Розділ «ТЕМА 4. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ ТА ГРОШОВІ ПОТОКИ»

4.1. Сутність грошового обороту та його базова модель

Національна економіка України характеризується безперервним обігом прибутків і продуктів. Цей кругообіг опосередковується відповідним обігом грошей. Грошовий обіг - це рух грошей в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків і через рух готівки. Грошовий оборот - це сукупність усіх грошових платежів і розрахунків, які здійснюються в економіці країни.

Основні теоретичні положення грошового обороту в країні наступні.

Перше. Гроші не існують самі по собі, вони обслуговують потреби економіки і тому мають бути адекватними їм по своїй кількісній масі і структурі. 1 хоча зараз грошовий обіг в Україні деформується реаліями економічної кризи, а також низьким рівнем життя населення, вище назване положення продовжує лежати в основі організації грошового обігу.

Другим положенням, що лежить в основі грошового обороту, є те, що в процесі руху прибутків і продуктів (товарів і послуг) виникають взаємозв'язані, але протилежні по напряму товарні і грошові потоки. Формується, таким чином, модель грошового обігу, яка обслуговує потік товарів і послуг, якими обмінюються підприємства, фірми і населення. Цей потік балансується зворотним потоком грошових платежів, які здійснюються в цьому обміні. Товарні потоки закономірно створюють зустрічний рух грошових коштів. При цьому грошові кошти виражаються як в національній, так і в іноземній валюті. Базова модель грошового обороту, що включає ринки ресурсів, ринки продуктів, банки, суб'єкти народногосподарського обороту, підприємства і населення,відображена на схемі 4.1.

Схема 4.1.

Третім положенням грошового обороту є те, що платежі здійснюються через банк. Банк є найважливішим грошово-кредитним інститутом суспільства, який створює і зберігає гроші. Гроші проходять через банки у міру здійснення платежів. Банки здійснюють безпосередній вплив на масу і структуру грошей, які знаходяться в обороті. У представленій схемі банків немає, але це лише умовно. Через банки здійснюється кругообіг готівкових і безготівкових платежів, тому операції банків, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтів будуть розглянуті окремо в цьому підручнику.

Четверте. Потоки економічних ресурсів, з одного боку, і грошовий потік прибутків і споживчих витрат, з іншого боку, здійснюються одночасно. Будь-які затримки, окрім викликаних процесом продажу в кредит, створюють ситуацію неплатежів. Неплатежі погрожують дезорганізації народногосподарського обороту.

П'ята обставина, що деформує грошовий оборот, пов'язана з поширенням бартерного обміну. Бартерний обмін частенько супроводжується нерівністю еквівалентів, високими витратами на його здійснення, є неефективною доринковою формою обміну. Він звужує сферу грошового обігу і разом з кризами неплатежів істотно його деформує. Як це відображено на рисунку 4.1., бартерний обмін має переваги над натуральним обміном, бо надає можливості прямого обміну товарів між усіма суб'єктами, що здійснюють обмін.

Рис. 4.1. Історичний процес розвитку форм обміну

При натуральному обміні виникали великі протиріччя неспівпадання споживчих вартостей продуктів праці, які неможливо було обміняти безпосередньо. Тільки ряд опосередкованих обмінів давав можливість отримати необхідну споживчу вартість. Ринковий обмін товарів відбувається за допомогою грошей і він надає набагато більше можливостей суб'єктам обміну ніж бартер. Зокрема, грошовий обмін дає можливість ввести кредити і позики, що вимірюються в грошових одиницях замість якихось зобов'язань.

Гроші, або непрямий обмін, дозволяють зробити якісний стрибок у накопиченні капіталу, розподілі праці і торгівлі, у сумісному володінні власністю (акціях) та зобов'язаннях (облігаціях), особливо при укладанні різних угод. У цьому випадку відпадає потреба у прямому бартері.

Відмінності в характері економічних стосунків між суб'єктами грошового обігу дають можливості його структурувати.

Першим елементом структури стосунків, що реалізовуються в грошовому обігу, є стосунки обміну. Для них типові:

1) еквівалентність;

2) безповоротність, тобто перехід грошей до нового суб'єкта обороту;

3) прямолінійність, тобто все більше віддалення грошей в процесі обороту від первинного їх власника.

Другим елементом структури відношень, що реалізовуються в процесі грошового обігу, є відносини розподілу. Для них типові:

1) нееквівалентність;