачальника і придбанням банками (чи їх дочірніми фірмами) права вимоги відносно виплати по фінансових зобов'язаннях, скуплених у різних суб'єктів господарювання. Ідея факторингу досить проста - допомогти платникові господарювати в умовах залежності від платоспроможності платника, терміну оборотності засобів в розрахунках і інших проблемах. Він являє собою купівлю банком у постачальника права на вимогу боргу (без права зворотної вимоги до постачальника) або, простіше кажучи, дебіторської заборгованості, пов'язаної з постачанням товару або наданням послуг.

Призначення факторингу - забезпечити своєчасну плату постачальникові за товари відвантажені або послуги зроблені. Банк, як посередник, в день подачі на інкасо платіжних вимог оплачує їх постачальникові і тим самим, завершує розрахунки з покупцями. Це дає можливість постачальникові в короткі терміни рефінансувати дебіторську заборгованість. При цьому схема операцій по факторингу наступна (схема 13.1.):

Схема 13.1. Операції по факторингу

Перелік операцій: