Розділ «ТЕМА 11. КРЕДИТНИЙ МЕХАНІЗМ: МЕЖІ, ПРИНЦИПИ І ФОРМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ»

11. 1. Економічні межі кредиту

Одне з цікавих питань кредитної теорії пов'язане з визначенням його меж. Із загальної точки зору межі кредиту слід розуміти як межу, кінець стосункам з приводу поворотного руху вартості, завершення необхідності, в межах якої кредит зберігає свої сутнісні риси. За цими межами настає переродження кредиту в "не-кредит", щось протилежне його істинній суті. Важливо підкреслити і колосальну практичну значущість меж кредиту - вона нерозривно зв'язана з обґрунтуванням правильних шляхів кредитно-грошового регулювання економіки, уникненням таких шкідливих явищ, як "перекредитування", а також "недокредитування", наслідки яких на усіх рівнях суспільного відтворення впливають негативно на структуру, пропорції і темпи економічного зростання. Важливо врахувати і вплив маси кредитних грошей на загальний об'єм грошової маси і головне — на стійкість грошового обігу.

Межі кредиту не можна відособлювати від інших економічних явищ, межа — це точка дотику багатьох категорій, через яку реалізується їх взаємна дія однієї на іншу. Тому з філософської точки зору можна говорити про просторову, часову і якісну межі кредиту. Розглянемо це детальніше.

Економічні межі кредиту. Очевидно, правильно розуміти під ними такий рівень розвитку кредитних відносин в народному господарстві, при якому попит і пропозиція на кредитні ресурси балансуються при збереженні стабільної, помірної і доступної для переважної більшості нормально працюючих позичальників відсоткової ставки. Попит на позикові кошти, що пред'являється економічними суб'єктами при нормальній ставці банківського відсотка є кількісним вираженням межі нарощування пропозиції позик з боку кредиторів (в основному - банків). З цієї точки зору динаміка банківського відсотка стає основним показником відповідності (чи невідповідності) меж кредиту. Високий відсоток означає, що інтереси позичальників не задовольняються. Зворотна ситуація означає "перекредитування" економіки, перевищення пропозиції кредитних ресурсів над їх попитом.

Важливо пов'язати межі кредиту з економічними інтересами учасників ринку кредитних ресурсів, оскільки саме в умовах ринкових відносин межі кредиту набувають істинно економічний сенс. Усі інші межі (юридичні, політичні тощо) мають свої підстави поза межами економіки. В той же час, в самих економічних межах можна виділити декілька аспектів розгляду меж кредиту:

а) макроекономічну,

б) мікроекономічну,

в) кількісну і якісну.

В науковій літературі деякі автори окремо виділяють внутрішні і зовнішні межі кредиту. Взагалі питання про межі кредиту є таким же дискусійним, як і питання про його функції. Розглянемо дві перші з них.

Макроекономічна межа кредиту показує межу поширення відносин з приводу акумуляції і розміщення позикового фонду в цілому. Вона формується під впливом комплексу загальноекономічних показників, таких як:

1) об'єм і темпи зростання ВВП:

2) структура і рівень розвитку фінансової системи і стан державних фінансів;

3) мста і методи державної грошово-кредитної політики;

4) розвиток ринкових стосунків тощо.

Завдання кредитної теорії, проте, полягає не в кількісному визначенні кожного з показників, а в розробці методологічних підходів до визначення чинників, що впливають на функціонування кредиту в цих економічних умовах, у встановленні тенденцій розвитку кредитних відносин, вираженні кількісної характеристики меж кредиту у вигляді певних загальноекономічних пропорцій. Макроекономічні межі кредиту є досить абстрактні межі. Практично використовувати висновки макроекономічної теорії для визначення меж кредиту неможливо. Можна лише умовно сказати, витримується ця межа або ні, по загальних критеріях, наприклад, динаміці і рівню ставки позикового відсотка; рівню і динаміки інфляції; відношенню кредитних вкладень в економіку до об'єму ВВП і об'єму усього капіталу, який є у розпорядженні економічних суб'єктів; співвідношення між темпами зростання банківського кредитування суб'єктів господарювання і ВВП, і деяким іншим. В питанні про макроекономічні межі кредиту слід виділяти два аспекти: якою є сама об'єктивна межа (розвиненою, широкою або нерозвиненою, вузькою) і наскільки кредитна практика дотримується цієї межі (перевищує її або не використовує в повному об'ємі тощо).

Мікроекономічна межа кредиту розкривається поняттями кредитоспроможності позичальника і ліквідності банку. Кредитоспроможність в загальному вигляді являє собою економічно обґрунтовану кредитоємкість господарської ланки. Кредит є необхідним елементом відтворювального процесу, тобто використання кредитних коштів представляється нормальним явищем, носить постійний і стійкий характер. Здатність позичальника повернути узяті гроші визначається комплексом чинників, що впливають на рівень ефективності його фінансово-господарської діяльності.

Економічна можливість кредитування обмежується не лише вимогами певного рівня кредитоспроможності позичальника, але і необхідністю дотримуватись економічно обґрунтованої межі видачі кредиту, оскільки основні банківські ресурси складають позикові кошти і видача останніх в кредит об'єктивно обмежена, то ці кошти банк повинен повернути клієнтам у встановлені терміни. Об'єм і структура банківських кредитів визначається здатністю забезпечувати своєчасне погашення своїх зобов'язань. Звідси виникає необхідність вивчати ліквідність комерційних банків, її кількісну характеристику, показники якої встановлюються НБУ у вигляді економічних нормативів. Це дає можливість не порушувати межі кредитування і тим самим не впливати на стійкість грошового обігу.

Позаекономічні межі кредиту. Визначувані на практиці межі руху кредитних ресурсів суспільства не співпадають з їх теоретичними межами. Можна, наприклад, собі уявити, що тимчасово вільні грошові кошти використовуються не лише для видачі кредитів, і застосовуються для безвідплатного фінансування, що призводить до порушення з ворожості кредитних ресурсів, їх збереження, і взагалі різко знижує ефективність використання кредитних ресурсів. В цьому випадку кредитні ресурси перетворюються на фінансові ресурси.

Аналогічно відбувається, коли поняття грошей як економічної категорії змішується з грошовою формою кредитних відносин, ототожнюються грошові кошти і кредитні ресурси.