Розділ «13.3. Сучасні операції комерційних банків: класифікація та характеристика»

Залежно від місця продажу опціони діляться на біржові опціони (tradet option) і позабіржові (over - the - counter option, OTC option). При цьому останні можна розглядати як чисто банківський інструмент, оскільки вони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, по індивідуальних угодах і на договірних засадах і по специфікації, яка відбиває інтереси покупця. В основному банки працюють з великими корпораціями. Як це витікає з суті опційних операцій, найважливішу роль в їх здійсненні займає розрахунок вартості опціону.

Вартість купівлі опціону (премія) визначається як відсоток від суми опційної угоди або як абсолютна сума за одиницю валюти і оплачується покупцем під час продажу опціону задовго до завершення опційної угоди, незалежно від того, буде вона взагалі здійснена чи ні. Перевагою опціону є те, що його власник може піти від істотних збитків, від різких змін валютних курсів, маючи можливість завчасно зафіксувати для себе рівень обмінного курсу.

Арбітражні операції є різновидом валютних операцій. Головна їх мета полягає в отриманні прибутку від різниці валютних курсів. Валютні арбітражні операції розділяються на:

а) тимчасові, пов'язані із зміною валютних курсів в часі:

б) просторові, пов'язані з різницею валютних курсів по регіонах національного валютного ринку:

в) конверсійні, які обумовлені коливанням курсів різних валют.

Арбітражні операції проводяться з метою закриття валютних позицій банків, причому купівля-продаж здійснюється одночасно. Тому при проведенні арбітражних операцій зводяться до мінімуму валютні ризики.

Кредитні операції. Міжнародні кредитні операції також можуть бути віднесені до валютних операцій, якщо вони надаються в іноземній валюті. Такі кредити можуть надаватися не лише банками, але і державами, фірмами, юридичними і фізичними особами одних країн урядам, банкам, фірмам інших країн.

Суть міжнародних кредитів була розглянута раніше. Тут вкажемо, що залежно від термінів користування кредитом він ділиться на короткостроковий (до І року), середньостроковий (від 1 до 5, а в деяких країнах і більше років) і довгостроковий. За призначенням міжнародний кредит буває:

1) комерційним (безпосередньо пов'язаний із зовнішньою торгівлею і послугами);

2) фінансовим (коли валюту можна використовувати для будь-якої мети, в т.ч. на погашення заборгованості, купівлю цінних паперів, інвестиції);

3) змішаним (призначений для змішаних форм вивезення капіталу, товарів, послуг).

Розрізняють також кредити:

а) готівкою (хоча валюта переказується в безготівковій формі з одного банківського рахунку на інший банківський рахунок);

б) акцептні кредити (у формі акцепту тратти - перевідного векселя як основного розрахункового документу в зовнішній торгівлі);

в) депозитні сертифікати — письмове свідчення банку про депонування грошових коштів, яке свідчить про право вкладника на отримання коштів депозиту на умовах, зафіксованих цим документом;

г) консорціумів кредити - кредити, що надаються банківським консорціумом за рахунок об'єднання ресурсів банків-учасників.

Банківський кредит є гнучкішою формою, ніж фірмовий кредит, оскільки не обумовлений зобов'язаннями купувати товар тільки певної фірми і дає позичальникові більші можливості вільно користуватися кредитними коштами.

Розрахункові операції. Міжнародні розрахунки є цілою системою організації і регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких виступають банки, експортери і імпортери. У їх основу покладений рух товарно-розпорядчих документів і операційне оформлення платежів по укладених зовнішньоекономічних угодах. Окрім технічних, організаційних умов існують валютно-фінансові, які є основними. Вони включають такі важливі елементи як: валюта ціни, валюта платежу, умови платежу, засоби платежу, форми розрахунків а також банки, які обслуговують міжнародні розрахунки (вони вивчаються в спеціальному курсі).

Основними формами міжнародних розрахунків є: акредитив: