Розділ «ТЕМА 12. КРЕДИТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ І КРЕДИТНІ РЕФОРМИ»

12.1. Сутність кредитної системи України та її структура

Поняття "кредитна система" трактується неоднозначно у фінансовій літературі. Деякі вчені взагалі вважають, що його потрібно замінити терміном "фінансові посередники грошового ринку", оскільки в нім не розкривається фінансового посередництва1. З цим можна погодитися, якщо не враховувати, що вивчення курсу має свою логіку, послідовність, починаючи від вивчення одиничного кредитного відношення до системи таких стосунків, що, на наш погляд, і припускає вивчення кредитної системи. Слід зважити і на те, що кредит фізичні і юридичні особи можуть отримати не тільки в банках, а й у інших фінансово-кредитних установах.

Кредитна система — сукупність банків і інших фінансово-кредитних інститутів, які діють на ринку позикових капіталів і здійснюють акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу, реалізують кредитні стосунки. В умовах панування адміністративно-командної системи кредитна система була органом державного управління. Вона здійснювала функції адміністративного контролю за клієнтами. Економічні важелі дії на клієнта носили формальний характер, особливо коли кредит перетворився на форму безповоротного фінансування суб'єктів господарювання.

В умовах ринкової економіки кредитна система перетворюється на одну з комерційних організацій. Так, з 1987 р. почалася реформа банківської справи - головної ланки кредитної системи. Закінчилася вона в 1991 року (березень) ухваленням Закону України "Про банки та банківську діяльність". Цей же закон був істотно перероблений і прийнятий Верховною Радою в 2001 році. Десять років між цими двома редакціями законів характеризуються істотним розширенням кредитної системи України, її якісними змінами.

Сучасна кредитна система є прогресивним досягненням суспільства в період незалежності України. Хоча сучасний розвиток ставить перед кредитною системою нові завдання, вимагає нової якісної зміни і вдосконалення, ці зміни відштовхуються від кредитної системи, що вже склалася.

Зазвичай, коли згадують поняття "Кредитна система", мають на увазі двояке значення цього поняття. По-перше, це сукупність кредитних стосунків, форм, методів, принципів кредитування. Усе це утворює те. через що функціонує кредитна система, або простіше кажучи, кредитний механізм.

У більш узагальненому вигляді кредитний механізм - це:

1) система зв'язків по акумуляції і мобілізації грошового капіталу між кредитними інститутами і різними секторами економіки;

2) відносини, пов'язані з перерозподілом грошового капіталу між самими кредитними інститутами у рамках діючого ринку капіталу;

3) відносини між кредитними інститутами і іноземними клієнтами. Кредитний механізм включає також усі аспекти позикової, інвестиційної, акумуляційної, засновницької, посередницької, перерозподільчої діяльності кредитної системи в особі її інститутів.

По-друге, кредитна система це в той же час сукупність кредитних інститутів, що акумулюють вільні грошові кошти і надають їх в позику. До складу таких інститутів входять передусім банки, але не лише вони. Важливою складовою кредитної системи є також спеціалізовані фінансово-кредитні інститути і поштово-ощадні установи. Вони істотно доповнюють діяльність банківської системи, зв'язують окремі ланки кредитної системи. Сукупність таких інститутів і установ часто також називають парабанківскою системою, тому що на практиці ця система тісно пов'язана з банківською. Банки виконують небанківські операції і навпаки: парабанківскі установи виконують банківські операції.

Виходячи із сказаного, можна виділити основні ланки кредитної системи:

1) центральний (національний, федеральний) банк, державні або напівдержавні банки;

2) банківський сектор: комерційні банки, ощадні банки, інвестиційні банки, іпотечні банки, спеціалізовані торгівельні банки;

3) спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи страхові компанії, благодійні фонди, недержавні пенсійні фонди, кредитні спілки.

Таку "триярусну" кредитну систему не слід плутати з "дворівневою" банківською системою.

Приведена триярусна кредитна система, як показує досвід, є типовою для більшості промислово розвинених країн ринкової економіки, хоча розвиненість окремих елементів її в різних країнах неоднакова і цим країни істотно різняться одна від одної.

Так, в Західній Європі отримав широкий розвиток банківський і страховий сектори кредитної системи. У Японії найбільш розвиненим є банківський сектор, що базується на міських (комерційних) і ощадних банках.

У країнах, що розвиваються, в більшості існує двоярусна система, представлена центральним банком і системою комерційних банків