Розділ «TEMA 5. ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ПРАКТИЦІ»

5.1. Платіжна система України

Платіжна система — комплекс організацій і установ, а також побір інструментів і процедур, необхідних для проведення грошових розрахунків між суб'єктами розрахункових стосунків, що виникають в процесі виробництва і реалізації товарів та послуг.

Значення чітко організованої платіжної системи різко зростає в умовах ринкової економіки. Платежі - це грошова стадія кругообігу засобів і вона грає важливу роль в процесі кругообігу взятого в цілому. В Україні відбувається перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки, тому виникає необхідність у формуванні нової платіжної системи. По-перше, виникає дворівнева банківська система, що вимагає регламентації платежів між НБУ і системою комерційних банків; по-друге, відбувається розподіл і відособлення грошових ресурсів усіх суб'єктів ринкової економіки, що викликає необхідність чіткіших і скоординованих платежів між ними; по-третє, поява комерційних і інших структур веде до різкого зростання економічної активності в їх діяльності, збільшується число платежів між цими суб'єктами. Нарешті, по-четверте, значення чіткої платіжної системи різко зростає в умовах кризи неплатежів, зростання взаємної заборгованості, затримки платежів суб'єктами ринкових платежів один одному.

Тому в ході реформування української платіжної системи створена асоціація комерційних банків, діє Міжнародний валютний фонд, комісія європейських спільнот, ряду міжнародних банків і центральних банків інших держав. Дії України з реформування платіжної системи співпадають з діями інших країн СНД. Так, наприклад, в Росії діє Комітет з розробки проблем організації платіжної системи, створені робочі групи по таких напрямах як організація міжбанківського клірингу, впровадження нових платіжних інструментів, перекази великих сум платежів, зміцнення технічної бази тощо.

Суть платіжної системи розкривається також в понятті платіжний оборот і формах грошового розрахунку, що склалися. Платіжний оборот - це сукупність усіх грошових платежів, які здійснені на певну дату. Кожне підприємство здійснює грошові розрахунки і як покупець, і як продавець. Воно здійснює грошові розрахунки з робітниками і службовцями, розраховується з бюджетом, банками. Значна частина платіжного обороту підприємства відбувається безготівковим шляхом, тобто шляхом здійснення запису (проводки по рахунках у банку). Готівка застосовується в основному в платіжному обороті, в якому бере участь населення, а також при розрахунках на незначні суми. Особливості здійснення готівкового і безготівкового грошового розрахунку і форм розрахунків буде викладено в наступних розділах.

Слід зазначити, що діючі у країні платіжні системи пов'язані з розрахунками, що історично склалися в практиці господарювання: внутрідержавні банківські системи, що використовуються для міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутрібанківські платіжні системи: міжгосподарські розрахунки. Міжгосподарські розрахунки відбуваються в основному в безготівковій формі. Здійснюються між суб'єктами ринкової структури — підприємствами і організаціями, що проводять свою діяльність на основі різних форм власності. Міжбанківські розрахунки відносяться до здійснення платежів між різними комерційними банками і установами НБУ. Міжнародні платіжні системи покликані обслуговувати розрахунки між країнами та суб'єктами господарювання, що знаходяться в різних країнах. Нарешті, небанківські платіжні системи, за допомогою яких здійснюються переважно грошові перекази.

Такий розподіл розрахунків на дві великі групи став необхідним в умовах переходу економіки України до ринкових механізмів господарювання, коли сформувалася демократична організація банківської справи, а комерційні банки стали самостійними одиницями, що мають самостійний баланс, на основі якого визначаються фінансові результати власної діяльності. У цих умовах комерційні банки повністю відповідають за свою ліквідність і платоспроможність. Поняття ліквідність комерційного банку означає можливість банку своєчасно і повно забезпечувати виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами, що визначається наявністю достатнього власного капіталу банку, оптимальним розміщенням і величиною засобів по статтях активу і пасиву балансу з урахуванням відповідних термінів. Іншими словами, ліквідність комерційного банку базується на постійній підтримці об'єктивно необхідного співвідношення між трьома її складовими - власним капіталом банку, залученими і розміщеними банком засобами, шляхом оперативного управління їх структурними елементами. Від ліквідності банку багато в чому залежить його платоспроможність, тобто можливість здійснити платіж до зазначеного терміну. З урахуванням цих обставин комерційні банки і здійснюють взаємні розрахунки між собою, а також у взаєминах з НБУ.

На сьогоднішній день в Україні діють платіжні системи, які створені:

- НБУ — це система електронних платежів та Національна система масових електронних платежів;

- Державними банками і державними установами — платіжні системи державних банків. Державного казначейства України та Українського державного підприємства "Укрпошта":

- Установами приватного сектору - внутрідержавні та міжнародні платіжні системи банків та небанківських установ.

Внутрідержавні платіжні системи мають: забезпечити цілісність інформації, що передається в системі; її конфіденційність; неможливість відмови від передачі або прийому документів на переказ грошей; постійний та безперешкодний доступ учасників платіжної системи до всіх її елементів; своєчасність та надійність платежів та розрахунків. Такі високі вимоги спираються на цілий ряд:

1) нормативно - правових документів, які є базою функціонування платіжної системи;

2) бухгалтерську і технологічну модель існування системи платежів і розрахунків:

3) захист інформації;

4) технологічну інфраструктуру.

В свою чергу перший компонент платіжної системи (нормативно-правова база) - це законодавство, нормативна база та угоди; другий - це види платіжних документів і інструментів: механізми переказу коштів; принципи бухгалтерського обліку і звітності: третій - це програмно-технічні засоби; нормативно-правові засоби; адміністративно-організаційні засоби: нарешті, четвертий - це засоби телекомунікації; організація їх експлуатації: технічне обладнання; програмні засоби обробки даних; допоміжна інфраструктура.

Внутрідержавна платіжна система має клірингові і розрахункові палати. Остання являє собою спеціальну міжбанківську установу, яка здійснює безготівкові розрахунки за платіжними документами шляхом зарахування взаємних вимог. Розрахункові палати: центральна розрахункова палата і регіональні розрахункові палати є складовими елементами системи електронних платежів (СЕП). Принципи функціонування СЕП наступні:

- всі операції здійснюються виключно у електронній формі;